Художник Данило Нарбут став частиною великої історії України й Черкас, – сайт міськради

Данило Нарбут зберігав пам’ять про історію, традиції і героїв України. Зрештою – і сам став частиною великої історії України й Черкас, пише сайт міської ради.

1998 року був посмертно нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня художник Данило Нарбут – з формулюванням «за неоціненний вклад митця у відродження духовності України, визнаний авторитет в сценічно-декоративному мистецтві, вагому культурну спадщину видатного майстра пензля для нащадків багатьох поколінь Черкащини, який був взірцем патріотичного ставлення до рідного міста».

У лютому 2016 року в Черкасах у рамках декомунізації перейменовано вулицю, яка до того носила ім’я Петровського - одного з натхненників штучно інспірованого в Україні Голодомору. Відтоді це - вулиця Нарбутівська, названа на честь двох художників, батька й  сина, знакових для історії України.

Обидва вони не прагнули за життя  відзнак – найкращою нагородою для себе вважали те, що є Українцями…

Георгій Нарбут фактично першим повернув Україні княжий Тризуб, як символ держави, створив перші в часи Української Народної Республіки поштові марки, оформив перші українські паперові грошові купюри.

Його син Данило прославив своїми творами не лише українську історію, а й Черкаси, які стали для нього найріднішим місто у світі, хоча й народився знаменитий художник у російському Петрограді (нині Санкт-Петербурзі) – 9 січня (22 січня за новим стилем) 1916 року.

Данило Георгійович Нарбут – художник-сценограф (працював у Черкаському драмтеатрі ім.. Т.Шевченка), живописець, Народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Та його портрет до міської Галереї слави Черкас потрапив лише опісля смерті художника – а життєвий шлях митця був непростим і тернистим…

У 1936 році, в час початку найпотужнішої хвилі радянських репресій,  Нарбут брав участь в оформленні вистав до першої декади Української літератури і мистецтва у Москві. Дивно, як це пропустили «соотвєтствующіє органи», враховуючи те, чий він син. Але того ж року чекісти спохопилися і за надуманим обвинуваченням у «…несообщении о тайном сговоре против советской власти» художника засудили до 2 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправно-трудових таборах посиленого режиму.

Разом з тим, пізніше став учасником радянсько-фінської і Другої світової воєн (старший сержант, командир відділення розвідки). Зброю не кидав, на бік ворога не переходив, хоча московсько-радянську владу й не любив – за окупацію і русифікацію рідної України. Зрештою, ця «нелюбов» знайшла своє вираження у подальшій долі Нарбута, коли він став сотником Української Повстанської Армії на псевдо «Голуб»…

У мирний час Данило Нарбут працював художником-сценографом у багатьох театрах України: в Києві, Житомирі, Ковелі, Коломиї, Чернівцях, Луганську, Івано-Франківську. Зрештою, у 1965 році був призначений на посаду головного художника Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. До міста на Дніпрі, як то кажуть, прикипів серцем – всерйоз і вже назавжди. Помер і похований у Черкасах 3 березня 1998 року. З вимогою визнати заслуги митця перед Черкасами тоді блискавично згуртувалася громада міста – як мирні митці, так і по-бойовому налаштовані друзі митця по УНСО, націоналістичній організації, бійці якої шанували Данила Георгійовича як батька рідного… Того ж року, хоч і посмертно, був нагороджений найвищою відзнакою міста.

Багато картин Данила Нарбута сьогодні можна бачити у Черкаському художньому музеї. Користуючись нагодою – рекомендуємо відвідати виставкові зали музею. Його картини дійсно «поза межами часу» і добре включають уяву, відносячи глядачів до різних епох історії України – від язичницьких і давньохристиянських часів Русі – до часів Козаччини та часів Визвольної боротьби ХХ століття (зокрема, повстанців Холодного Яру).

У Черкаському художньому музеї нагадують: у творчому доробку майстра – оформлення близько 250 вистав за творами вітчизняних та зарубіжних авторів. Художній підхід Данила Нарбута до оформлення вистав завжди вражав яскравістю і прагненням розкрити задум автора, оригінальними і сміливими рішеннями.

Творчість художника в основі своїй глибоко національна - її тематика окреслена подіями історичного поступу України, а яскрава та декоративна художня мова митця сформувалася на самобутніх традиціях українського малярства. Твори митця можна виокремити в тематичні цикли: полотна, присвячені давній історії та життю волелюбного козацтва, серії портретів гетьманів та полковників України доби козаччини, художні візуалізації відроджуваних народних традицій та звичаїв. Нарбут створив новий тип українського національного героя, в образі якого народні перекази та художня уява тісно повʼязані з історичною дійсністю. Художник демонструє прекрасне знання історичного матеріалу, адже створення таких картин вимагає досконалих знань про особливості культури та побуту людей відповідної епохи.

Якось художник зауважив, що так само, як і батько, Георгій Нарбут, він хотів би усі свої сили віддати Україні. І справді, усього себе: сили, талант, натхнення – Данило Нарбут віддав своїй Батьківщині та її народу, вірним сином якого був і сам…

Цікава деталь, про яку в Черкасах майже ніхто не знає: у Данила Нарбута був… власний прапор з жартівливим гербом і гаслом «Ловись, рибка, велика й маленька…» - піднімав його на човні, коли разом з друзями вирушав порибалити на Дніпрі під Черкасами. На зображеному на прапорі «гербі» - щит, який підтримують видра й мисливська собака, а на самому щиті – зображення театральної маски, пляшки-сулії, рибини і художницької палітри для фарб. Під жартівливими зображеннями стихії митців і рибалок митець промалював абсолютно серйозний фон щита, синьо-жовтого і червоно-чорного кольорів - інших, вже надзвичайно серйозних прапорів, національного і Визвольної боротьби, на які він рівнявся усе своє життя…

До Різдвяних свят 2022 року Черкаси отримали подарунок – художню підсвітку міської Школи мистецтв імені Данила Нарбута – старовинної будівлі на вулиці Хрещатик. Символічно, що його картини виривали з мороку історичного напівзабуття як портрети козацьких полковників і гетьманів, прижиттєві зображення яких не збереглися, так і деталі народних традицій, які ми мало не втратили. Вдивіться добре у картину Данила Нарбута «Щедрий вечір», намальовану 1985 року, але з відсилом в часі до давніх епох – і скажіть, чи багато з традицій наших предків ми зберегли і чи можемо ризикувати їх втратити назавжди? Питання риторичне – на нього вже відповів прикладом свого життя незламний борець і невиправний оптиміст Данило Нарбут…

*На фото – картина Данила Нарбута «Щедрий вечір» (1985 рік). Побачити її можна у Черкаському художньому музеї.

***Публікацію підготовлено у рамках реалізації проекту, започаткованого управлінням інформаційної політики Черкаської міської ради і присвяченого почесним громадянам міста та видатним постатям минулого, на честь яких названо вулиці Черкас.