Треба вигризати собі місце під сонцем, каже Вікторія Кобякова. Вже три місяці вона стажується в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Черлис», щоб стати водійкою навантажувача. Пані Вікторія міркує, в її роботі важлива не стать, а уважність, точність, бажання постійно вдосконалюватися.
– На моє рішення стати водійкою навантажувача рідні відреагували зауваженням, що це – «не жіноча професія». Казали: «Може ти обрала б щось інше?». Мені ця професія подобається. Так, вона відповідальна і складна, та я не звикла шукати легких шляхів у своєму житті.
Вікторія Кобякова закінчила Черкаський державний технологічний університет, вивчилася на економістку. Деякий час працювала за спеціальністю на підприємстві «Черкаситеплокомуненерго». Зрештою, тяжіння до техніки перемогло, посміхається вона.
– Працювала в автосалоні менеджеркою з продажу автомобілів, через кілька місяців вже керувала автосалоном. У 2008-2009 році почалася фінансова криза. Я співпрацювала з Porsche холдингом, автомобілі були досить дорогі, вони не продавалися належним чином. Автосалон вирішили закрити.
Потім – робота у компанії «Технооптторг-трейд». Продавали шини до сільськогосподарської техніки, вантажівок, легкових автомобілів, перерахувала пані Вікторія.
Через любов до коней, яку має з дитинства, Вікторія Кобякова переїхала з Черкас до села Білозір’я. Там з чоловіком вони заснували кінний клуб.
– Коли почалося повномасштабне вторгнення, охочих покататися на конях ставало дедалі менше. Фінансове становище людей погіршилося. Іноді виручки не вистачало навіть на те, щоб прогодувати тварин. Розпочалися пошуки роботи за наймом, але такої, щоб дійсно мені подобалася.
На в’їзді в село Білозір’я розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю «Черлис». Пані Вікторія веде нас до свого робочого місця. Спочатку одягаємо світловідбивні жилети.
Вона повторює: безпека – передусім.
Водійкою навантажувача у цій організації вже 5 років працює інструкторка пані Вікторії Лейсан Голіненко.
– Ніхто з нас не сів туди і не поїхав відразу. Досвід приходить з часом. На початкових етапах важливо стежити за діями іншого водія навантажувача. Хтось скаже, що ми просто сидимо, натискаємо на педалі, але це дуже важко: морально та фізично. Голова повинна обертатися навколо своєї осі на 360 градусів. Водій навантажувача повинен знати, куди він їде, по що.
Територія всередині схожа на невелике містечко: з пішохідними переходами, дорожніми знаками. Команда працює злагоджено. Тут пакують у мішки насіння соняшника, кукурудзи, ріпаку, пшениці, продають агрохолдингам та фермерам в Україні, за кордоном.
Виконавчий директор ТОВ «Черлис», що входить до Групи Lidea в Україні Дмитро Толокновський повідомив, що вони навчають керувати навантажувачем і чоловіків і жінок.
– На ринку праці зараз стало менше чоловіків, тому ми активніше залучаємо жінок. До речі, у Франції, у нашій материнській компанії, багато жінок працюють водійками навантажувачів, без мобілізації. Це стереотип. Жінка також може займати цю посаду, на неї за кермом немає великого фізичного навантаження.
Товариство співпрацює з Черкаським обласним центром зайнятості. Базу практики надають усім охочим спробувати себе у новій професії, а, згодом, їх можуть працевлаштувати.
За словами заступниці директора Черкаського обласного центру зайнятості Марини Сорокіної, роботодавці на Черкащині шукають як працівників робітничих професій, так і працівників, які мають вищу освіту. Кількість вакансій у 2024 році збільшилася на третину, порівняно з минулим роком.
– У базі даних служби зайнятості ми щодня маємо півтори-дві тисячі вакансій. На Черкащині попитом користуються працівники сільського господарства, область має відповідний напрям, будівельники, лікарі, у роботодавця затребувані також інженерні кадри. Статус безробітного мають в переважній більшості – жінки (близько 80 відсотків), до війни було на паритетних засадах.
Марина Сорокіна зауважила, щоб зараз укомплектувати вакансії, фахівцям центру зайнятості потрібно витратити більше ресурсу, часу, ніж у довоєнний період.
– Сьогодні дійсно важко укомплектувати так звані «чоловічі» вакансії, які потребують сили. У нас є позитивні приклади. Водії навантажувача: раніше це здебільшого були чоловіки, сьогодні вже й жінки. На водіїв тролейбуса навчається більше жінок, ніж чоловіків.
Директорка Консалтингового агентства PERSONAL Юлія Кузнець розповіла: у її практиці траплялися випадки, коли доводилося підбирати фахівців по гендеру.
– Багато-хто може не повірити, але підприємці зараз охочіше беруть на роботу жінок, щоб перестрахуватися. Чоловіка у будь-який момент можуть мобілізувати.
Лишаються «чоловічі» професії, які жінка не здужає, переконані у черкаській транспортно-експедиторській компанії. Наприклад, колесо транспортного засобу важить 60 кілограм, у дорозі може з’явитися необхідність замінити його.
Директорка Черкаського залізничного вокзалу Тамара Ковеля також зауважила, на вокзалі всі професії – жіночі, проте є такі професії, які обирають лише чоловіки. Немає жінок серед шляховиків, працівників заводу, де лише один молот важить 25 кілограм.
Поки триває дискусія про розрізнення «чоловічих» та «жіночих» професій, Вікторія Кобякова сідає за кермо навантажувача. Попереду – збір урожаю кукурудзи.
Юлія Капуш
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису