Ольга Степан’ян – черкаська фотографиня, яка знімає в стилі ню та на межі сюрреалізму. Вона любить створювати тематичні чорно-білі фото за особистими особливими ідеями, які спершу замальовує ручкою. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Ольга Степан’ян почала волонтерити. Перетворюючи власні фотографії на постери, вона продає їх і в такий спосіб збирає кошти на закупівлю оклюзійних наліпок для бійців ЗСУ (така наліпка призначена для перешкоджання потраплянню повітря в рану і для надання першої невідкладної медичної допомоги постраждалим).

20221025_143259

«24 лютого прокинулася десь о 6:30 від того, що мені у Telegram написував мій друг і запитував «Як ти? Де ти?». Я здивувалася. У ту ж секунду я зайшла у Facebook і побачила кадри вибухів».

Для себе жінка одразу вирішила, що нікуди не поїде з міста і допускає, що навіть у разі окупації, залишилась би і допомагала боротися із ворогом.

Я сказала дівчатам: «Нікуди не поїду»

«Того ранку ми з подругами зустрілися в кав’ярні у центрі міста недалеко від автостанції. Сидимо, п’ємо каву і мовчимо. Говорити не хотілось. І в цей момент повз нас проноситься натовп людей із 30 і всі з валізами. Потім подивилися в іншу сторону, там теж були люди з валізами. Ми зрозуміли, що люди тікають, – розповідає Ольга про ранок 24 лютого. – Психологічно це було тяжко усвідомлювати. Це видовище мене вразило, я дуже добре запам’ятала той момент. Ми провели наляканих незнайомців поглядом, і я сказала дівчатам: «Я нікуди не поїду». Тут моя земля, мій дім. Якщо всі поїдуть, що тут буде? Але я розумію тих людей. Наприклад, мами з дітьми в першу чергу думають не про своє життя. У разі повітряної тривоги я вночі встала і швидко спустилася в укриття, а коли у тебе є дитина – це у рази складніше».

Справлятися зі стресом у перші місяці війни Ользі Степан’ян допомагало волонтерство. Спершу жінка почала допомагати у гуманітарному центрі Черкаської міської ради.

«Десь наступного дня ми побачили оголошення, що в Будинку культури імені Івана Кулика потрібні речі, продукти та медикаменти. Ми зібрали вдома речі, які можемо віддати, купили продукти і повезли все туди. Коли приїхали, я підійшла до Тетяни Діденко й запитала, чим можу допомогли? Вона сказала, що волонтери не справляються, тому що люди несуть, несуть і несуть… Ми з дівчатами залишилися допомагати. Два місяці сортували медпрепарати і засоби особистої гігієни, складали у пакети і видавали переселенцям. День пролітав у секунду. Ми приходити на 9-ту і були там до 18-тої. Людей повз нас проходило дуже багато, усі вони були в шоці, страшно уявити, що вони пережили. Ми працювали на автоматі, коли йшли додому у вухах вже гуділо», – пригадує Ольга Степан’ян.

Через деякий час фотографиня разом з подругами почала відвідувати заняття з балету. Розповідає, що це допомагало відволікатися від страшних новин: «У 1-3 класах я навчалася у гімназії, де у нас був урок балету і я його дуже любила. Потім я змінила школу, ми з мамою переїхали і більше я балетом не займалася. У Черкасах дізналася, що є група для дорослих і з задоволенням почала відвідувати. Я відволікаюся там, бо балет – це дуже складно. Якщо ти на занятті викладаєшся на повну і робиш все правильно, то паралельно більше ні про що не можеш думати».

image_6483441

Черкаси – любов з дитинства

У дитинстві Ольга була дуже активною та знаходила собі різні хоббі: малювання, співи, танці, волейбол, баскетбол, карате. Майбутня фотограф народилася у Києві, її батьки розлучилися, коли вона була ще зовсім маленькою, тому вона жила лише з мамою. Закінчила швейне училище у Сумах, після кілька років проживала у Харкові. У віці двадцяти років переїхала в Черкаси.

«У мене звідси бабуся і тітка. Де б ми не жили, я завжди приїжджала сюди на канікули. Мені тут дуже подобалося, Черкаси – це любов ще з дитинства. Я інтуїтивно відчувала, що це моє місто», – пригадує Ольга Степан’ян.

З татом Ольга познайомилася лише у 25 років. Тоді ж вирішила, що прийшов час пробувати знімати.

«Мені було цікаво познайомитися з татом. Я знала, де він живе і через мамину подругу із ним зв’язалася. Ми достатньо легко поспілкувалися у дружній атмосфері. Він хотів мені фінансово допомогти, але я його попросила купити мені камеру. І він її придбав. Я докупила ще об’єктив. Витратила всі гроші, що мала. Серед запасів була лише гречка. Пам’ятаю, я тоді тижня три їла ту гречку і пила чай», – згадує Ольга.

20221025_142835

Спочатку світлярка почала знімати сама себе. Її завжди цікавила оголена натура: «Коли ти початківець – тебе ніхто не знає. Можуть попозувати друзі, але це була рідкість. А щоб вникнути в суть професії, потрібно постійно практикуватися. Тому я починала з себе. Природа мені дуже подобається, але не як об’єкт для фотографування. Можливо, й є кілька кадрів, але напевне там все одно присутні люди».

Ольгу й дотепер надихають оголені натури або глибина розповіді у фото. Відштовхується не від людей, а від сюжету, який вона підбирає. Її надихають ідеї, які спочатку замальовує ручкою у блокноті. Коли показала свої роботи мамі, вона сказала: «Це не вульгарно, це красиво». Деякі чоловіки не приймають такий стиль роботи фотографині, тому вона шукає ту людину, яка буде розуміти її захоплення.

IMG_20221030_132358_700

Вирішила допомагати ЗСУ продажем фотографій

Після двох місяців волонтерства у гуманітарному центрі Черкаської міської ради, коли влада почала закликати людей повертатися до роботи задля підтримки економіки, Ольга Степан’ян знайшла собі заміну і почала знову фотографувати. Спершу індивідуальних фотозйомок майже не було, і жінка фотографувала об’єкти на замовлення будівельної компанії.

У вересні відкрила студію у центрі міста, де в день проводить фотозйомку, а ввечері її подруга проводить заняття із йоги. У приміщенні переважають світлі тони, проте увагу привертають яскраві акценти: жовті двері та тумбочка, зелені полиці та килим.

20221025_143056

Весь час шукала нові способи допомогти армії. Намагалася стати фотографом при підрозділі ЗСУ, але її не взяли. Почала продавати свої фотороботи та постери, оформлені в паспорту, і таким чином збирати кошти для ЗСУ.

«Моя знайома, яка збирає гроші на машини та «переганяє» їх, запропонувала мені збирати кошти на закупівлю оклюзійних наліпок. Перший збір я оголосила у себе на сторінці в Instagram, його закрили легко й швидко. Потім у людей ставало менше грошей і відповідно вони менше донатили. Я зрозуміла, щоб людям було цікавіше, потрібно щось пропонувати – почала друкувати свої постери. Спочатку я перераховувала усі гроші на наліпки, потім зрозуміла, що не витягую фінансово, адже фото потрібно друкувати, замовляти паспорту.

Постери коштують 1500 грн, якщо людина хоче з рамочкою, то додатково оплачує рамку. Мої роботи купують люди із різних міст України, відправляю їм поштою. Раніше продавала не всі свої роботи, наразі майже всі. 50% від вартості перераховую на допомогу військовим», – розповіла світлярка.

Катерина Потьомкіна двічі купувала постери Ольги Степан’ян. Дві роботи забрала із собою в Данію, куди вимушено переїхала з дітьми через повномасштабне вторгнення, а одну довелося залишити у військовій частині чоловіка.

IMG_20221030_132352_725

«Мені подобається стиль Ольги Степан’ян, я давно підписана на неї і добре знайома з її творчістю. Я купувала її фотороботи для себе два рази, коли приїжджала із Данії побачитися з чоловіком. Перший раз я не знала, що вона оформлює роботи у паспорту. Фото формату а4 виявилося набагато більше і не влізло в мою сумку, коли я їхала в Данію. Тому, я віддала його до військової частини чоловіка і зараз воно знаходиться десь у розташуванні. Другий раз я вже була тертим калачем і замовила собі два фото без паспорти. Вони зараз зі мною у Данії. Мені було задорого купувати такі роботи просто для себе, але той факт, що половина цієї суми піде на допомогу ЗСУ спонукав мене до покупки», – розповіла Катерина Потьомкіна.

Окрім цього фотографиня допомагала з закупами волонтерам Черкаської школи №17 та долучалася до аукціону для збору «Мільйон на нашу незалежність», кошти з якого пішли на пікапи для бійців ЗСУ.

20221025_143216

«Коли коштів на наклейки є достатньо, то беру гроші й закуповую продукти, банки, кришки для виробництва, яке розгорнулося на базі 17-тої школи».

Ольга не підраховує, скільки постерів їй вдалося продати, проте зазначила, що це точно більше 50. Каже, що наразі для неї найбільшою радістю є новини про те, що ЗСУ звільнили нові населені пункти.

лого верт

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України

 Анастасія Бут

реклама

Коментарі  

 
0 #15 Дон Педрос Ян 15.11.2022 16:19
Это моя племянница. Из Бразилии.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-5 #14 Solid/// 02.11.2022 20:05
Цитую Членкиня:
Пропоную підвести риску і припинити обговорення, оскільки все зрозуміло. Фотосправі важко конкурувати із каліченям мови.

... це не калічення
а ново правопєс 2019
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-5 #13 Solid/// 02.11.2022 20:03
"СОЛДАТ"ське 888ло мінусами факає?
ущербне.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-10 #12 Членкиня 02.11.2022 12:15
Пропоную підвести риску і припинити обговорення, оскільки все зрозуміло. Фотосправі важко конкурувати із каліченям мови.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-1 #11 Пшонка 02.11.2022 11:51
Вай вай ара...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-13 #10 Solid/// 02.11.2022 11:33
Цитую Продавчиня:
Цитую Алекс:
Фотографиня???що за неологізми??або фотограф або графиня.на графиню не тягне

Це треба запитати в історикинь, як раніше називали жінок, що фотографують.

-- Фотографами їх називали.І Директорами і Доцентаим.
а не всякими бридкими _инями й _ками.
Звідки приплило? - проФФфесора замутили по фєні а соєві внєдрили й устаканили так свою "мову" в травні 2019.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-12 #9 Solid/// 02.11.2022 11:25
З "фотографиньою" вже не до фотографій фотографа Ольги Степан’ян.
А вони... не погані.
Колись напівтрешево звучало "мисткиня", а тут графині пішли.
_ Фотографиня - не "неологізм" а один з тисяч міазмів які в Мову закинув "правопЕс-2019". Ну так соєві (всі у вишиванках) базарили і шоб не напрягацця - узаконили свою з данєцкими пацаним ботню. Ото як Ссссишиш так і Пішеш. Люба доцентКа подтвєрдіт, а фотографиня щолкне.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-13 #8 Аза Ян 02.11.2022 10:15
Цитую Світлини в стилі картини:
Франсиско Гойї "Оголена Марфа".

Наш человек. Но вот зря она с этим гоем связалась.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-12 #7 Костянтинівна 01.11.2022 23:34
Добре, що хоч в тексті не назвали дівчину з якою Ольга ділить залу йогаркою (подруга Ольги проводить заняття з йоги). За такою логікою раз Ольга світлярка, то інша йогарка.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-11 #6 Андрій 01.11.2022 19:24
Цитую Продавчиня:
Цитую Алекс:
Фотографиня???що за неологізми??або фотограф або графиня.на графиню не тягне

Це треба запитати в історикинь, як раніше називали жінок, що фотографують.

звісно фотографінеси
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат
bigmir)net TOP 100