реклама
Будівельна компанія надія

На останньому засіданні виконкому Тальнівської міської ради вирішили нагородити Почесними грамотами до Дня захисника Вітчизни 12 учасників АТО. Було там і прізвище Руслана Вікторовича Зозулі.

dsc02749-1024x576

Про історію життя атовця розповідають «Вісті Черкащини».

...Зустрічаємося в обідню перерву. Як виявилося, Руслан Зозуля працює майстром аварійної бригади КП «Водоканал», що виїздить на пориви в села громади. Роботу свою любить. На те, що робочий день часто ненормований, бо трапляються пориви, не нарікає. Розуміє, що проблем у селах дуже багато, адже практично всі водогони старі і вимагають замін.

Руслан Вікторович Зозуля народився 1977 року в Києві. Коли пішов у 2 клас, родина переїхала у Тальне. Навчався у школі №2, паралельно займався вільною боротьбою. Завдяки своєму тренеру Степану Васильовичу Томащуку, став кандидатом у майстри спорту з даного виду. Після 9 класів вступив у Малинський лісотехнікум, що у Житомирській області.

Заняття з вільної боротьби не залишив і там, виступав на змаганнях за Житомир, як робив це за Черкаси, коли жив у Тальному. Отримавши диплом, повернувся додому і пішов працювати майстром лісу у Потаське лісництво. У підпорядкуванні були 4 лісники, які опікувалися частиною Потаського лісу, Тальнівським лісопарком, Зарудним лісом та 4-ма урочищами у Мошурові. Через деякий час здобув вищу освіту – закінчив заочне відділення Вінницького сільськогосподарського університету за спеціальністю «Інженер-конструктор». Працював у лісоперобному цеху у Поташі та КП «Ритуал» у Тальному.

2015-2016 рр. – ніс службу у зоні проведення АТО. Розлучений. Має двох дорослих доньок.

Коли зайшла розмова про війну, Руслан відразу став малослівним і дещо скутим. Запитую, як потрапив на передову, не маючи за плечами строкової служби. Ось що він відповів:

– Коли розпочалися військові дії на Сході, пішов добровольцем. Це була перша хвиля мобілізації. У військкоматі сказали, що поки не треба, покличуть. А у 2015 році прийшла повістка. Відразу після «учебки» – 14 окремий мотопіхотний батальйон «Черкаси» у складі Збройних Сил України. Спершу у Волновасі стояли на блокпостах, а потім – передок. Старогнатівка, Гранітне, Новотроїцьке – жара ще та! Накривало нас і «Ураганами», і «Градами», і мінометами крупнокаліберними, і САУ (самохідними артилерійськими установками). Відслужив, як кажуть, від дзвінка до дзвінка – півтора року. З них 9 місяців – на нульовій позиції. Кулеметником був: крупнокаліберний кулемет ДШК – з ним не розлучався. Вивчити довелося багато: і мінну справу, і кулемет, бо «передок». Наша РВП (рота вогневої підтримки), десь до 50 чоловік – всі хлопці «стріляні». У нас, на щастя, всі живі залишилися.

Найбільше діставало болото, бо ґрунт там глинистий, в’язкий. А так, байдуже. Якщо були на одному місці по 3-4 місяці, то встигали обжитися – навіть баньки були у бліндажі. – І після невеликої паузи додає: – А люди, вони скрізь однакові: і тут, і там є «гнилі». Просто там їх відразу видно. Таких з бригади старалися витурити поближче до штабу.

У жовтні 2016 року Руслан Вікторович повернувся додому. Реабілітація у нього була у Польщі. Поїхав на роботу, щоб забутися, щоб бути постійно в роботі. Працював електриком у приватній фірмі. Коли повернувся в Україну, пішов у «Джерело», а звідти – у «Водоканал».

Віднайти душевну рівновагу допомагає чоловікові церква. Коли відчуває потребу, йде до Петропавлівського храму. Себе Руслан Вікторович вважає щасливою людиною, каже, що для щастя багато не треба. Головне – бути комусь потрібним.

На запитання «Чи держава достатньо приділяє уваги атовцям?» відрізає: «Держава взагалі не думає про атовців, покористувалася нами, на тому й все».

– Що ми маємо зробити, аби згладити свою вину перед вами? – продовжую.

– Нічого. Це був вибір кожного.

Ліна Яловська

реклама


Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+1 #1 Каждый должен не забывать 12.10.2021 11:18
Что сказал о государстве такой "Государь", как маринованный володька.
"В действительност и же государство есть не что иное, как маши­на для подавления одного класса другим, и в демократической республике ничуть не меньше, чем в монархии". К постсовковым республикам, строящим новые формы тоталитаризма, это относиться по умолчанию.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

реклама Делікат
реклама

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ