Як жити, коли вранці вибиває вікна від вибухової хвилі, а до обіду треба вирішувати - ремонтувати, чи консервувати, чи евакуювати виробництво? Українські міста дають різні відповіді на це питання. Черкаси роблять ставку на швидке відновлення наземної інфраструктури. Харків ще й будує підземні школи та лікарні. За цими рішеннями - різна логіка ризику, різна економіка виживання. І одне спільне питання: як калібрувати відбудову, коли не знаєш масштабу майбутніх загроз?
У Черкасах почали відбудовувати зруйнований російською ракетою готель. Власники до влади звертались, але відшкодувань не отримали, бо мали проблеми з документами
Масштаб проблеми: від епізодів до систематичності
За даними Центру економічної стратегії, загальні прямі втрати бізнесу в чотирьох ключових секторах економіки (транспорт, енергетика, промисловість, сільське господарство) станом на кінець 2024 року сягнули $86 млрд. За оцінками Київської школи економіки, загальна сума прямих збитків інфраструктури на кінець минулого року перевищує $170 млрд.
Станом на жовтень 2025 року, за даними Реєстру пошкодженого та знищеного майна, на Черкащині зафіксовано 1425 об’єктів, які постраждали від ворожих атак. Найбільших руйнувань зазнали Умань, Сміла та Черкаси.
«Відбудова здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в рамках урядових програм, місцевих бюджетів, а також за підтримки міжнародних партнерів, фондів, установ та організацій. Зокрема, наразі тривають роботи з відновлення низки соціально важливих для області об’єктів, пошкоджених унаслідок обстрілів. Зокрема, багатоквартирного житлового будинку в м. Умань. Проводяться також відновлювальні заходи в Паланському ліцеї, у Паланському закладі дошкільної освіти, а також у Городецькому ліцеї», – інформує голова ОВА Ігор Табурець.
За словами голови Черкаської ОВА Ігоря Табурця, протягом 2024 року відбулося 11 влучань по інфраструктурних об'єктах області.
Це не Харків, де прильоти - ледь не щодня. Але й не умовна Вінниця, де обстріли — рідкість. Черкаси перебувають у цій проміжній зоні невизначеності: достатньо близько, щоб потрапляти під удари, але достатньо далеко, щоб виглядати "безпечним тилом".
19 жовтня 2024 року російська армія атакувала енергетичну систему Черкаської області. Зафіксовано кілька влучань, загинула людина. 4 травня 2025 року — пошкоджено житлові будинки, склади меблевого підприємства, торгівельну базу. Протиповітряна оборона знищила 15 БпЛА. 24 липня 2025 року — кілька пожеж по місту, сім постраждалих, серед них дитина.
І кожен раз постає питання: це останній удар чи перший з серії? Відновлювати по-швидкому чи готуватися до гіршого?
7 травня 2025 року по Умані вдарили російські дрони-камікадзе типу «Шахед». Один із них пошкодив навчальний корпус професійного аграрного ліцею. Ударною хвилею вибило понад сотню вікон, десятки дверей, пошкодило меблі, техніку й навчальні матеріали. Фото надане освітнім закладом
Модель Черкас: ставка на швидкість
Після обстрілів міська влада Черкас запровадила програми підтримки для постраждалих.
Перша програма — через міську програму "Турбота" та інші механізми — для власників приміщень у комерційних будівлях, де пошкоджені вікна, двері, облицювання. Компенсація — до 50 тисяч гривень. З початку 2025 року за програмою "Турбота" виділено 1,9 млн грн, ще 3,3 млн готуються до виплати.
Друга програма — «Сприяння залученню інвестицій та розвитку підприємництва у м. Черкаси на 2022–2026 роки» — для бізнесу, який втратив майно внаслідок збройної агресії. Торік у міському бюджеті передбачили 5 млн грн, на 2025 рік — 2,1 млн грн. З початку 2024-го до жовтня 62 підприємці отримали допомогу на загальну суму 3,05 млн грн.
Швидке відновлення: кейс "Фарма Черкаси"
ТОВ "Фарма Черкаси" — виробник фармацевтичної продукції — постраждало в серпні 2024 року. Директорка підприємства Світлана Бондаренко пригадує:
«Неподалік був приліт, і осколками пошкодило не лише вікна. Було зруйноване перекриття, дах, стіни, пошкоджені документи та офісна техніка. Ми спершу навіть не знали, чи відновимося».
Фото надані "Прочерку"
Два місяці — простій. Потім документи в міськраду, 50 тисяч допомоги, підтримка бенефіціара. Результат: підприємство відновлене, найбільш пошкоджені ділянки законсервовані. Виробляють перекис водню — продукт, критично важливий для фронту.
Будинок побуту "Славутич", будівля 1973 року, втратив усі вікна після обстрілу. Директор Андрій Кондратенко каже:
«Будівля стара. Є тріщини, місцями відпала штукатурка, але нам ще пощастило. Замінили двері, вікна — і все функціонує». Приватні власники окремих приміщень отримали по 50 тисяч компенсації. Нині в офісах працюють нотаріуси, юристи, інші підприємці.
Фото "Прочерку". Приватні власники окремих приміщень отримали по 50 тисяч компенсації.
Освіта: відбудова попри втрати
Нині тривають роботи з відновлення житлових і освітніх закладів за підтримки держави, місцевих бюджетів та міжнародних партнерів. У громадах ремонтують ліцеї та дитсадки, відновлюють навчання після обстрілів. Так, у Паланському ліцеї після пошкоджень уже вставили вікна й перекрили дах, а навчання відновилося у звичному форматі.
Значних пошкоджень зазнали освітні заклади. 7 травня 2025 року по Умані вдарили дрони-камікадзе типу «Шахед», пошкодивши навчальний корпус професійного аграрного ліцею: ударною хвилею вибило понад сотню вікон, десятки дверей, пошкоджено меблі, техніку й навчальні матеріали.
Заступниця директора ліцею Людмила Швець згадує:
«Тоді вибило більше 100 вікон і пошкодило покрівлю. Згодом вікна вставили, а дах перекрили тимчасово. Нині виділено кошти на повний ремонт даху, відновлено пожежну сигналізацію та відеоспостереження, і ніщо не заважає освітньому процесу».
Постраждав від обстрілів і Смілянський технологічний фаховий коледж — унаслідок ракетно-дронової атаки 29 червня зруйновано основний корпус із лабораторіями та обладнанням. Там теж навчання триває в іншому корпусі.
Логіка рішення
Чому Черкаси обрали модель допомоги бізнесу шляхом надання коштів? Економіка проста: коли обстріли епізодичні, швидкий ремонт наземних об'єктів виправданий. 50 тисяч гривень на вікна і двері — це не астрономічні суми. Бізнес може відновитися за кілька місяців і продовжувати працювати.
Швейна фабрика "Lesia", родинне підприємство з 1937 року, після атаки частково відновилась власним коштом. На сторінці фабрики у соцмережах тоді написали: «Ця ніч ще раз нагадала, як усе, що будувалося роками, може бути зруйновано за мить». Деякі роботи відклали до після війни.
Ось який вигляд мала фабрика після прильоту. Ці фото були виставлені на сторінці фабрики у соцмережах:
«Ми системно підтримуємо і жителів громади, і представників бізнесу, майно яких зазнало шкоди від ворожих атак. Завдання — допомогти відновити житло, підтримати підприємців, щоб постраждалі могли швидше повернутися до нормального життя», — каже міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.
Ключове слово тут — "нормального життя". Черкаси роблять ставку на збереження нормальності, на те, що місто залишається містом і намагається жити довоєнне життя.
Ще приклад. Одне з державних підприємств на Черкащині. Воно відбудовується по дещо іншій схемі, ніж приватні підприємства. Відбудова державного підприємства після обстрілів відбувається шляхом подання заявки на отримання гранту, зокрема за програмою "Гранти для переробних підприємств", яка передбачає до 16 млн грн на відновлення. Ця програма вимагає співфінансування.
Фото "Прочерку"
Одне з пошкоджених підприємств на Черкащині, згарище на одному з об’єктів і уламками пошкоджені стіни: після атаки «шахедів» створюється комісія для фіксації руйнувань. Далі проводиться технічне обстеження та оцінка збитків. Комісія ухвалює висновок про стан і відновлення об’єкта. Підприємство готує документи для отримання фінансування з бюджету чи донорських фондів. Відновлювальні роботи починаються після виділення коштів і проведення закупівель.
Модель Харкова: і над, і під землею
Харків живе у парадоксі: місто одночасно відбудовує зруйноване над землею і будує нове під землею. Там немає питання "чи вдарить знову?», - лише «коли і наскільки сильно?». І місто відповідає двома паралельними стратегіями.
Податкові пільги замість компенсацій
Рішенням міськради від квітня 2024 року ФОП та юридичні особи звільнено від сплати деяких місцевих податків і зборів, потім ця пільга кілька разів продовжувалась.
Логіка інша, ніж у Черкасах: не компенсувати втрати постфактум, а зменшити поточне навантаження на весь бізнес. Дати всім більше "повітря" для виживання в умовах постійних обстрілів.
Підземна освіта: інвестиція в безпеку
Найвиразніше харківська стратегія проявилась у будівництві підземних шкіл. За даними Міністерства освіти і науки, станом на лютий 2025 року в Україні будували понад 139 підземних шкіл. У 2024 році на це у держбюджеті передбачили 7,5 млрд грн, у 2025 році — 11,2 млрд грн.
У Харківській області будують понад 40 підземних шкіл. Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що це дозволить вивести в офлайн або змішану форму навчання до 40 тисяч дітей.
Одна харківська підземна школа коштує як понад 10 повних бюджетів черкаської програми допомоги бізнесу.
Відбудова над землею: університети, які не здаються
Університет Каразіна, де зруйновано 25% будівель, потребує 3,5 млрд грн на відновлення. Постраждали три корпуси, спорткомплекс, два гуртожитки. Але виш продовжує працювати.
Логіка рішення
Чому Харків інвестує сотні мільйонів у підземне будівництво і водночас відбудовує наземне? Тому що щоденні обстріли перетворили загрозу з "можливого ризику" на "гарантовану реальність".
Підземна школа — це про багаторічні інвестиції в інфраструктуру, яка має витримати пряме влучання. Це ставка на те, що загроза триватиме довго. Ризик очевидний: що робити з цими об'єктами після війни? Це величезні інвестиції, але без них неможлива очна освіта зараз.
Відбудова університетів власними силами — це про збереження наукових шкіл, викладачів, унікальних спеціальностей. Про те, що життя має тривати навіть під обстрілами.
Освіта як маркер: у що вірить місто
Черкащина ремонтує наземні школи. Вставляє вікна, латає дахи, відновлює класи. Це сигнал: ми віримо, що життя повернеться до нормального, або, як мінімум, що не стане гірше.
Харків будує підземні школи за сотні мільйонів і паралельно ремонтує університети попри прильоти. Це сигнал: ми готові до того, що загроза триватиме роками. Ми адаптуємося до нової реальності, де безпека критична. Але ми не здаємося і будуємо майбутнє — і під землею, і над нею.
Обидва підходи правильні. Але вони кардинально відрізняються у відповіді на питання: яким буде майбутнє? Черкаси вірять у повернення до "як було". Харків будує "нове нормальне", не відмовляючись від старого.
Хто платить за відбудову?
Відбудова — це не лише про стратегії, а й про гроші. І тут відкривається головна правда війни: бізнес відбудовується переважно сам.
За даними Держслужби статистики, головним джерелом фінансування капітальних інвестицій у першому півріччі 2025 року залишаються власні кошти підприємств та організацій — 73,7% загального обсягу. Це означає, що майже три чверті всієї відбудови — за рахунок самого бізнесу.
Держава та донори надають підтримку: гранти «Власна справа», програма пільгових кредитів «5-7-9», міжнародна технічна допомога. На Черкащині, за словами голови ОВА Ігоря Табурця, підприємства отримали 5 150 доступних кредитів на суму 17,7 млрд грн. Через грантову програму «Власна справа» 763 підприємці отримали 172,9 млн грн держфінансування, а 35 підприємств переробної галузі — 157 млн грн державних грантів.
Донори та пріоритети
Проєкти відбудови в Черкаській області акумульовані в системі DREAM — національній платформі, де громади публікують ініціативи для залучення фінансування. У регіоні вже зареєстровано понад 500 проєктів — від ремонту шкіл до модернізації соціальних об'єктів.
«В умовах війни саме муніципалітети стали ключовими учасниками процесів відновлення. У цьому велику роль відіграє міжнародна підтримка: фінансова та технічна допомога надходить від держав-донорів до міжнародних інституцій», — каже комунікаційна менеджерка ГО «Інститут аналітики та адвокації» Марія Мигаль.
За підтримки ЄС та проєкту UNDP здійснено ремонт і переобладнання шкіл в одинадцяти областях України, включно з Черкаською.
Але є проблема: донори природно тягнуться до прифронтових регіонів, де руйнування найбільші і найвидиміші. Харків, Запоріжжя, Херсонщина — там руїни, які добре виглядають у звітах і фотографіях. Там очевидна потреба.
Черкаси — менш видимі. Тут не тотальні руйнування, а вибиті вікна. Не зруйновані квартали, а пошкоджені дахи. Менш фотогенічно, але теж потребує відновлення. І тут міста покладаються переважно на себе.
Розвиток попри війну
Загалом на Черкащині нині реалізують 76 інвестиційних проєктів. Серед масштабних — перший приватний Індустріальний парк Biosense, на території якого розпочато будівництво заводу з виробництва картоплі фрі. EFI Group будує завод «Фіднова Центр» з виробництва високопротеїнових кормових домішок і тваринних жирів.
Ці інвестиції — сигнал, що бізнес вірить у регіон. Але вони не про відбудову зруйнованого. Вони про розвиток нового.
На рівні Черкаської обласної військової адміністрації їм надають необхідний супровід. Про це сказав очільник області Ігор Табурець на Черкаському міжнародному економічному форумі.
Висновок: стратегії виживання
Відбудова під обстрілами — це не технічне, а економічне і психологічне питання. Кожне місто обирає стратегію виживання виходячи зі свого досвіду загрози.
Черкаси роблять ставку на швидкість і нормальність. 50 тисяч на вікна, два місяці на відновлення, і бізнес знову працює. Школи наземні, життя звичне. Ризик повторного удару — прийнятний. Це економічно виправдано, коли обстріли епізодичні.
Харків робить ставку на паралельні шляхи. Сотні мільйонів на підземні школи — і водночас відбудова наземного попри щоденні прильоти. Податкові пільги замість точкових компенсацій. Це інвестиція в адаптацію до реальності тривалої загрози — і під землею, і над нею. Ризик — що підземні інвестиції виявляться зайвими після війни, а наземні — знову зруйнуються. Але без обох стратегій неможливе життя зараз.
Обидва підходи мають право на існування. Обидва — дорогі й ризиковані. І обидва спираються переважно на власні ресурси: 73,7% капітальних інвестицій — це гроші самого бізнесу, а не держави чи донорів.
Справжнє питання навіть не в тому, який підхід правильний. А в тому, чи вистачить ресурсів — фінансових, психологічних, людських — відбудовувати знову і знову, поки війна не закінчиться.
Відновлення будинків у Каневі. Фото мера Канева
Назарій Вівчарик, Наталія Кобзар
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.
