Юрій Ткаченко: «Я хочу зберегти той імідж, із яким я прийшов на посаду»

Події навколо Черкаської ТВК, стосунки між Сергієм Одаричем і Олександром Радуцьким, закиди голови облради Валентини Коваленко щодо адмінтиску в області та багато інших гострих тем стали предметом розмови голови облдержадміністрації Юрія Ткаченка із журналістами інтернет-видань «Прочерк», «Вчасно» та «ІнфоМІСТ».

Бесіду із журналістами Юрій Ткаченко розпочав із розповіді про свої поїздки областю та зустрічі з черкащанами.

– Земельні питання, дороги, тарифи, зарплати, оптимізація шкіл, дитячі садочки, перспективи миру на Сході – це питання, які сьогодні на Черкащині найболючіші, питання, які найчастіше ставлять мені під час поїздок областю, – розповів Юрій Ткаченко.

– Приїжджаю в одне село, сам за кермом. Вийшов із машини, стою, оглядаю місцевість, – розповідає Юрій Олегович.– Підходить один чоловік, каже: «Знову поприїжджали ці політики, щось обіцяти будуть!». Кажу: «Та чого ж обіцяти, може, приїхали вас послухати». А він каже: «А вас як звати?». Відповідаю: «Юрій Ткаченко». Стоїмо, розмовляємо. Чоловік розповідає про село, про свої проблеми... Потім до нього хтось підходить, пошепки каже: «Це ж голова обласної адміністрації!». Чоловік аж перелякався: «Ой, вибачте!». І стає по стійці «струнко». Добре запам’ятали візити попереднього губернатора... Я кажу: «Та все нормально, заспокойтеся...».

Юрій Ткаченко каже, що не планував брати участь у виборах, а рішення балотуватися від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» ухвалив «в останній момент». Оскільки відбуваються реформи, зокрема й передання повноважень на місця, вплив на ситуацію через можливості обласної ради став дуже актуальним.

– Зараз уже не відчувається такого несприйняття об’єднання територіальних громад, яке було на початку, – твердить Юрій Олегович. – Ми просуваємося в цьому напрямі за польською моделлю. Який вигляд мали польські села в 1990-х роках? Такий, який сьогодні мають українські села. А ті з нас, хто був у Польщі, бачили, яким стало польське село. Я кажу людям: зробімо в нас, як у Польщі. Мені кажуть, мовляв, це ж Україна, а не Польща. А я відповідаю: чим ми гірші?

За словами голови ОДА, на Черкащині вже є три громади, які пройшли процедуру об’єднання й беруть участь у виборах уже в новому статусі. Вони мають стати прикладом для інших територіальних громад.

«Ми не можемо повторювати те, що робив Тулуб!»

– Юрію Олеговичу, чи не могли б Ви дати оцінку ситуації з Черкаською міською виборчою комісією, яка знімала з виборів цілі партії? (Вже після інтерв’ю стало відомо, що ЦВК розпустила цю комісію, – ред.)

– Як тільки кандидатів почали знімати з виборів, я зателефонував начальникові УМВС України в області Владиславу Пустовару, аби переконатися, чи адекватно реагують правоохоронці. За заявою представників «Партії вільних демократів» було відкрито кримінальне провадження, міліція розпочала перевірку фактів. Очевидно, що частина виборців бажає проголосувати за «Партію вільних демократів», а їх таким рішенням позбавили цієї можливості. Але оцінку ситуації, що склалася, повинні дати насамперед правоохоронні органи.

– У Черкасах на кожних виборах виникають проблемні ситуації. Чи не можна було б вирішити це питання системно, щоби знов не наступати на ті самі граблі?

– На попередніх виборах правоохоронна система спрацювала добре, і я вірю в те, що цьогоріч вона відреагує так само швидко. У Черкасах іде жорстка політична боротьба. Проблемні ситуації були свого часу, коли змагалися Володимир Олійник і Анатолій Волошин. Сьогодні ми маємо чергове протистояння – між Сергієм Одаричем і Олександром Радуцьким. Для мене головне – щоб усе відбувалося в законному полі. Незважаючи на те, що я зараз є представником партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», як керівник області (а це передовсім) і далі не втручатимусь у виборчий процес. Вибори мають пройти, відповідно до закону. Я займаю позицію законності, прозорості, для мене це важливо. Тому що я хочу зберегти той імідж, із яким я прийшов на свою посаду.

– Прокоментуйте, будь ласка, закиди Валентини Коваленко щодо того, що деякі голови райдержадміністрацій змушують сільських голів іти на вибори саме від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

– У нас були такі конфліктні ситуації, однак поодинокі. Я відразу реагую на них. Той, хто хоче брати участь у виборах від тієї чи іншої політичної сили, має право це робити. Моя реакція проста: людина бажає – хай іде. Ми не можемо повторювати те, що свого часу робив Сергій Тулуб! Він тиснув і на мене в цьому ж кабінеті, де ми зараз ведемо розмову. Казав: «Подумай про себе, в тебе є шанс». І тому подібне. Я вважаю, що якщо ми чинитимемо такими самими методами, то люди нас не зрозуміють.

– Що Ви робите для того, щоб унеможливити політичний тиск?

– Усі в області знають мою позицію. От, приміром, головний лікар уманської лікарні бере участь у виборах від «Радикальної партії Ляшка». Микола Булатецький, який балотується від цієї сили, поскаржився мені на те, що на головного лікаря чинять тиск. Я відреагував. Чоловік як ішов, так і йде від партії Ляшка. А при регіоналах натиснули б так, що людина вже не працювала б і щодо неї порушили б кримінальну справу.

У районах ми спілкуємося і з «Радикальною партією Ляшка», і з «Батьківщиною», і з представниками ВО «Черкащани» й знаходимо порозуміння.

– Під час кожних місцевих виборів депутати парламенту активно цікавляться подіями в області, зокрема й курують виборчу кампанію своєї партії. Хто із нардепів виявляє найбільшу зацікавленість цьогорічними виборами?

– Спостерігають майже всі, бо місцеві вибори цього року, як ніколи, важливі. А загалом найактивніше в нас працюють Максим Поляков, Владислав Голуб, Олег Петренко, Сергій Рудик. Із кожним із них ми активно спілкуємося – не стільки з політичних питань, скільки з питань залучення коштів Державного фонду регіонального розвитку, капітальних вкладень із державного бюджету тощо. Тобто з питань розвитку Черкащини.

– Таке враження, що на Черкащині дещо пробуксовує передбачена законом декомунізація.

– Справді, проблема є. Після виборів долучатимемо до її вирішення новообраних депутатів, які матимуть ще нерозтрачене бажання робити конкретні справи та реалізовувати свої передвиборчі обіцянки. Також покладаємо великі надії на громадськість.

«Говорімо не про зниження тарифів, а про субсидії»

– Чого чекати черкащанам від цього опалювального сезону?

– Ми найперші прозвітували, що Черкащина готова до опалювального сезону. Урядова перевірка це підтвердила. З вугіллям у нас проблем немає. Зменшуємо використання газу. На жаль, не скрізь по селах знають про програми пільгового кредитування на купівлю твердопаливних котлів.

Мені подобаються котли, які виробляються на підприємстві «Енергетик», що на Монастирищині. Я там був десять років тому – і тепер буквально вражений. Монастирищани працюють і на український, і на зарубіжні ринки, зокрема європейський. Якість – чудова. Хочемо відновити виробництво котлів і на золотоніському заводі імені Лепсе.

Вважаю, що на альтернативне паливо треба переводити наші великі соціальні, медичні, освітні заклади. Успішно опалюється твердим паливом обласна лікарня. Соціальні заклади та інтернати майже всі перейшли на альтернативне паливо. Перейшов Східноєвропейський університет. Вважаю, що необхідно перевести й Черкаський національний університет.

Чому в нас не працює цукрова галузь? Передусім через ціни на газ. Але Селищанський цукровий завод перейшов на вугілля – і там відразу інша економіка! Собівартість кілограма їхнього цукру зменшилася на кілька гривень, а отже зросла й конкурентоспроможність.

Таких же дій вживають, сподіваюся, й інші наші підприємства. Ситуація, в якій ми опинилися, змушує нас думати, економити. Децентралізація ж дає змогу замислитися над тим, чи є сенс і далі опалювати школу чи садочок газом, чи, може, краще їх перевести на тверде пальне.

– Розпочинається опалювальний сезон. Чи закінчено в області призначення субсидій тим, хто їх потребує?

– Оброблено майже 90 відсотків заяв, призначено субсидії за 142 тисячами звернень. Подекуди процес гальмує недосконалість баз даних соціальних і фіскальних служб. Але в цілому Черкащина – у трійці областей, які найкраще провели організаційно-роз’яснювальну роботу й організували призначення субсидій.

Коли мені кажуть, що треба зменшувати тариф, я відповідаю: «Говорімо ліпше про субсидії, тому що субсидії – це той механізм, який для людей зменшує тарифи, адресна допомога». Зрозуміло, що зменшити самі тарифи, як по-популістськи пропонують деякі політичні сили, неможливо, оскільки тарифи розраховано, відповідно до затрат на надання комунальних послуг. Зросте економіка – зможемо збільшити і пенсії, і зарплати.

– Найближчим часом із зони АТО мають повернутися ще понад 300 бійців. Чи готова Черкащина до вирішення їхніх медичних, психологічних, соціальних питань, виділення земельних ділянок, працевлаштування?

– Буду казати самокритично: робота наших соціальних служб організована ще неналежно. До воїнів АТО підходять недостатньо тонко, без належного розуміння. Там, де до мене «достукалися», я вирішую питання в ручному режимі – і з працевлаштуванням, і з земельними ділянками. У районах ще не знають, що ми в області маємо реабілітаційний центр, де воїни АТО можуть безкоштовно пройти реабілітацію. Бійці часто не знають, що в районах і містах є програми з отримання пільг. У цьому плані треба ще багато зробити, можливо, співпрацюючи з дружинами та членами сімей воїнів АТО, зателефонувавши особисто кожному бійцю. Потрібна система, належна організація цієї роботи. Потрібно боротися з небажанням влади на місцях щось робити. Багато нарікань є на бюрократизм у МСЕК (комісіях, де призначають групу інвалідності, – ред.). Роботи багато. І робити її потрібно, інакше ми матимемо проблеми: хлопці, які повертаються додому й не можуть знайти застосування своїм силам, зневірюються, починають зловживати алкоголем... Нещодавно ми створили Центр допомоги учасникам АТО, якраз аби об'єднати зусилля органів влади, громадських організацій і силових структур для ефективного вирішення проблем АТОвців. Його очолив відомий волонтер – керівник ГО «Волонтер Черкащини» Микола Добровольський. Разом із ним працюють координатори ще з низки організацій – «Центру допомоги армії», «Нашого батальйону», «Самооборони Майдану» тощо.

– На якому етапі спрямування коштів для ремонту Черкаського облмуздрамтеатру, що постраждав від пожежі влітку?

– Область уже спрямувала майже мільйон гривень зі свого резервного фонду. Зараз на згарищі триває підготовка до будівельних робіт. Але загалом для першого етапу робіт необхідно ще понад 16 млн гривень, відповідно до експертизи. Ці кошти мають бути спрямовані з резервного фонду держбюджету. Ми дуже розраховуємо на те, що це станеться найближчими тижнями. Ми лобіюємо це питання. Мені, як і працівникам театру, хотілося б, щоби вже наступного дня після пожежі почалася його відбудова. Однак процедура спрямування на це коштів справді складна й затяжна.

«Бізнес на Черкащині може говорити в повний голос»

– Місяць тому відбувся інвестиційний форум. Які вже є матеріальні результати цього форуму?

– Перед зустріччю з вами, журналістами, я спілкувався з інвесторами, які хотіли б на Черкащині вкласти кошти в борошномельну промисловість. Зустрічався також із представниками бізнесу зі сходу України, з киргизькими підприємцями, з послами іноземних держав. Форум – це лише наша візитівка. Про нас говорили відомі підприємці, говорили представники Української бізнес-асоціації. Не ми, влада, представляли себе, а підприємці говорили про те, які зміни відбулися на Черкащині. Відповідна інформація поширюється і в українських, і в зарубіжних ЗМІ. Попереду – ще велика робота, спрямована на залучення на аутсортинг тих компаній, які працюють із інвесторами.

Одна річ, коли ми говоримо самі про себе, а інша – коли наші підприємці кажуть, що контрольні органи на Черкащині на них не тиснуть. Ще є окремі випадки тиску з боку правоохоронної системи. Але влада загалом сьогодні на Черкащині не тисне на бізнес, і бізнес може говорити в повний голос. Вимагають хабара? Вийди і скажи про це! Заважають працювати? Викличемо того чиновника, який це робить, і скажемо йому: або ти допомагаєш підприємцеві працювати, або звільняйся.

Я – сам підприємець у минулому. Я пройшов шлях, на якому був і тиск, і «маски-шоу». Мені потрібна допомога від самих бізнесменів.

– На які ринки переорієнтовуються черкаські підприємства, котрі раніше працювали з Росією?

– На ринки країн колишнього СРСР, на європейські та азійські ринки, Китай. Особливо активно наші підприємства працюють на ринки Азії – це і молочна, і борошномельна промисловість. Ми активно допомагаємо їм і через товарно-промислову палату, і через безпосереднє спілкування з посольствами. Найближчим часом ми побачимо результат.

– Деякі експерти через нинішню посушливу погоду висловлюють побоювання щодо урожаю озимих культур наступного року. Які перспективи на Черкащині?

– Справді, з вологістю великі проблеми. Там, де є техніка, де дотримуються технологій, там устигнуть посадити озимі культури. Там, де цього немає, будуть труднощі. У цілому в нас на Черкащині сільське господарство дуже розвинене. Багато компаній, які вже встигли переоснаститися. Коли я був на Лебединському насіннєвому заводі (Шполянський район), мені було приємно дізнатися, що і компанія «Монсанто Україна», і група компаній «Маїс» мають адаптовані сорти, котрі не потребують багатьох дощів і дають досить хороші показники урожайності. Я вірю в те, що все буде гаразд.