Українські промислові гіганти зіткнулися з проблемою кадрового голоду. Популярність гуманітарних професій і низька якість технічної освіти в Україні призвели до того, що більшість виробничих підприємств не можуть знайти кваліфікованих технічних фахівців на роботу в регіонах. Бізнес сам розпочав контролювати якість підготовки фахівців. Навчальні заклади отримують від заводу так званий «паспорт професії» – дуже конкретний документ, що чітко прописує необхідні знання, навички та компетенції, якими має володіти випускник для роботи на підприємстві.
– На жаль, сьогодні технічні спеціальності непопулярні серед молоді, – констатував у інтерв’ю журналістам голова правління черкаського «Азоту» Віталій Скляров. – У закладах вищої освіти – величезний недобір студентів, навіть на бюджеті. Більш того, випускники, які вже отримали технічну освіту, вкрай рідко працюють за фахом. Як і багато інших виробничих підприємств України, черкаський «Азот» гостро відчуває дефіцит молодих кваліфікованих фахівців... Третина всього персоналу на підприємстві – пенсіонери.
На думку керівника «Азоту», нині молодь «хоче мати все і відразу», тоді як щоб стати висококласним фахівцем на виробництві, потрібно, по-перше, мати хорошу технічну освіту, а по-друге, роками підвищувати кваліфікацію, працюючи на підприємстві. Крім того, як вважає Віталій Скляров, викладачі технічних дисциплін у закладах освіти, починаючи від школи і закінчуючи вишем, недостатньо професійні й мотивовані, а підручники – не найкращі. Загалом, на переконання виробничника, система освіти в Україні відстає від реальних потреб ринку.
– На «Азоті» заробітна плата завжди була однією з найвищих у місті, але це ніяким чином не розв’язує кадрової проблеми, – зазначив Віталій Скляров. – Тому ми шукаємо інші шляхи... Ми давно змирилися з необхідністю самостійно навчати робітників технічних професій для себе. Ми розуміємо: якщо підприємство саме не зробить цю роботу, воно зіткнеться з кадровим голодом.
Крім того, за словами керівника підприємства, «Азот» вживає заходів для популяризації інженерно-технічних спеціальностей, проводячи екскурсії для школярів, працюючи із абітурієнтами й студентами профільних навчальних закладів, беручи участь у «ярмарках професій» тощо.
Відповідаючи на запитання, що мала б зробити для відновлення високого рівня технічної освіти держава, Віталій Скляров зазначив, що найпершим заходом має стати переведення навчання та технічних факультетах винятково на бюджетну основу, щоб мотивувати молодь. Крім того, з огляду на те, що державна освітня машина занадто інертна, щоб встигати за потребами ринку, – навчання фахівців має відбуватися в тісній взаємодії з бізнесом. Ідеться не лише про фінансову підтримку бізнесом підготовки необхідних виробництву фахівців, а й про створення спеціальних документів (так званий «паспорт професії»), у яких бізнес чітко прописує необхідні знання, навички та компетенції, що їми повинен володіти випускник для роботи на підприємстві.
– Якщо не вжити своєчасних заходів зі збільшення рівня мотивації молоді, яка все-таки вирішила пов'язати своє життя з великою хімією, це призведе до системних проблем в галузі, – вважає Віталій Скляров. – На сьогодні у разі звільнення висококваліфікованих фахівців-пенсіонерів, дійсно, дуже важко швидко підібрати їм гідну заміну.
реклама
Коментарі
проблема у іншому.
Азот виробляє, як і інщі подібні світові приватні підприємства міндобрива. Проблема у іншому, у відношенні до людей, які працюють на підприємствах та сплаті податків. Закордонні підприємства: виробили, реалізували по світовим цінам добрива, розрахувалися з працівниками. Чим більше виробили та реалізували - більше заробили всі.
А такі як Азот: виробили, але реалізацією не займаються. Продають все фірмі "Жора і родина" по собівартості плюс 5 відсотків доходу від виробленої продукції. Тому жодна ревізія підтвердить вам що зароблених грошей ледь хватає на заробітну плату у 10 чи скільки там тисяч грн.
А от фірма "Жора і родина" у складі можливо 5 чол. продає азотовські міндобрива і отримує 95% у світових цінах на вироблену продукцію всього заводу. А це якісь сотні мільйонів євро.
Знайомий - оператор цеху КАС. Працює позмінно (з нічними змінами).
Зарплата начебто 12-13 тис.грн
Порівняно як псує ТЕЦ, ДОК і Техноніколь...Азоту можна присвоїти звання оздоровчого центру.
Ціна на азотні добрива одна у світі, а от заробітна плата працівника у інших державах 3-4 євро а нашим платять 400 євро, різниця в карман Фірташу
Зарплата майстра 8-9 тисяч
Скляров каже що одна з найбільших в місті.
Хто правий?
Може хтось озвучити зарплати на "Азоті" робітників технічних професій?
Стрічка RSS коментарів цього запису