Черкаське вище професійне училищі зараз активно готує їжу для родин переселенців з маленькими дітьми.
– Допомога надходить і надходить. Допомагає комітет самоорганізації населення, є підтримка департаменту освіти. Годуєм уже і тероборону, і блокпости і роту в військкоматі будемо харчувати. Найбільше зараз потрібні бутильована вода і одноразовий посуд. А так поки все є. Чому саме в нас це робиться? Бо у нас є база, адже ми готуємо кухарів, пекарів, кондитерів тощо. У нас зголосився колектив. Кілька тисяч гарячих порцій в день готуємо, – каже керівник училища Сергій Воронов.
Спілкуємося з трьома молодими людьми – хлопцем і двома дівчатами. Вони з Харкова, приїхали свого часу в Харків з Донецька, Миколаєва навчатися. Коли почалася окупація, поїхали з Харкова в Черкаси за порадою друзів. Кажуть, зараз зідзвонюються з рідними. Приїхали хто чим міг. Пригадують, як в Харкові на землі лежали нерозірвані снаряди. Кажуть, зараз там друзі в основному в бомбосховищах, як і в Києві.
– У Черкасах тихо, спокійно. В одного з нас є родичі в Києві. Там, як і в Харкові, страшно... Але віримо в краще, – кажуть наші співрозмовники. – Готові, звісно, згодом повернутися додому якнайшвидше. Тут поки комфортно. Сподіваємося, це все скоро закінчиться. Харків не збирався здаватися.
Ми також поспілкувалися із чоловіком з Охтирки Сумської області, який приїхав у Черкаси із рідними.
– Ми приємно вражені гостинністю черкащан, – каже він. – Я не збираюся просто сидіти без діла. Пішов у військкомат, але, як з’ясувалося, паспорта недостатньо, потрібний військовий квиток. Подивимося, що буде далі.
Інший житель Сумщини розповів, що 24 числа о 5 годині ранку прокинувся від вибухів снарядів «Граду». До кордону – 12 кілометрів.
– Росіяни пішли у наступ, було доволі страшно, – каже чоловік. – Але зараз бачу, що Росія свого не досягла, бо не очікувала такого опору. Сумська область просто так не здалася. У нас усі люди – проти окупантів. У Тростянці та Охтирці навіть бабусі роблять «коктейлі Молотова». Всі розуміють, що це напад сусідньої агресивної держави на нашу незалежну суверенну країну. Я маю стосунок до армії і знаю: якщо поставленої мети не досягнуто, то у війську падає моральний дух... Впевнений, Російське керівництво і армія вже відчуває, що ціль не досягнута. Наші ЗСУ діють і діють злагоджено. Недарма Путін вже не проти сідати за стіл переговорів. Це дзвіночок. Він розбалансований.
реклама
Коментарі
все буде УКРАИНА
Стрічка RSS коментарів цього запису