Майстрині з різних куточків України, а також з-за кордону, об’єдналися задля підтримки Збройних сил через благодійні розіграші власних виробів. Їхні ініціативи дають змогу не лише зібрати кошти на потреби військових, а й зберігати й популяризувати українську культуру. Вишивка, бісероплетіння, створення аксесуарів стали важливою формою волонтерства та спільнотної підтримки.
Фото Вікторії Царенко
– Автівки ламаються часто, вони просто не витримують надважких умов. Потреби зазвичай виникають не на «завтра», а на «позавчора», – сказав у коментарі «Прочерку» військовослужбовець з Черкащини Олександр Байда. До того ж часто бійцям доводиться закривати потреби підрозділу власними силами.
Рушники – за донати
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр призвався добровольцем до лав Збройних Сил України. Виконує бойові завдання у складі відділення спецпризначення.
Попри всі виклики війни, завжди є ті, хто допомагає. Саме завдяки таким людям, переконаний Олександр, триває спротив. Серед небайдужих, за його словами, – Вікторія, яку знає понад 20 років, ще зі студентських часів, і яка зараз гуртує незнайомих між собою людей.
– Щоб працювати ефективно – нам і побратимам потрібна фінансова допомога: на екіпірування, техніку, ремонт і обслуговування транспорту. Дякуємо кожному, хто долучився і продовжує бути поруч! Тільки разом ми зможемо дати відсіч ворогу і відстояти свою країну, – наголосив Олександр Байда.
Контент-менеджерка одного з черкаських сайтів Вікторія Сікачина вже вишила вісім рушників і віддала кожен із них за донати під час благодійних розіграшів. Наразі працює над дев’ятим. Під час першої акції вдалося зібрати 4900 гривень, а найбільша сума склала 33 600 гривень.
– Ідея проводити розіграші вишитих мною рушничків з’явилася після розмови з волонтеркою Юлією Баранько. Був запит на 140 тисяч гривень, на ноутбуки для розвідки. У березні минулого року я провела перший розіграш і дуже хвилювалася, чи підтримають мою ініціативу. Але мала одну мету – допомогти захисникам. Тоді вдалося зібрати 4900 гривень. Наступні збори були на потреби черкаських спецпризначенців. Усі ми донатимо, а я ще й даю учасникам можливість отримати приємний бонус.
Щоб підготувати рушник для розіграшу, потрібен щонайменше місяць. Тому Вікторія Сікачина почала додавати лоти для вишивальниць – різні корисні речі для рукоділля. Зверталася до українських майстринь, хотіла щось придбати, але коли вони дізнавалися, що це для збору на ЗСУ, самі пропонували допомогу: донатили або надавали свої вироби.
– Вишивальна спільнота активно долучилася. Важливо, що мої розіграші поширювали, з'явилося більше охочих донатити. І з цими людьми я навіть не знайома особисто. Наприклад, майстрині, які створюють схеми для вишивки – Ірина Гетьман (Мерва) з Тернополя та Олена Данів з Івано-Франківська – подарували мені свої схеми вишивки для розіграшів. Без вагань надали їх безкоштовно, сказали, що це їхній внесок у нашу перемогу.
Українське за кордоном
Два рушники, які вишила Вікторія, були передані для розіграшу в Китай.
Ганна Щебетун родом із Київщини. У 2013 році, після завершення навчання в Київському коледжі будівництва, архітектури та дизайну, вирушила до Китаю, де живе й досі.
Рукоділля захоплювало її з дитинства, та в дорослому житті часу на улюблене заняття ставало обмаль. Все змінилося після повномасштабного вторгнення.
– У 2022 році я з головою занурилася у вишивку. Це допомагає мені заспокоїтися, – розповіла Ганна. – Почала з вишитих сорочок, а тепер створюю також картини, люблю бісероплетіння. Матеріали замовляю в Україні, підтримую наших виробників і дизайнерів.
У Китаї вона є помічницею адміністратора української спільноти HROMADA Mama. Там і з’явилася ідея організовувати благодійні лотереї. Першими лотами стали дві брошки з бісеру – «Українське серденько» та «Мотанка».
Найбільше їй до душі тематичні лоти. На зимові свята – різдвяні віночки та ялинкові прикраси, до Великодня – бісерне яйце-підставка. Усі вироби мають зв’язок з Україною: традиційні орнаменти, мотиви, кольори.
Лотереї, або як називає їх сама майстриня, «одноденки», проходять у групі та тривають не більше двох днів. Переможця визначає рандомайзер. Участь беруть українці, які мешкають у Китаї – так зручніше передавати призи та переказувати кошти.
– Я щаслива, що можу допомагати й залучати до цього інших. Знаю чимало майстринь, які теж самостійно створюють лоти для зборів. Кожна вдала лотерея – це завжди ковток натхнення. Вже тоді думаю: що зробити наступного разу, бо допомога потрібна завжди, – каже Ганна.
Об’єднані творчістю попри відстані
Олена Крук зі Львова створює аксесуари для рукодільниць з полімерної глини та намистин. Серед її виробів – ґудзики для українських дизайнерів вишивки, прикраси з бісеру та навіть відновлення пошкоджених виробів. З Вікторією Олена познайомилась на початку повномасштабного вторгнення.
– Одного разу вона захотіла придбати аксесуари для вишивки для благодійного розіграшу, але просто надіслати замовлення я не змогла, – пригадує львів’янка.
До посилки додала рахувальні голки та магніт – від себе. А згодом з’явилися й брелоки, які підходять не лише для рукодільниць, а й для модниць.
– Як кажуть у народі: «З миру по нитці – голому сорочка». Якщо кожен робитиме свій внесок, а не чекатиме, що хтось інший усе зробить – тоді все буде добре. У кожної з нас багато друзів і знайомих, які також намагаються допомогти, коли бачать, що триває збір. Ініціатива важлива, я й надалі долучатимусь своїми лотами, – говорить Олена Крук.
Роботи Ольги Добровольської
У благодійних розіграшах бере участь і Ольга Добровольська. Вона не лише донатить, а й передала одну зі своїх гачкованих торбинок як лот для збору коштів. Ольга мешкає в Черкасах і власноруч в'яже гачком сумки, торбинки та аксесуари. Зазвичай ці речі – подарунки для рідних, однак тепер її вироби ще й працюють на перемогу.
– Кожна гривня може стати в пригоді нашим захисникам. Я допомагаю армії, чим можу, з перших днів війни. Дай Боже, щоб скоро ми вже збирали кошти на відновлення країни, – сказала Ольга.
В Одесі живе й працює майстриня Юлія Саєнко. Вона народилася в Донецьку й жила там до 2014 року. Сьогодні Юлія створює авторські схеми для вишивальниць – як для тих, хто працює у знайомих техніках, так і для тих, хто наважується спробувати нове. До кожної схеми вона додає докладні майстер-класи.
– Знімаю процес виконання елементів від самого початку до завершення. Хочу, щоб люди не боялися, мали змогу створити гарну річ і здобути новий досвід, – розповідає Юлія Саєнко.
Серед її постійних покупців – Вікторія Сікачина. Юлія побачила, що Вікторія влаштовує розіграші, а виручені кошти передає на потреби військових. Це її надихнуло також долучитися: вона вирішила поділитися схемами та спеціальними матеріалами для вишивки.
Стали як рідні: коли творчість та бажання допомогти об’єднують
Мешканка Миколаєва Ірина Тубальцева працює з бісером, кришталем, стразами. Створює сережки, каблучки, намиста, браслети та інше. Переданих Іриною виробів вистачило аж на 6 розіграшів, розповіла Вікторія Сікачина.
– Коли збір завершений, іноді ловлю себе на усмішці. Знаю, там є й моя маленька частка. Та чесно кажучи, іноді й боляче, бо розумієш: на жаль, комусь ці зусилля вже не допоможуть. Якби не основна робота, я створювала б ще більше прикрас і надсилала їх дівчатам для благодійності, – поділилася Ірина Тубальцева.
Роботи Ірини Тубальцевої
Для Ірини це не просто підтримка армії, це – частина її власної історії. Чоловік майстрині став на захист України ще у 2014 році, продовжив службу за контрактом, і за весь час повномасштабної війни вони бачилися лише двічі.
Подруга й колега по театру Яна запропонувала Ірині долучитися до ініціативи Вікторії та передати частину прикрас, які вона створює.
Яна Артеменко з Миколаєва вишиває сорочки й плете з бісеру. З Вікторією спочатку радилися в мережі про вишивку, пізніше почали підтримувати одна одну під час обстрілів. Для розіграшу передала книгу з вишивки Лідії Бебешко. Це одна з трьох авторських праць, що стали справжніми бестселерами серед рукодільниць.
– Так і зблизились. Хоча жодного разу не бачилися офлайн, але стали майже як рідні, – каже Яна.
– Одній людині важко зібрати велику суму, але разом нам це під силу. Навіть невеликі донати від кожного складаються у значну допомогу, яка дозволяє закривати потреби захисників. Ті, хто надає лоти для розіграшів і донатить, щодня наближають перемогу, – переконана Вікторія Сікачина.
Творчість та бажання допомогти об’єднують людей з різних міст України – Черкас, Львова, Миколаєва, Одеси, а також з-за кордону, з Китаю. Хоча вони живуть далеко один від одного, всі мають спільну мету.
Кожен долучається до зборів по-своєму, віддаючи лоти для розіграшів або просто роблячи донати. Цей рух підкреслює, наскільки важливий навіть найменший внесок кожного.
Він є частиною ширшої тенденції, де культура та мистецтво служать засобом підтримки під час війни. Наприклад, проєкт «Victory Gallery» перетворює військові артефакти на мистецькі об'єкти, які продаються для збору коштів на потреби армії.
Також у Києві галерея Voloshyn Gallery, яка під час війни стала бомбосховищем, відновила свою роботу, організовуючи виставки, що привертають увагу до українського мистецтва та культури.
Ще є United24 – ініціатива Президента України, яка об’єднує зусилля для збору коштів на підтримку держави, зокрема на оборону та розмінування. До платформи долучаються митці та культурні діячі, організовуючи благодійні заходи та продаж мистецьких творів.
Юлія Капуш, фото "Прочерку" та з архіву героїв публікації
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Disclaimer that has to be used:
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
