На Черкащині під час повітряної тривоги ввечері 8 червня 2023 року пролунали вибухи. Влучили у цивільний та промисловий об'єкти, внаслідок цього травмовані восьмеро людей, загиблих немає. Тоді керівник Черкаської ОВА Ігор Табурець казав: завдали ракетного удару по Уманщині.
"Маємо два прильоти: по промисловому об'єкту та автомийці. У другому випадку внаслідок влучання виникла пожежа. Попередньо восьмеро потерпілих, двоє з них — тяжкі", — деталізував керівник ОВА.
Не лише власні будівлі громадян, а й бізнес страждає від обстрілів. Ми записали історії людей, що постраждали та чий бізнес також постраждав від вибухів.
Лариса Чеховська - фізична особа-підприємець, власниця невеликого закладу харчування в Умані. Неподалік її закладу 6 червня 2023 року впала ракета.
– Там, через дорогу, впала чи ракета, чи уламок. Я не знаю точно, але вибуховою хвилею мені пошкодили заклад, який я побудувала до цього, тобто 2021 року. Була десь восьма година вечора. У закладі була моя невістка і відвідувачі. Зокрема люди з газового господарства. Харчувалися, спілкувалися. Вибуховою хвилею в цій невеликій будівлі вибило вікна, пошкодило стіни, упала стеля. Також поламалися двері, повідлітали двері в холодильній камері, камін розламався. Проте, звісно, головне те, що люди залишилися живі і неушкоджені, - каже Лариса Станіславівна.
Лариса Чеховська каже, що це її єдиний бізнес, щоб далі працювати, то довелося звертатися до рідних.
Близько 20 тисяч доларів витратила уманчанка на відновлення цього закладу після прильоту.
Лариса Чеховська каже, що це її єдиний бізнес, щоб далі працювати, то довелося звертатися до рідних.
– Скинулися куми, родичі, друзі, я за їхній рахунок фактично трохи відбудувала будівлю. Сьогодні потрохи працюємо, – каже пані Лариса.
Вона каже, що епіцентр вибуху був десь за 30 метрів. Попри те, що в неї в закладі ніхто не постраждав, та пішоходи на тротуарі постраждали. Зокрема, одній дівчині, яка йшла тротуаром, відірвало ногу. Іншій дівчині, яка йшла дорогою, осколок потрапив у тулуб.
Лариса Чеховська припускає, що сама могла отримати контузію, як і відвідувачі її закладу. Проте ніхто з них не звернувся до лікаря в той час, бо важливіше було, що люди просто живі.
– Я живу неподалік. І, як тільки стався вибух, прибігла сюди. Бачила, як дівчат, що постраждали на вулиці, забрала швидка допомога. Ми ж всі мали шоковий стан, першим ділом почали прибирати скло, бо всюди були шматочки скла. Другого дня вже почали допомагати рідні, спершу все прибрати, потім відновлювати будівлю. Мені з міськради дали акт пошкодженого майна, все начебто описали. Потім мене викликали в поліцію, там теж фіксували все. Кажуть, як будуть репарації, то щось повернеться… А поки… Власними силами. Так само пошкоджено було вікна у моєму власному житлі в багатоповерхівці, де проживаю. Але там вікна поставили благодійники після вибуху, - пригадує Лариса Станіславівна.
Уманчанка згадує, що бачила з власного житла багатоповерхівки, коли стався вибух.
– Біля мого житла немає військових об’єктів абощо. Є заправка, теплиця, далі магазин. Вибух стався на місці мийки. Я чула звук, немов низько опускається літак. Виглянула у вікно, побачила вогняну кулю на місці вибуху. А тоді вже почула вибух і вибуховою хвилею вибило вікно в будинку. Проте моє житло далі від епіцентру вибуху, ніж заклад харчування. Тому житло так не постраждало, – каже пані Лариса.
Близько 20 тисяч доларів вона витратила на відновлення цього закладу після прильоту.
У цілому пані Лариса ніяк не могла зосередитися на повному облаштуванні закладу ще з початку 2021 року.
– Я лиш почала облаштовуватися, ми запрацювали, аж тут війна. Тоді варили каші, борщі для переселенців, що заїжджали до нас. Бо пішов потік людей. Харчували, допомагаючи прибулим. Потім вже хвиля переселенців зменшилася, аж тут стався цей вибух. Та життя триває, добре, що всі, хто був в закладі, живі, тож зараз працюємо далі.
Галина Хлівна, директор ТОВ «Уманський «Сортнасіннєовоч» каже, що через прильоти її підприємство було пошкоджене двічі. Насамперед вибуховою хвилею вибило вікна. Вдруге, саме в червні 2023 року удар був потужніший.
Підприємиця каже, найцінніше, що у мікрорайоні є – склади, де може бути майно громадян. А військових об’єктів поряд немає.
– Це був вечір. Десь восьма година. Почула сильний вибух, спрацювала сигналізація. Ми з донькою одразу поїхали з дому до офісного приміщення. Можливо, це було трішки нерозважливо, а з іншого боку тут в мене орендарі й охорона. Важко було їхати, бо на дорозі була поліція, інші служби. Приїхавши за годину, побачили, що тут не лише вікна вибиті, сюди ще прилетіла начинка від ракет, такі собі кубики по 18 грамів. Їх важили, то всі важили однаково. Тут в нас і складське приміщення, і офісна будівля постраждали, – пригадує Галина Аркадіївна.
Підприємиця каже, найцінніше, що у мікрорайоні є, – склади, де може бути майно громадян. А військових об’єктів поряд немає.
– Тут мілкогуртові склади. Ми, зокрема, займалися заготівлею та очисткою насіння. Доводили насіння до посівних кондицій і продавали. Раніше були більші масштаби, зараз менше, бо велика конкуренція. Звісно, і руйнування вплинули на підприємство, адже треба тепер кошти, щоб склити вікна. Насамперед затягли плівкою. Склити дуже багато треба. Вікна були старі, рамки дерев’яні, тепер склити їх немає сенсу, вже треба пластикові вікна ставити, але це багато грошей. Плівка порвалася в деяких місцях і потрапляє в приміщення волога. Будем бачити, як діяти далі, – каже Галина Хлівна.
Компенсації ніякої підприємиця не отримала. Однак вірить, що, можливо, в майбутньому через репарацію вдасться щось отримати.
реклама
