Олександр Томашевський загинув за мільйони незнайомих йому людей, пожертвував своїм життям, щоб жили всі ми, щоб його донька і всі українські діти зуміли зустріти мирний світанок.
Народився Олександр 16 лютого 1978 року у місті Умані. У 1984 році пішов до першого класу місцевої школи №8. Після закінчення 9-го класу переїхав до дідуся й бабусі у село Корсунка Тальнівського району (нині – Звенигородського району). Там вступив до профтехнічного училища, де освоїв професію тракториста, адже дуже любив землю, любив працювати на ній (вирощувати, обробляти, доглядати). Після закінчення навчального закладу, у 1996 році, вступив до лав ЗСУ на строкову військову службу. Повернувшись із армії, продовжив жити у дідуся й бабусі. Влаштувався до місцевого колгоспу трактористом-комбайнером.
У 2007 році наш Герой познайомився із майбутньою дружиною Валентиною, а через три роки, у 2010 році, у них народилась донечка Даринка.
Останнім часом жив і працював у Вишгороді, що на Київщині, звідти у грудні 2024 року і був мобілізований на службу до лав Збройних Сил України. Після військового навчання служив стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7127.
17 червня 2025 року внаслідок штурмових дій позицій Сил Оборони України російськими збройними формуваннями сталось непоправне – зв’язок із Олександром зник. З того дня наш Герой вважався зниклим безвісти. Лише через 11 днів, 28 червня, тіло Олександра вдалось евакуювати та опізнати. Було визнано, що солдат Олександр Томашевський загинув 17 червня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області.
4 липня, Воїна з глибокою вдячністю і невимовним болем зустрічала Монастирищина.
Поховали Захисника Олександра Томашевського на цибулівському кладовищі.
Монастирищенська міськрада
реклама
