Андрій Гежа – переселенець із Маріуполя, там займався ремонтом електроніки. Нині ж він фахівець із відновлення безпілотників. Приступив до волонтерства у 2014 році. Від початку російсько-української війни на сході займався допомогою військовим, ремонтував бронетехніку та генератори для армії. Після 24 лютого взявся лагодити дрони. З кінця весни відремонтував більше 150 квадрокоптерів. Восени переїхав до Черкас. Раніше часто співпрацював з ДСНС. Так сталося і в Черкасах.
Безпілотники вивідують стан справ у ворога і найголовніше – зберігають життя наших військових. Адже замість того, щоб відсилати своїх бійців у тил ворога, розвідники мають можливість запустити квадрокоптер, який може виконати таку ж функцію без ризику для життя.
В основному волонтер займається ремонтами квадрокоптерів, які є цивільними, проте наші військові використовують їх для розвідки. Зазвичай вони літають на відстань до 15 км. Найпоширеніший дрон у середньому коштує 2500$ , на його ремонт витрачають приблизно 100-150$.
«За рахунок ремонтів, ми економимо тисячі доларів. Така різниця у витратах мотивує нас продовжувати свою справу. Списувати дрон після першого пошкодження і купувати новий – дуже дорого. Так не вистачить ні грошового, ні кількісного ресурсу, а ми допомагаємо заощадити значні кошти», – вважає майстер.
Андрій Гежа народився під Маріуполем, навчався у Запорізькому технічному університеті. За фахом він радіоінженер, все життя займався ремонтами електроніки. У Маріуполі чоловік мав власний сервісний центр, ремонтував та обслуговував системи керування і контролю для підприємств: заправні станції, вагові комплекси, прилади для вимірювання палива тощо.
У 2014 році, коли російські війська вторглися на Донбас і вперше захопили Маріуполь, Андрій Гежа почав допомагати військовим.
«На околицях Маріуполя стояли українські блокпости, ми возили туди їжу, ліки та речі. Тоді навіть форми в солдат майже не було. Дрони у ті часи ще не використовували, але у місті виготовляли запчастини для бронетехніки та артилерії. Коли відбувалися події під Іловайськом, ми кілька разів їздили за лінію фронту, знаходили шляхи і витягували звідти наших бійців», – пригадує Андрій.
Після того, як українські війська деокупували Маріуполь, Андрій почав у вільний час ремонтувати генератори для військових.
«Коли Маріуполь відбили і ситуація стабілізувалася, я почав після роботи займатися ремонтом бронетехніки, генераторів та бензопилок у гаражі. Зміна заняття – це і є відпочинок», – говорить майстер.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну Андрій Гежа зустрів у Маріуполі. Прокинувся із сім’єю вдома від вибухів, коли російські війська обстріляли радіолокаційні станції та військові частини.
«Ми одразу зібрали речі та підготувалися до евакуації. Люди були в шоці, більшість навіть не могли собі увити, що таке можливо. Жорстокість, з якою розбивали це місто, не піддається жодному аналізу та логіці. Коли почалися бомбардування, коли ворожа артилерія працювала по будинках мирного населення, люди почали гуртуватися у місцях, де були підвали. Ми спершу вивезли дітей», – пригадує чоловік.
Пізніше дружина Андрія, Ірина Гежа евакуювалася з міста разом з організацією, у якій працювала. Так чоловік залишився у Маріуполі сам та доєднався до волонтерського руху при хабі «Halabuda», де давно допомагав. Там жив і працював до середини березня.
«У «Halabudі» ми займалися допомогою військовим, поліції, госпіталям. Найперше, за що узялися – це ліки. Через тих, у кого були знайомі власники аптек, ми передавали перелік усього необхідного, вони нам це безкоштовно відвантажували і ми розвозили до госпіталів. Крім того, почалися перебої зі світлом. Ми шукали та підключали генератори, встановлювали світильники у госпіталі», – розповів маріуполець.
Андрій Гежа разом з іншими волонтерами також займалися пошуками і доставкою їжі та палива. Коли почалося масштабне мародерство, через відсутність води, їжі та світла, то працювали разом з поліцією.
«Їздили на об’єкти, де були спроби розкрадання, щоб захистити їх. Перевозили звідти усе, що могли, на державні склади. Потім вилучене передавали на госпіталі, поліції та військовим», – пригадує чоловік.
Через відсутність світла перестали працювати і шиномонтажі. На дорогах було безліч уламків та скла. Почалися великі проблеми з шинами, тому маріупольцям довелося самотужки долати і це.
«За один виїзд машиною ми втрачали одне-два колеса. Тоді знайшли хлопця, у якого був власний шиномонтаж з генератором. Возили йому їжу та паливо, а він безкоштовно ставив колеса на автомобілі для поліції та військових. Знайшли і власника магазину з шинами, він дозволив нам забрати його запаси. Люди розділилися на два табори: були ті, хто згуртувався і починав щось робити, та ті, які були у шоці й боялися допомагати. Наприклад, зупинився хлібозавод, на ньому лишилося 5 тонн хліба. Ми знайшли транспорт, але нам потрібні були ще помічники для завантаження. Під’їхали до бомбосховища, у якому було десь під три тисячі людей, попросили хлопців допомогти – жоден не вийшов. Ми поїхали разом з поліцією, завантажили машини хлібом і розвозили його по сховищах», – поділився спогадами Андрій Гежа.
Перший квадрокоптер Андрію разом з іншими членами волонтерської організації «Східна брама» довелося ремонтувати у Маріуполі, коли там вже точилися бої.
«Ми постійно контактували з одним військовим підрозділом, вони мали кілька безпілотників. Якось бійці привезли нам один підстрелений дрончик, ми його ремонтували буквально на колінках. Вдалося», – пригадує Гежа.
Вже тоді у Маріуполі було всього кілька місць, де можна було набрати воду, але їх часто обстрілювали. Люди, які працювали на комунальному транспорті, на свій страх та ризик, набирали воду зі струмків та розвозили її містом. Зв'язок був не стабільний, інколи взагалі зникав, але місцеві знали, де розташовані вузлові станції, підключали їх до генераторів. Проте невдовзі лінію, яка з’єднувала з Україною, пошкодили і зв'язок обірвався. Із кожним днем у місті ставало все важче та небезпечніше перебувати, тому Андрій разом з іншими волонтерами вирішили їхати з Маріуполя.
Чоловік розповів: «На момент, коли ми зібралися виїжджати, найбільше були зруйновані західна та східна околиці міста, там точилися важкі бої. Наш будинок був розташований перший на в’їзді у Маріуполь із заходу і постраждав один з перших, його повністю зруйнували».
З Маріуполя Андрій Гежа виїхав 16-го березня – у день, коли російські війська скинули бомбу на Маріупольський драмтеатр. Саме у той період з’явилася можливість виїхати, розповідає чоловік:
«Того дня почалися бої у центрі міста. Через постійні обстріли ми вже пересувалися хабом навколішки, тому більшість команди вирішила виїхати. Нам сказали, що є один маршрут, тим шляхом йшли колони машин. Автомобілей «на ходу» було мало, тому люди набивалися в автомобілі як могли. У нашу машину помістилося шестеро людей та дві собаки. Так ми їхали майже добу до Запоріжжя».
У березні маріупольці зрозуміли, що ремонт дронів необхідний для військових і продовжили займатися цим у Запоріжжі.
«Військові, з якими ми співпрацюємо ще з 2014 року, мали наш контакт і почали до нас звертатися. У нашій команді є хлопець, який до війни займався агродронами і знав, як працюють ці пташки. А я розуміюся на електронній складовій, так це все і почалося», – розказав майстер.
Литовські друзі надали обладнання та перші запчастини, за допомогою чого маріупольцям і вдалося розгорнути свою діяльність. У знак подяки на полагоджені квадрокоптери приклеюють наліпки, які демонструють, що дрони відремонтовані за допомогою литовського народу. На наліпці надруковано «Все буде Україна!» та напис литовською, який у перекладі означає «Заради Батьківщини!».
Згодом у Запоріжжі також стало небезпечно через обстріли і підприємство, на якому працює Андрій з дружиною, передислокувалося у Черкаси. Так у листопаді чоловік із сім’єю переїхав у центр України. Деякі волонтери залишилися у Запоріжжі, тому співпрацю продовжують дистанційно. Частину дронів ремонтують там, а якщо не встигають, або пошкодження є більш складним і стосуються електроніки, то передають їх Андрієві у Черкаси.
Волонтери у прифронтовій зоні часто співпрацюють з ДСНС, мають із ними зв’язок. Тому, коли переїхали до Черкас, одними з перших налагодили контакти з рятувальниками. Ті допомогли знайти приміщення, у якому Андрій Гежа нині «лікує розвідувальних пташок».
«Ми запитали, чи є можливість розмістити десь майстерню для ремонту дронів. Надзвичайники допомогли. Великий плюс у тому, що нам легше тестувати квадрокоптери, коли співпрацюємо з ДСНС, адже зараз просто так не можна використовувати дрони і пильні громадяни інколи викликають поліцію», – розповів переселенець.
Кімната, яку має майстер – невеличка, але водночас доволі простора для того, щоб прямо там можна було перевірити, чи злітає дрон від землі. Кабінетик з новим ремонтом та меблями має охайний вигляд, незважаючи на купу коробок від волонтерів та безліч кейсів з дронами від військових. У майстерні робоче місце пана Андрія – довгий столик із усіляким електронним приладдям, мікроскопом, паяльником, викрутками та гвинтиками. Поруч розташований стелаж, на полицях якого лежать контейнери з запчастинами та пошкоджені безпілотники, які чекають своєї черги, щоб потрапити на стіл до майстра.
Андрієві Гежі вдається відновити близько 80% пташок, які потрапляють до нього. Найчастіше дрони пошкоджуються внаслідок падіння, або їх підстрелюють, а буває з ними трапляється і те, й інше. Як наслідок, ламаються корпусні елементи, кріплення для камери, крила тощо. Запчастини замовляють за внески благодійників.
Зазвичай ремонт одного квадрокоптера займає півтори-дві години. Бувають і такі випадки, коли доводиться повністю розбирати дрон та збирати його на новому корпусі – це займає пів дня і більше. Найбільш складними є ремонти тих дронів, до яких майже неможливо купити запчастини. У такому випадку полагодження відбувається за рахунок донорів – квадрокоптерів, які розбирають на запчастини через несправність.
«Безпілотники, які полежали у воді також ремонту не підлягають, проте з них можна зняти корпусні елементи, які знадобляться іншому дрончику. Коли вдається відремонтувати квадрокоптер після складного пошкодження відчуваю піднесення, яке надихає працювати далі. У середньому за місяць ремонтую 20-30 дронів, все залежить від потоку запитів військових, інколи буває навіть більше 30. Така техніка зараз на фронті, як розхідний матеріал», – пояснює майстер.
Усі дрони, що потрапляють на ремонт до пана Андрія зареєстровані та мають серійний номер. Андрій Гежа та його команда ведуть облік і звітують перед міністерством оборони про свою діяльність, адже командування повинно розуміти, яка кількість квадрокоптерів наявна у підрозділів. Відремонтовані паном Андрієм дрони їдуть на Донецький, Запорізький та Херсонський напрямки.
Майстер розповідає: «Разом з дроном солдати надсилають лист «з симптомами пораненого». Майже всі дрони мають позивний. Від дня отримання дрону до дня, коли я його полагоджу та відправлю військовим може минути від кількох днів до місяця, залежно від складності та наявності запчастин. Потім знайомі військові діляться своїми відпрацюваннями, які здійснили за допомогою розвідувальних безпілотників».
Наразі у своїй майстерні Андрій працює сам, інколи зв’язується з колегами для консультації. Проте чоловік говорить, що у разі збільшення запитів від військових, готовий взяти собі напарника. Андрій переповідає зі слів військових, що наразі існують труднощі з ремонтами дронів. Проблема у тому, що статутом не передбачена наявність квадрокоптерів у військових, відповідно у штатах немає людей, які займаються ремонтами.
«Багато дронів бійцям постачають через благодійні фонди. Де-факто військові використовують безпілотники і фахівці з ремонту та обслуговування затребувані, але бюрократична складова відстає від реальності. Насправді потреби у ремонтах постійні, інколи буває такий потік, що військовим доводиться чекати по декілька тижнів», – говорить Андрій.
Допомогти активістам можна, задонативши на запчастини для дронів, за рахунками: 5375411503964681, 4441114419668205, PayPal Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду . Або небайдужі можуть приносити свої несправні безпілотники до хабу «Halabuda» у Черкасах, їх відремонтують та передадуть військовим.
Наразі волонтер збирається жити у Черкасах, проте впевнений у тому що, як тільки ЗСУ звільнять Маріуполь, він разом зі своїми однодумцями вирушить туди з гуманітарною місією.
«Поки що не планую нічого далі тижня, адже живемо у такий час, коли не знаємо, що буде далі. Не можу сказати однозначно, що ми повернемося жити до Маріуполя, але скоріше за все, туди повернуться рідні і нам доведеться до них навідуватися. Думаю, коли Маріуполь буде звільнено, ми поїдемо туди з гуманітарною місією», – поділився Андрій Гежа.
Анастасія Бут
реклама