Уночі 29 червня торік російська ракета влучила в коледж Національного університету харчових технологій у Смілі. Той самий корпус, де ще вчора сиділи студенти, де пахло їдальнею і лунав дзвінок на перерву, — перетворився на руїни за лічені секунди.
Але головне — не це. Попри удар, студенти повернулися. Коледж не закрився.
Заняття перенесли у вцілілий корпус і гуртожиток. Розклад відновили. Навчання продовжилося — у складніших умовах, але з тим самим змістом: дати молоді професію і шанс залишитися працювати тут, у своєму регіоні. Тепер керівництво думає про наступну зиму: щоб у тому, що залишилося, було тепло, — вцілілий корпус планують засклити склопакетами.
Смілянин прийшов на стажування — і залишився працювати інженером
Смілянський коледж дав Олександру Шумському не лише диплом, а й роботу. Після випуску він влаштувався на МХП — те саме підприємство, куди прийшов ще студентом на літнє стажування.
— МХП нас запросило на літнє стажування. Потім була практика. Сьогодні в мене дуальна освіта, я паралельно навчаюся і працюю. Адже після Смілянського коледжу пішов вчитися далі в університет, — розповідає Олександр.
Тепер він — інженер другої категорії і вже більше року як працює інженером на Переробному комплексі Миронівської птахофабрики. За цей час стажування й практики він працював і пробував себе на різних підрозділах (у тому числі на інкубаторно-птахівничій станції).
Робочий день починається о сьомій ранку з перевірки вагів, вакуумного обладнання, пакувальних машин. Потім — заявки: щось працює некоректно і треба виправити, десь щось налаштувати.
— Всі механізми потребують контролю. Працюю з сучасним складним обладнанням, з автоматизованим, — каже він. – Всюди потрібен людський контроль, перевірка. Навіть якісні сучасні автоматизовані системи керування виробництвом потребують фахівця. І тут якраз потрібна моя професія. До слова, це цікаво і це відповідально.
Спеціальність, яку здобув у коледжі, виявилася універсальною. Олександр каже: де є електроніка — там є робота. Від каси в супермаркеті до автомобільної діагностики.
— Якби не було коледжу, я б, мабуть, шукав роботу десь далеко, — додає він.
За його словами, саме той корпус, де він навчався, де стояли лабораторії з новісіньким обладнанням — прийняв ракетний удар. Власне, там якраз за підтримки МХП було облаштовано дві сучасні STEM-лабораторії.
— Шкода, що у нинішніх студентів не було змоги побувати в тому класі, — зазначає він.
Сам Олександр встиг — навчитися, доторкнутися до обладнання, побачити все вживу. Випустився якраз перед ударом.
— Там була немов мініконструкція пташника — і все пошкодили… — каже він.
Коледж без лабораторій: як навчають після ракетного удару
Ми зустрілися з директором коледжу Олександром Хоменком, щоб почути: як це — підняти заклад після прямого влучання і що потрібно, аби він вистояв ще раз — цього разу проти холодів.
— Пригадую, 27 червня ми провели випускний, а 29 червня нам прилетіло, — каже він.
Удар знищив не лише будівлю, а й те, що формувало якість освіти: лабораторії, обладнання, бібліотеку.
— Бібліотеку збирали здавна. Там були дуже цінні підручники, довідники. А обладнання… У нас технічні спеціальності. Двигун треба побачити, потрогати, покрутити. Онлайн цьому не навчиш.
Після удару колектив фактично сам взявся за відновлення.
— Ми влітку вийшли і робили все своїми силами. Багато — на ентузіазмі. Ми не закрилися. Ми продовжуємо навчати.
Корпус із лабораторіями знищений вщерть. Інший — пошкоджений вибуховою хвилею: вибиті вікна, зруйновані деякі перегородки, проблеми з водопостачанням.
Навчання довелося адаптувати:
— Спочатку закривали вікна старими рамами, що лежали в підвалі. Потім, коли похолодало, перейшли в гуртожиток. Там усе опалюється, але аудиторій менше. Тому працюємо в змішаному форматі: онлайн і офлайн.
Попри це, вступна кампанія відбулася.
— Ми знову набрали учнів. Бо нас потребують. Підприємства потребують фахівців. І зараз ось знов розпочнеться до літа вступна кампанія.
Також деякі фонди та бізнес дещо перерахували на рахунок закладу. Наприклад, вже після атаки й пошкоджень те ж згадане МХП підтримало коледж - сума фінансової допомоги склала 200 тис грн
Відбудова — це про людей, але без рішень вона зупиняється
Проректор Національного університету харчових технологій Олександр Бессараб каже: відновити хоча б один корпус — реально.
— Йдеться про 4–6 мільйонів гривень. Це підйомна сума. І ми б мали корпус, могли б нормально навчати.
Минулого року під це навіть були державні кошти. Коледж підготував проєкт, подав заявку, пройшов експертизу.
— Кошти виділили. Але через процедури закупівлі все зупинилося. Без можливості повного авансу жоден підрядник не вийшов на торги. Закупівля не відбулася.
У підсумку гроші повернули до бюджету, а корпус залишився без якісних вікон.
— Все було готово. І результат — нічого не зроблено, — каже Бессараб.
Поки тривають бюрократичні колізії, будівля продовжує руйнуватися: волога, холод, цвіль.
— Ми будемо втрачати цей корпус без вікон!
Власних коштів у коледжу немає. А місцева влада не може допомогти — заклад підпорядкований міністерству. Сьогодні коледж працює фактично в гуртожитку. Паралельно готують вцілілий корпус — провітрюють, ремонтують, що можуть.
Бо відбудова тут — це не лише про стіни. Це про студентів, які приходять навчатися навіть після удару. І про тих, хто, як Олександр, залишається працювати в регіоні.
Норми міжнародного гуманітарного права прямо передбачають захист шкіл та інших освітніх закладів під час міжнародного збройного конфлікту, — каже правозахисник Тарас Щербатюк.
Від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено понад 4 тисячі і зруйновано 422 заклади освіти, повідомив міністр освіти і науки Оксен Лісовий.
“Цілеспрямований обстріл університетів – це спроба зірвати навчання, посіяти страх і змусити молодь сумніватися у своєму майбутньому в Україні”, — зазначив він.
За його словами, пошкоджено або зруйновано понад 18% закладів освіти.
Ці цифри — не лише про інфраструктуру. Це про втрату безпечного середовища для навчання, про зруйновані можливості й про дітей, які змушені здобувати освіту в умовах війни.
І водночас — про тих, хто, попри все, продовжує вчитися і навчати.
«Публікація підготовлена редакцією у межах проєкту "Підтримка місцевих медіа для прозорого висвітлення процесів реконструкції", який реалізує Інститут регіональної преси та інформації (ІРМІ) за підтримки програми Європейського Союзу спільно з Данією, Німеччиною, Францією та Литвою «EU4Reconstruction». Зміст публікації є виключною відповідальністю редакції і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, ІРМІ та інших партнерів ініціативи»
реклама
