Гарячі номера телефонів

«Це не волонтерська організація, а волонтерська ініціатива. Як тільки люди дізналися, що в сільському Будинку культури з’явився пункт збору допомоги військовим і переселенцям, відгукнулися моментально! Продукти, одяг, інші необхідні речі стали там з’являтися наче самі по собі», – згадує перші дні роботи неформального волонтерського центру в селі Свидівок і селищі Сокирна на Черкащині одна з його координаторок Марія Кабанова.

8

dd354b42c421e2cf319d67f79430f64b

У найперший день широкомасштабної російської агресії жителі села Свидівок і селища Сокирна звернулися до Будищенського сільського голови Григорія Приходька з пропозицією виділити у свидівоцькому Будинку культури приміщення для збору допомоги тим, хто в умовах війни її потребує. Приміщення було негайно виділено. Відтоді місцеві волонтери із клубу практично не виходять.

Допомога військовим: від булочок до автомобіля

– Продукти – картоплю, овочі, фрукти, – приносять жителі Свидівка і селища Сокирна. Значну допомогу волонтери відправляють на фронт нашим землякам, які воюють. Зокрема, печуть для них булочки, – каже свидівчанка Вікторія Соколенко. – Але не тільки – наскільки я знаю, хлопці замовляли бронепластини, розгрузки і навіть автомобіль. Збирали як могли. А переселенців дівчата забезпечують усім необхідним – від продуктів до ліжок.

1  

Волонтерську роботу розпочали з підтримки земляків у місцевій територіальній обороні. Спочатку пропонували те, що люди вже принесли в Будинок культури, потім стали дізнаватися про потреби тероборонівців. Замовлення на матраци, подушки, постільну білизну, дошки для блокпостів, цвяхи, шурупи, лопати, ломи координаторки стали розміщувати в сільській фейсбук-групі. Все необхідне люди негайно приносили.

– Усе сталося само собою, – розповідає Марія Кабанова. – Люди почали приносити продукти харчування, одяг, медикаменти. Щодня увечері ми дивувалися: звідки так багато всього? Захоплювалися щирістю і безкорисністю свидівчан і сокирнян. Ми збирали те, що приносили люди, сортували, складали, пакували для збереження. Спочатку стали задовольняти потреби блокпостів, потім почали плести маскувальні сітки, бо за досвідом 2014 року розуміли, що це буде потрібно. Плели сітки в школі, садочку, в церкві. Згодом з’явилася інформація про потреби Збройних сил. Почали прибувати вимушені переселенці з охоплених війною регіонів України...

У волонтерській роботі дуже допомогло місцеве підприємство «Перемога Нова», яке виділяло тушки курей, із яких свидівчани і сокирняни робили тушонки. Рибалки допомагали рибою. 

– Роздавали рибу людям, які її мили й чистили, – розповідає волонтерка Олена Іванова. – Загалом зробили тисячі зо три-чотири банок тушонки різних видів. Усю виготовлену тушонку передано Збройним силам. Жителі села і селища допомагають хто грошима, хто чаєм, хто кавою... Підтримуємо контакт із людьми через сторінку в соціальній мережі.

На передовій одним із найбільш розхідних матеріалів є автомобілі – на жаль, у фронтових умовах їх часто знищують. Так сталося і з автомобілем військових-свидівчан і сокирнян. Небайдужі люди написали оголошення в соціальну мережу, і земляки почали виділяти кошти. Так зібрали половину потрібної суми. Потім звернулися до міського голови Черкас Анатолія Бондаренка, він допоміг – благодійна організація виділила потрібну суму, і волонтери відвезли хлопцям на передову новий автомобіль.

– Для нас це просто чудо якесь, – каже Олена Іванова. – Такі речі дуже надихають.

3  

...Марія Кабанова знає про потреби військових не з чуток – її чоловік також воює за Україну, не так давно потрапив у госпіталь. Волонтерством займається з 2015 року. Незважаючи на те, що в Марії дитина віком трохи більше року, жінка цілими днями, особливо в найважчий період початку війни, вела волонтерську роботу. Дякує батькам і братові за допомогу з маленьким Микиткою.

– Хто як не ми маємо допомагати нашим захисникам? – каже Марія. – Наші чоловіки, батьки, сини захищають Україну на фронті, то ми маємо захищати її в тилу!

4  

...Житель сусідніх Мошен, Григорій Константинов, – керівник відокремленого підрозділу громадської організації «Група Патріот», яка з 2014 року спільно зі Збройними силами і СБУ працює над визволенням заручників та обміном полонених, веде також волонтерську роботу. 4-5 разів на місяць Григорій буває на Сході, в міру сил і можливостей допомагаючи бойовим підрозділам. На фронт везе волонтерську допомогу, з фронту вивозить поранених, переселенців.

– Без того, що роблять такі люди, як волонтери з Будищенської громади, наша робота, мабуть, звелася б на нуль, – каже Григорій Константинов. – Ми з волонтерами – одна команда. Дуже вдячні волонтеркам зі Свидівка і селища Сокирна, які на перше ж прохання одразу відгукуються. Завжди потрібні продукти тривалого зберігання, вологі серветки, засоби гігієни, інші розхідні матеріали. Отримуємо й велику фінансову допомогу. З Машою нещодавно їздили на Донеччину, були в Краматорську, Бахмуті. Проїжджаємо по гарячих точках, їздимо не лише на блокпости, а й до хлопців на «нуль».

Для Марії Кабанової поїздки на фронт – справа не нова. З 2015 року вона неодноразово їздила в зону АТО. Тепер також відвідує Донбас.

5  

– Звичайно, страшно, – зазнається Марія. – Їдеш, а тобі розповідають: ось тут хтось загинув, отут авіація розбомбила автобус із людьми – обпечені місця залишилися на асфальті. На вулицях залишених міст і сіл немає людей, будинки позаростали травою, вікна забиті. Коли їздиш у такі місця, – переоцінюєш своє життя. Розумієш, що ми на Черкащині на сьогоднішній день живемо в раю... Ясна річ, у тих наших земляків, у кого загинув чи зник безвісти чоловік, син, батько, цей рай перетворюється на пекло...

6  

«Можна звернутися в будь-який час»

У міру розгортання бойових дій на Черкащині почали з’являтися нові й нові групи вимушених переселенців.

– Отже, свидівчани і сокирняни взялися їм допомагати, – розповідають волонтери із Будинку культури. – Допомагали чим могли – починаючи від посуду та продуктів і закінчуючи пральними машинками, мікрохвильовками, газовими плитами, меблями й інвалідними візочками. Ми моніторили наявність житла, щоб було куди поселити переселенців. Усіх, хто до нас звертався, або розселили, або передали в інші села, в Черкаси, якщо в нас не було куди поселити.

Зараз волонтерки продовжують допомагати переселенцям. Вони вже всі розселені, але все одно потребують допомоги і підтримки.

– Коли ми з дітьми тільки приїхали на Черкащину, свидівчани і сокирняни дуже сильно нам допомогли, – розповідає Олена Барілко із Харкова, яка серед інших переселенців знайшла прихисток у туристичному комплексі «Світанок» поблизу Свидівка. – Дали все, що необхідно для дітей включно з візочками, ванночкою, підгузниками, медикаментами. Волонтери не раз привозили нам рибу, куряче м’ясо, овочі. Коли виникають якісь проблеми з документами, можна зателефонувати в будь-який час: зорієнтують, підкажуть телефони, адреси, за якими можна звернутися.

Допомагали не тільки дітям. Багато дорослих приїхали в зимню пору – в теплих черевиках, пуховиках, а весняного та літнього одягу не мали. Волонтери привезли одяг, який зайняв цілу кімнату. Тепер, якщо в когось щось розірвалося чи зіпсувалося, може прийти і замінити.

– Волонтери допомагали навіть у дрібницях, – каже Олена Барілко. – коли в нас зламалися холодильники, взяли тимчасово їжу на зберігання до себе, а коли техніку полагодили, привезли назад. Така турбота не лише допомагає практично, а й дуже підтримує душевно. Ми раді, що живемо поруч із такими людьми – українцями, які завжди готові підтримати інших українців.

7  

Реквізити для охочих допомогти:

Банк отримувача АТ "Райффайзен Банк"

IBAN UA403003350000000262022232228

Отримувач ІВАНОВА ОЛЕНА ІВАНІВНА

ІПН отримувача 2749112381

Призначення платежу Поповнення карткового рахунку СКР № 1797883000 ІВАНОВА ОЛЕНА ІВАНІВНА

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України

Максим Степанов,

Фото героїв публікації

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат
bigmir)net TOP 100