Нещодавно в Мошнах на Черкащині історична будівля, спроєктована архітектором Владиславом Городецьким у 1890-х роках, отримала нове життя завдяки культурній ініціативі громади. У жовтні тут відкрили культурно-мистецький центр «Городецький».
Йдеться про будинок лікаря, якому понад 130 років. Це єдина збережена в Україні дерев’яна споруда, створена за проєктом Владислава Городецького – архітектора, якого називають «повелителем бетону та цементу». Виконаний будинок у змішаному стилі: скандинавський стиль (каркасний тип) із багатим різьбленням у давньоруському стилі та елементами українського модерну.
Про значення цієї пам’ятки для громади «Прочерку» розповів краєзнавець Микола Якименко. За його словами, Мошни вирізняються великою кількістю історичних об’єктів, якою інколи не можуть похвалитися навіть великі міста. Серед них – Преображенська церква, римо-католицький костел, музей Тараса Шевченка, Еллінська школа...
«Це простір для жителів громади, де вони можуть спілкуватися за інтересами»
– В Мошни їдуть подивитися Городецького. У світі більше немає збережених дерев’яних будинків, спроєктованих ним. Лікарні, каплички були, але ця споруда – єдина, що дійшла до наших днів практично у первозданному вигляді. Її унікальність – і в архітектурі, і в історії. В кінці 19 століття село Мошни входило до Мошногородищенського маєтку, власницею якого з 1884 року була Катерина Балашова. Вона й замовила у В.Городецького в 1892 році проект дерев’яного лікарняного комплексу, що складався з двох будівель лікарні (головний та допоміжний корпуси) та будинку для лікаря, – сказав краєзнавець. Відкриття комплексу відбулось в листопаді 1984 р.
Простір створили в межах Community reBuilding – проєкту з розвитку центрів спільнототворення від Cedos та UMAEF. Реалізувала ініціативу громадська організація «Нова Дружківка».
– Це простір для жителів громади, де вони можуть спілкуватися за інтересами. Під час відкриття центру виступали представники об’єднань, які надалі використовуватимуть цей простір, – зазначив Микола Якименко.
Свої виступи представили фольклорні гурти «Витоки» (дорослі), «Берегинька» (діти), «Свашечки», а також літературна вітальня, відбулося засідання краєзнавців. Клуб любителів кіно продемонстрував фільм, створений членами клубу. Працівники Центру дитячої та юнацької творчості та Будинку культури села Мошни провели для дітей майстер-класи й показали анімаційний мультфільм. Окрім цього, відвідувачі могли побачити виставку робіт місцевого художника Володимира Прожоги.
Одним із ключових напрямів діяльності центру буде виставкова робота: тут експонуватимуть картини професіоналів, місцевих художників-аматорів і талановитої молоді.
Раніше будівля перебувала на балансі лікарні, згодом – сільської ради, нині її передали Будинку культури. Нині центр функціонує в межах культурної галузі Мошнівської громади.
– Для того, щоб центр повноцінно працював, потрібні люди, які за це відповідатимуть. Громада вже знайшла необхідні кошти, і за кілька місяців усе буде налагоджено – додав Микола Якименко.
Окремим кроком у збереженні спадщини став проєкт «Культурний вимір громади – село Мошни», який стартував у 2023 році за підтримки громадської організації «Україна Інкогніта». Його мета – не лише задокументувати історичні пам’ятки, а й зробити їх доступнішими завдяки цифровим технологіям.
Технічний директор ГО «Україна Інкогніта» Андрій Яровий із командою створював цифрові копії історичних об’єктів за допомогою фотограмметрії. Кожну будівлю фотографували близько 650 разів із різних ракурсів, залучали квадрокоптери та геодезичне обладнання. У результаті фахівці отримали точні тривимірні моделі восьми пам’яток.
Першим етапом фізичного відновлення будинку стало створення центру «Городецький». Відремонтували веранду й дві кімнати, облаштували інклюзивну вбиральню та встановили пандус. Надалі громада планує реставрувати фасади, облаштувати бібліотеку та кав’ярню.
– Ми обрали для центру будівлю, яка є архітектурною спадщиною й носієм сильної історії. Проєкт вдихнув у неї нове життя та дав імпульс для подальшої реновації, – сказала менеджерка проєктів ГО «Нова Дружківка» Анна Павленко.
Просторовий ментор центру, архітектор бюро «Прототип» Іван Протасов наголосив, що під час оновлення дотримувалися принципів мінімального втручання, аби інтер’єр не конфліктував із цінним екстер’єром і збереженими елементами всередині.
Мешканців громади залучали до всіх етапів роботи – від вибору активностей і толок до ремонту та розробки візуального стилю. Нині команда працює над написанням гранту для реставраційних робіт зовні будівлі. У центрі також планують створити музей Владислава Городецького й шукають дослідників, які мають матеріали про архітектора, щоб зробити експозицію цікавою та змістовною.
Спадщина Городецького в Черкасах
Як пояснив черкаський архітектор Федір Гонца «Прочерку», наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Черкаси входили до складу Київської губернії, тож багато фахівців працювали відразу в кількох населених пунктах регіону. Люди їздили на роботу між містами, і Владислав Городецький не був винятком – саме так з’явилися його проєкти і в Черкасах.
– Владислав Городецький відомий насамперед своїм Будинком із химерами в Києві. Це один із найвпізнаваніших зразків його творчості. Водночас він працював не лише в столиці, а й у регіонах.
Серед черкаських об’єктів, авторство яких підтверджене документально, архітектор називає старий корпус музичного училища та приміщення Центру дитячої та юнацької творчості – колишньої жіночої гімназії.
– Про музичне училище є згадка, що Городецький приїжджав проєктувати його у віці 27-28 років. Тоді він був ще молодим, можливо навіть студентом. Будинок побудували на території садиби купця Соколова у 1891 році як першу міністерську чоловічу гімназію. Будівлю створено у стилі модерн з використанням елементів неороманської архітектури, – розповів Федір Гонца.
Щодо приміщення Центру дитячої та юнацької творчості, певна стилістична подібність із будівлями Городецького дозволяє припускати його авторство. Зараз будівля потребує відновлення. Щоб відтворити його історичний вигляд, за словами Федора Гонци, доведеться шукати та піднімати старі креслення, хоча є ймовірність, що частину з них Городецький забрав із собою, адже останні роки життя він провів у Тегерані.
Крім того, авторство Городецького приписують Будівлі Громадського банку, колишньому готелю «Слов’янський» (який черкасці звикли називати «Блакитний палац») та художній школі імені Данила Нарбута.
– У Черкасах працював не лише Городецький, були й інші архітектори, проте їхні імена майже не відомі. Дослідження постаті Городецького та його спадщини потребує як фінансування, так і небайдужих ентузіастів, – додав Федір Гонца.
Черкаський краєзнавець Михайло Сиволап переконаний: у місті, де дбають про архітектуру, жити значно приємніше. Тому важливо берегти те, що дійшло до нас із минулого.
– Зараз багато що списують на війну. Але хоча б не варто руйнувати. Якщо збережемо пам’ятки – грошей може не бути нині, зате вони з’являться згодом, – наголосив він.
За словами краєзнавця, за кордоном давно існує практика, коли власникам історичних будівель дозволяють вільно облаштовувати внутрішній простір, водночас суворо забороняючи втручання у вигляд фасадів.
В Україні ж, каже Сиволап, проблема втрати автентичності пам’яток пов’язана не лише з забудовниками. Часто самі власники проводять роботи без належного контролю: перебудовують, руйнують, змінюють первісний вигляд будівель.
– Для Черкас такі пам’ятки мають особливе значення. Старовинної архітектури збереглося дуже мало, – зазначив Михайло Сиволап.
Будинок у Мошнах доводить: історична архітектура може не лише зберігатися, а й служити людям. Створення центру «Городецький» перетворює понад столітню дерев’яну споруду на місце життя громади – простір творчості, культури та спільних ініціатив, де історія та сучасність існують пліч-о-пліч.
Юлія Капуш, фото "Прочерку"
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
