«Я пообіцяв дружині, що повернуся, і доля береже мене, аби дотримався свого слова», - так 42-річний піхотинець 58-ї мотопіхотної бригади Андрій на псевдо «Хома» пояснює свою мотивацію, додаючи, що вдома на нього чекає ще й син, якому рік і два місяці.
Чоловік мав власний бізнес у Смілі – ремонтував ходову машин. У 2023 році потрапив до війська. Навчальний центр, потім стрілецький батальйон 58-ї бригади. Перед першим виходом на штурм пройшов ретельну виснажливу підготовку.
«Займалися нами серйозно. Підтягнув фізичну форму, вдень багато стріляли та кидали гранати. Вночі звикали мандрувати лісосмугами, долати штурми перешкод. Перед кожною операцією вивчаємо місцевість за результатами фільмування дронами. Тренуємося в умовах, які нас чекають. Тут немає дрібниць, коли виходить штурмова група, на нас працюють фактично всі – спостереження, вогнева підтримка, все має бути як по нотах, - говорить Андрій, на рахунку якого чимало успішних нічних і денних штурмів на Донбасі. - Після місії - завжди відпочинок, опитування та обговорення бойових дій, можна сказати аналіз та робота над помилками».
Найважчими були бої в Урожайному, що на Донбасі. Адже село було стерте ворогом, і битися доводилося в руїнах та підвалах. Навіть не стільки битися з ворогом, як виживати та витягувати поранених побратимів.
«Я ніколи не жалів, що служу в піхоті, - каже воїн. - Бо це особливе бойове братство, це увага командирів, відношення. Ми маємо все, що потрібно. Нас бережуть і цінують. Простий приклад, нещодавно ми зайняли позиції та мали їх утримати. Росіяни тричі за добу штурмували нас і тричі були відкинуті. Погода була нелітна і дрони не дуже могли допомогти. Вночі ми майже сліпі, туман стоїть, більше на слух покладаємося. Так ось мінометники всю ніч прострілювали підходи до нас, аби якась російська наволоч не підкралася. Хлопці вели загороджувальний вогонь, аби нас вберегти. Такі речі цінуєш.»
58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису