реклама
Будівельна компанія надія

Нещодавно працівники Державної Служби з надзвичайних ситуацій відзначали своє  професійне свято – День рятувальника.

У зв’язку з цим згадаємо нашого земляка, капітана ДСНС Ситника Володимира, який загинув на початку збройного конфлікту на Донбасі від рук терористів незаконних збройних формувань.

176168398_300098801628722_6527586349548257053_n Володимир Миколайович Ситник народився 11 березня 1976 р. в м. Черкаси. Закінчив 8 класів Черкаської середньої школи №11, потім навчався у  Черкаському політехнічному технікумі.

У 1998 р. закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. Так склалася доля, що Володимир потрапив на службу до Донецька. У 1998‑2012 рр. служив викладачем у Центрі перепідготовки пожежників у Донецьку, у 2006 р. закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «економіка».

Про Володимира Ситника розповів його знайомий, який знав Володимира ще з 2006 р. «Познайомились ми у клубі органічного землеробства Донецька. Володя одразу мені сподобався, як тактовна, вдумлива людина, що любить працювати на землі. Був скромним, але наполегливим. Я читав лекції з садівництва і в його особі зустрів однодумця. Володя у цей час працював у Київському районі м. Донецька в учбовому центрі МНС. Він знімав приватний будинок з невеличкою ділянкою, де займався садівництвом. У районі с. Пісок та Спартака він придбав невелику ділянку землі з хатою. Пізніше він перевівся до пожежної частини у м. Ясинувата, був командиром пожежного караулу. Навесні та влітку, вже під час обстрілів, він виїздив на виклики гасити пожежі попри те, що двоє пожежників з караулу відмовились працювати в таких умовах».

У 2014 р. Володимира Ситника було переведено начальником караулу 55-ї Державної пожежно-рятувальної частини на Донецькому казенному заводі хімреактивів. У червні він переїхав у приватний будинок знайомого у Кіровському районі м. Донецька, щоб ближче бути до роботи. Тим часом, на заводі хімреактивів сталося кілька вибухів. Тоді, пожежну частину Ситника з’єднали з іншою, що знаходилась  на Поліграфічному проспекті м. Донецька.

Знайомий Володимира у 2013-2014 рр. був на Майдані і брав участь у подіях 18-20 лютого 2014 р.,  на руках виносив тіла загиблих героїв Небесної Сотні. Про це вони часто говорили вечорами після роботи.

Вперше Володимир не прийшов додому після чергування 4-5 серпня. Невдовзі повернувся сильно побитий. Розповів, що його запросила господиня дому з Ясинуватої, який він трохи раніше врятував від пожежі, щоб віддячити йому за врятування дому продуктами. Володимир поїхав мотоциклом по дорозі Макіївка-Ясинувата. Тут його обігнала машина УАЗ з російським прапором. З неї помітили, що капітан їхав по навігатору у мобілці. Його затримали та доставили в комендатуру ДНР у Макіївці, де побили, але все ж відпустили.

Вдруге Володимир Ситник зник 12 серпня: поїхав зранку на роботу і не повернувся. Його знайомий тоді з дня на день теж чекав арешту, бо мав чимало компроматів та й серед знайомих вже двоє побували у підвалах ДНР. Через тиждень стало зрозуміло, що Володимир вже не повернеться, тому  товариш почав пошуки. Шукали по усіх можливих місцях. У своїй пожежній частині він не з’являвся кілька днів, тому вирішили йти до терористів ДНР. «Оплот» і «Восток» у Макіївську комендатуру, що займала приміщенні СБУ. Але марно, Володимира Ситника ніде не було.

Знайомому порадили відвідати морг, там, мовляв, є не ідентифіковані тіла. Серед купи фото  він опізнав тіло Володимира, хоч по фото видно було що людину піддали жорстоким тортурам. Але там сказали, що цього не може бути, бо тіло цієї людини ще тиждень тому відправили в Росію разом з іншими тілами.

Пожежники частини капітана Ситника розповіли про той останній день Володимира. О 2 годині ночі 12 серпня, коли він приїхав на службу, то на нього вже чекала «контррозвідка ДНР»: 12 бойовиків на 2 автомобілях. Серед працівників його пожежної частини були й сепаратисти, які вороже ставились до капітана Ситника. Серед речей, у службовому гардеробі, знайшли докладні схеми сіл Пісок та Спартака – саме ті, які він використовував при пошуку для придбання земельної ділянки.

Знайомий розповідав, що після того, як Володимира Ситника  на трасі в Макіївці затримали росіяни, то зразу ж передали дані про нього до російської контррозвідки,  що була розміщена в будівлі СБУ, під маркою МГБ ДНР.  Володимира Ситника заарештували на службі, у пожежній частині. А далі обшуки і – знайдені схеми. У цей період терористи були стурбовані пошуками «укропських коригувальників» тому вирішили, що саме Володимир  був тим коригувальником, тож жорстоко катували, від чого він і помер.

179662920_2577114859249410_4860310628414154693_n

У розмовах зі своїм знайомим про Майдан Володимир Ситник говорив, що колись ми у всьому розберемось, але як би не склалися обставини, треба завжди залишатися людиною.

«Лише значно пізніше я збагнув справжній сенс слів Володимира: у будь якій ситуації головне залишатися людиною» ‑ він і залишився Людиною. Я це знаю напевно, бо в мене на помешканні були речі, які б забезпечили мені смертний вирок у терористів. Але попри катування він мене не виказав,» - розповів знайомий.

За офіційною версією: 12 серпня 2014 р. до приміщення 4-ої Державної пожежно-рятувальної частини 1-го Державного пожежно-рятувального загону увірвалися озброєні люди. Першим на їх шляху став капітан служби цивільного захисту Володимир Ситник, який якраз був черговим у частині.

Терористи схопили офіцера і запхали його у автомобіль та поїхали в невідомому напрямку.

Довгі три роки нічого було невідомо про долю капітана, і рідні і його знайомі намагалися взнати хоч щось.  Це вдалося зробити лише 5 липня 2017 р., коли до Головного управління зателефонували з Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Лікар повідомив, що під час проведення генетичної експертизи тіла невідомого чоловіка у спеціальній лабораторії у Дніпрі, встановили що це Ситник Володимир Миколайович. Стало відомим, що його тіло було знайдене біля селища Піски Ясинуватського району Донецької області, де тривали активні бойові дії. Він був похований, як невідомий Герой, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ.

7 жовтня 2017 р. перепохований на кладовищі села Степанки Черкаського району Черкаської області. У нього залишилися батьки.

Збереглася остання фотографія Володимира Миколайовича Ситника, коли його зі зв’язаними руками і зав’язаними очима вели терористи. З якихось невідомих причин у соціальних мережах це фото почали приписувати загиблому депутату з Горлівки Володимиру Рибаку. Наче б то це останній шлях Рибака, хоч на фото видно, що людина у формі рятувальника. Це неправдиве фото активно поширювалося по групам і сайтам, що спонукало мене знайти інформацію про цю людину і виявилося, що це наш земляк, капітан служби цивільного захисту, черкащанин Володимир Ситник. Мені вдалося частково зупинити поширення неточної інформаціі і за допомогою однієї з патріотичних груп «Країна моя – Україна» було створено банер, який розповідає, хто саме зображений на фото. За це їм подяка і повага! А наш герой нехай спочиває з миром! При любих обставинах, завжди залишайтеся Людьми!

Григоренко Тетяна

реклама


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

реклама Делікат
реклама

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ