Як юного художника з інвалідністю роблять «заворушником» і арештантом

Світ перевернувся. Тепер вже в кримінальні злочинці записують відмінників і ерудитів, – дивуються в Черкасах та рідній для Владислава  Червоній Слободі…

У Владислава - лише відмінні характеристики

Серед десятків тих, кого сьогодні роблять винними у масових заворушеннях та захопленні 23 січня приміщення обласної влади, - колишній школяр-відмінник, випускник Червонослобідської школи №2, учасник восьми ігор у передачі «Найрозумніший», студент-дизайнер з ІІІ курсу Черкаського державного технологічного університету Владислав Компанієць.

У селі розповідають, що Владик – хлопець, схильний до художньої та наукової творчості. Його фотовиставки не один раз демонструвалися у районній бібліотеці, роботи Владислава прикрашають кабінети його рідної школи. Коли був учнем, писав для Малої академії наук роботи з географії та геології, астрономії, краєзнавства, які посідали на різноманітних конкурсах перші місця.

Історія відмінника-"штурмовика" сколихнула українські медіа (скрин з ефіру каналу 112)

– Не лише в селі, але й в університеті всі Владика підтримують, – розповідає мама Владислава, вчителька світової літератури Олена Свенціцька. – Йому дали гарні характеристики. Друзі й викладачі дуже переживають за нього.

Люди, які знають Владислава, кажуть, що не уявляють його учасником якихось конфліктів.

– Хлопець дуже спокійний, законослухняний, врівноважений, – каже сільський голова Червоної Слободи Черкаського району Микола Котко. – Не уявляю, що мало статися, щоб він брав участь у масових заворушеннях.

Мітингувальники коло Будинку провосуддя, де вирішували долю затриманих черкащан

... Ніч 23 січня. Штурм Будинку рад закінчувався. Учасники акції, сторонні спостерігачі, журналісти – всі крутилися довкола місця подій, обговорювали те, що сталося. Хтось, облитий захисниками Будинку рад водою, сушився біля вогнища, в якому горіли меблі з обласної ради, хтось стояв осторонь, хтось підходив, хтось ішов геть.

Питання «на засипку»: як серед цих людей знайти справжніх учасників штурму? Відповідь від «Беркута»: винними будуть ті, кого вдасться схопити.

Охоронці в суді. "Обличчя", до яких має звикати юнак найближчі два місяці...

– У шість годин того вечора я був удома. Це можуть підтвердити моя мама, родичі, – розповів Владислав у суді. – Близько дев’ятої години вечора ми з друзями пішли у центр. У штурмі обласної адміністрації участі не брали. Коли у задній частині приміщення облдержадміністрації почалися погром і підпали, я звідти пішов. Рушив на вулицю Кірова, щоб викликати туди таксі. Але тут зателефонував друг, і я повернувся, щоб поїхати з ним разом. Я повернувся і йшов повз «Любаву». Як раз там нас і затримали – між Головпоштамтом і «Любавою» (торговим центром).

Суддя Володимир Орленко, який ухвалював рішення про запобіжний засіб для Владислава, сприймав його слова зі скепсисом: мало не кожен звинувачений у штурмі Будинку рад казав, що опинився на місці події випадково.

– Є закони, які мені теж можуть не подобатися, але я мушу керуватися цими законами, – сказав суддя присутнім у залі. – Те, в чому звинувачують цих людей, – це тяжке кримінальне правопорушення. Проте не думайте, що всіх судять «під одну гребінку». Повірте, кожна справа розглядається індивідуально...

Присутні в залі суду, слухаючи суддю, думали: а може, й справді? Може, хоч цього хлопця відпустять?

– У нього була резекція кишечника, немає два метри кишок, – ледь утримувала сльози Владиславова мама Олена Володимирівна. – У дитини два розрізи на животі, у нього пупка немає!

Глядачі в суді

Адвокат хлопця Тетяна Грачова також вважала, що має достатньо підстав для того, щоб сподіватися на те, що його відпустять.

– Немає жодних підстав для того, щоб застосувати такий суворий запобіжний захід до мого підзахисного, – наголошувала Тетяна Григорівна. – Владислав ніяким чином не давав підстави вважати, що може ухилятися від викликів до слідчого та в суд, що може якимсь чином активно впливати на слідство або чинити якийсь тиск на його учасників. Він постійно проживає в селі Червона Слобода. Він має слабкий стан здоров’я, є інвалідом ІІ групи з дитинства через хворобу травної системи. На момент суду він більше 24 годин узагалі не харчувався, і тільки щойно зміг поїсти. Він погано почувається, до нього навіть викликали швидку допомогу. Він не веде антигромадського чи паразитичного способу життя. Навпаки, він – студент, добре навчається, мав президентську стипендію. У нього – нормальна сім’я. Тому я вважаю, що суд може застосувати щодо нього інший запобіжний захід – домашній арешт. Він міг би продовжувати навчання.

Але слова захисника суддю не переконали. Хлопця відправили за ґрати.

Мабуть, судді заклало вуха. Через грюкання під вікнами. Юнака-інваліда арештували...

Олена Володимирівна розповіла, що мала зустріч з народними депутатами Іриною Геращенко і Миколою Томенком, і ті обіцяли посильно сприяти в тому, щоб справи затриманих розглядалися по справедливості. Телефонував Олені Володимирівні і регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Володимир Батчаєв.

– Сказав, що Владислав має більш-менш нормальний вигляд. Звичайно, засмучений, переживає, – каже мама хлопця. – На жаль, нас, батьків, поки що до наших дітей не пускають...

Депутат обласної ради Любов Майборода, яка була присутня на суді, зауважила, що з усіх сил боротиметься за свободу Владислава.

– Я не розумію, чому прокурор наполягав на триманні цього хлопця у СІЗО, – каже Любов Володимирівна. – Я раз на три місяці буваю там по роботі. І після того я кілька днів мушу відходити від побаченого. Умови тримання там просто жахливі. Я постійно пишу приписи щодо харчування заарештованих. Чим їх годують? На день – хліба 500 грамів, двічі «похльобка» і одна банка консервів на три особи. Одне діло, коли там тримають торгівців наркотиками. Але як же можна там залишати дитину-інваліда?

Владиславові, як і іншим фігурантам справи, інкримінують статтю 294 ч. 1 (масові заворушення, передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 10 років) і статтю 341 ч. 2 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд, передбачено обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на такий самий строк).

Тепер можна гірко іронізувати, що Владислав минулого тижня виявився не найрозумнішим...

Під час засідання суду, пам’ятається, суддю здивувала Владиславова фраза про те, що він уже від вулиці Кірова вирішив повернутися по друга, щоб разом їхати додому.

– Який сенс було повертатися? – запитав суддя.

– Я зараз теж над цим думаю. Якби я тоді не повернувся, то зараз тут не стояв би, – відповів Владислав.

Мама Владислава не втрачає надії...

Як сказала кореспондентові «Прочерку», Олена Володимирівна, вона не тримає зла на суддю.

– Я не можу оцінювати роботу суду, – сказала вона. – Це – не моя компетенція. Звісно, як мама я дуже засмучена тим, що сталося. Але будемо сподіватися на краще. Треба все-таки сподіватися, що буде розумне рішення...