Усеукраїнський флешмоб з вкидання народних депутатів у сміттєві баки докотився до Черкас. Приклад привселюдного приниження нардепа Віталія Журавського надихнув і черкаських активістів. Сьогодні, 25 вересня, просто під час засідання обласної ради до сесійної зали зайшли кілька десятків молодиків у камуфляжах зі сміттєвими баками, які „прикрашали” обличчя черкаських народних депутатів – Яценка, Ничипоренка, Бобова, Зубика, Тимошенка, Поплавського. Зрозуміло, що не пісні Поплавського так схвилювали громадськість, а рішення його та інших нардепів знову балотуватися до парламенту.
Не йти на вибори екс-регіоналам та іншим посібникам режиму Януковича, бо їхнє місце в смітнику історії, – таку думку мали донести до всіх оточуючих представники громадських організацій. Проте, серед присутніх знайшлися й більш енергійні, яким слів виявилося замало. За відсутності згаданих нардепів для вкидання у смітник підійшли і депутати-комуністи, і колишні регіонали Черкаської облради.
Під гарячу руку потрапили екс-регіонал Володимир Вовченко та екс-комуніст Олександр Харламов. У підсумку Харламов так впирався, що до бака не вліз, а Вовченку розбили обличчя.
Олександр Харламов. Фото ОПОРИ
Отже, на двох депутатів виплеснули лють, яку мали розділити більше півсотні так званих народних обранців, що складали слухняну більшість за часів правління областю регіонала Сергія Тулуба. Лише рішучий ляпас екс-регіоналки Галини Кучер трохи остудив люстраторів.
До речі, щодо люстрації. Якщо претензії представників громадських організацій до нардепів, фото яких прикрашали сміттєві баки, є зрозумілими, бо ті знову претендують на місце під куполом у Верховній Раді, то Вовченко чи Кучер нині не балотуються нікуди. Та й вік того самого Вовченка такий, що людина могла б легко отримати інфаркт від тих ударів палицями по бачку, у який його вкинули.
При цьому головні дійові особи не називалися. Коли Вовченко, стираючи кров з обличчя, намагався довідатися прізвище у кривдника, той лише посміявся. Разом з тим, і депутат Галина Кучер, і місцева журналістка Людмила Коваленко запевняли, що один з люстраторів і сам є колишнім регіоналом.
Жвава дискусія як під матеріалами на нашому сайті, так і в соцмережах дозволяє виокремити дві категорії спостерігачів: прихильників і противників таких рішучий дій з боку громадських активістів. Одні бачать в такій колотнечі прояви бандитизму, як у 90-х (до речі, міліція після всього цього дійства таки прийшла до сесійної зали, щоб, очевидно, засвідчити свою присутність, абощо), інші ж підтримують вчинок активістів, мовляв, депутати самі винні, бо довели країну до такої ситуації.
Схоже, намагання виявити проблеми в суспільстві та якось розчистити «авгієві стайні» минулої влади прослідковуються в діяльності багатьох громадських організацій. Так, приміром, активісти громадянської мережі «ОПОРА» активно викривають штаби різноманітних політиків, що підкуповують виборців. Та, щоб винюхати, де саме штабісти роздають гречку безсовісним виборцям, потрібні зусилля, час, швидкість реакції, налагоджена мережа контактів. До слова, під матеріалами про продаж голосів громадська думка не розділяється навпіл: усі лише вітають дії активістів «ОПОРИ». За цими викривальними матеріалами «опорівці» чи інші громадяни пишуть скарги. Яка доля цих скарг? Напевне, якраз для чіткого контролю дій правоохоронних органів було б корисно залучити загони громадськості зі сміттєвими баками. Проте правоохоронці, на відміну від депутатів, уміють давати здачі…
Та чи варто взагалі ставити одне одного в таке положення, щоб інша сторона, захищаючись, давала здачі? Чи не досить нам вже протистоянь у суспільстві?
З одного боку, так званих люстраторів можна зрозуміти: після стількох смертей на Майдані досі суспільство ще не побачило ніяких дій по очищенню всіх гілок влади. Але, з іншого боку, процедура самосуду є неприпустимою для демократичних країн. А саме таку демократичну країну будуємо після Майдану ми всі.
Куди спрямувати активістам свої зусилля? Насамперед, мабуть, на контроль за виборчим процесом, беручи участь у ньому як спостерігачі чи волонтери!
Не раз доводилося чути від представників правоохоронних органів, що просто так «зі стелі» не можна взяти й зробити котрогось з кандидатів у народні депутати порушником. Для того, щоб людині пред’явити претензії, потрібні факти, які б засвідчували, що дійсно такий-то політик підкуповує виборців, наприклад, роздаючи кошти через такий-то фонд, або що політик піариться на здобутках місцевої влади, присвоюючи собі її заслуги. Факти – річ вперта. Якщо вони є – принаймні буде початок у справі. Та щоб здобути факти, потрібно попотіти.
Я вже згадував за одну з організацій, що стежить за дотриманням закону у виборчому процесі – громадянська мережа «ОПОРА». Так само можна згадати й інші організації подібного профілю, зокрема, Комітет виборців України. Їх фахівці проводять спеціальні тренінги для бажаючих бути задіяними у виборчому процесі. І насправді роботи – непочатий край! Адже фальсифікатори з попередніх виборів нікуди не ділися. Їх треба виявляти і карати згідно закону.
Та все це справді потребує підготовки, організації і знань. Куди легше засадити того чи іншого політика у сміттєвий бак, проте це не красить самих активістів…
Очікуємо, що після сьогоднішнього інциденту в Черкаській обласній раді будуть довгі і нудні прес-конференції, а може й судова тяганина.
А все через те, що активісти забули просту істину: диявол ховається у дрібницях. І не слід забувати, що справжня демократія і вседозволеність – це різні речі…
реклама
Коментарі
В провокации чувствуется рука опытного мастера)))
ти диви який борзий.....подивилась на тебе якби тебе в бачок з мусором пхали, а всі дивились і мовчали....кому б ти тоді за що плюсував????
сто відсотків!!! У неї взагалі якась секта! Завтра в Чигирині наступний єтап зомбування людей з роздачею по 250 гривень. Радійте, люди! Це нова Марія Деві Христос!))
[
Стрічка RSS коментарів цього запису