У черкаських парках та скверах за останні роки стало помітно краще. Це відзначають всі, хто любить у них гуляти. Утім жителі міста кажуть: культура багатьох черкащан досі залишає бажати ліпшого.
- Зараз, можна сказати, й Долина троянд, і всі парки отримали друге життя. Бо раніше прогулянка тут не викликала ніякої радості. Але хулігани в нас є і вони не знищуються, - ділиться спостереженнями жителька міста Ірина. Вона гуляє з маленьким синочком у Долині троянд дуже часто. – На жаль, не всі батьки виховують своїх дітей так, щоб вони не кидали сміття під ноги, не ламали нічого й не шкодили. Кажуть, немає куди кидати сміття. Насправді це не так. Навіть якщо ніде нема поруч урни, можна покласти той же папірець у сумку й викинути там, де належить.
Черкащанка Ірина каже: коли бачить, як хтось смітить, завжди робить зауваження. До порядку привчає й свого сина, бо переконана: у тому, що діти ростуть хуліганами, винні батьки
Ірина каже: хотілося б, щоб такий же лад, як у парках, наводили в дворах. Там бракує дитячих майданчиків, а на тих, що є, молодь нерідко розпиває пиво й залишає після себе пляшки.
Черкащанка Мар’яна щодня гуляє з немовлям у сквері біля ресторану «Чайка». Каже, тут зараз дуже чисто. Уже з самого ранку прибране сміття. Але від цього люди культурніші не стали.
- Мені здається, що з кожним роком культура навіть погіршуєтсья. У дитячому парку на лавочках, де колись була сцена, підлітки постійно п’ють пиво й розбивають пляшки об стіни. Гадаю, треба скрізь садити охоронців, бо в людей настільки низька культура поведінки, що по-іншому не можна. Усе це з сім’ї йде...
Натомість директор КП «Дирекція парків» Олександр Радуцький переконаний: хуліганів у Черкасах стало набагато менше. І сміття також. Усе завдяки тому, що зони для відпочинку облаштовані належним чином.
- Коли 4-5 років приходили в Долину троянд, ті ж парки чи сквери, вони були схожі на суцільний смітник. Не було лавочок, урн, усе це ми зробили. У парках – відповідна інфраструктура. Завдяки цьому й сміття стало менше. Людині ж треба кудись кидати сміття. А якщо немає урн? Гадаю, треба з себе починати – зробити умови для відпочинку людей, а потім уже оцінювати, - каже пан Радуцький.
Олександр Радуцький відзначає: коли «Дирекція парків» тільки-но почала свою роботу, з хуліганами і вандалами боротися було дуже важко
- Ми почали освітлювати парки й сквери, а ліхтарі постійно били. Хто бив? Ті, кому потрібна темрява, ті ж наркомани. Вони собі визначили якийсь куточок і там збиралися. Вони били, а ми ставили, вони знову били, ми знов відновлювали... Але за рахунок того, що поставили дитячі майданчики, підключили охорону, їх вдалося з парків вижити.
Не вистачає культури, за його словами, нині й тим черкащанам, які вигулють собак. Попри відповідні позначки про те, що тварину треба тримати на повідку, випускають, тільки-но ступивши на територію Долини троянд. Такі проблеми порядку могла б, на його думку, вирішувати комунальна міліція. Вона існує в багатьох країнах світу і довела свою ефективність. Хулігани, вандали, п’яні – усе це її «компетенція».
Поки що відповідні позначки мало діють на «собачників». Вони не тримають тварин на повідках і аж ніяк не носять за собою совок та віник...
Олександр Романович розповідає: раніше були випадки, коли в парку 50-річчя із Мосту кохання кидали вниз урни для сміття. Нерідко виловлювали їх і з Дніпра біля пірсу.
- У цьому році вже такого не було. У парках є охорона, ми зробили систему «тривожна кнопка», яка дає змогу охоронцям викликати міліцейський патруль. Адже нерідко на зауваження охоронця хулігани просто ніяк не реагують. Уже були випадки, коли сторожі користувалися цими кнопками. ППС приїжджав протягом кількох хвилин.
Олександр Радуцький пишається тим, що брав участь у проекті «Фейсвол». Його фото тут кілька – дитячі, із сім’єю. Каже: те, що хулігани побили кілька плиток – то не критично. А загалом випадків вандалізму в цьому році набагато поменшало
Викликати міліцію, за словами Олександра Радуцького, охоронці можуть і в тому випадку, коли помітять когось із алкоголем. Оскільки розпивати спиртне в парках заборонено, навіть за пиво доведеться платити чималий штраф.
- У паркає є відповідні місця – це кафешки, де людина може посидіти й випити пива. Але там зі спиртного більше нічого не має бути – ні вина, ні горілки, ні шампанського, ні навіть слабоалкоголки. Тільки пиво. Хочеш – випий його там. Але якщо людина з пляшкою сидить на дитячому майданчику, то такого не має бути. Завдяки тому, що штрафи немаленькі – десь в межах тисячі гривень, то дуже мало хто ризикує. Бувають, звісно, випадки, але порівняно з тим, що було 2-3 роки тому, то це небо і земля, - каже Олександр Радуцький.
Натомість, за його словами, охочих продавати пиво в парках і зонах відпочинку, не меншає.
- Охочих дуже багато. Кажуть, дайте ми візьмемо бочечку з пивом, сядемо й будемо продавати. Вони думають, про те, щоб заробити. Але ж треба, щоб ці бажання трохи відповідали вимогам того порядку, який ми застосовуємо в парках. Поки я буду керівником «Дирекції парків», ніяких трейлерів із пивом тут не буде, - запевняє пан Радуцький.
Парки - улюблені місця відпочинку черкащан. Як культурних, так і не дуже
Окрім дрібних підприємців, які хочуть продавати пиво, є на паркові зони й інші претенденти. До Олександра Радуцього уже зверталися охочі побудувати в парку 50-річчя ресторан.
- Там залишилися ще з радянських часів об’єкти, які можна реконструювати, добудувати й облаштувати під такий заклад – це я ще допускаю. Але коли просять виділити більше тисячі квадратних метрів під забудову, то я цього не розумію. Є місто, будуй ресторани в місті. А парк робився для людей. Зараз багато незабезпечених людей. І якщо пенсіонери прийдуть прогулятися, подихати свіжим повітрям, то навряд чи їм буде приємно дивитися, як до ресторану в парку під’їжджають дорогі іномарки... Побудова такого закладу в парку відбирає чверть його території. Це парковка, під’їзди і тому подібне... І чомусь, коли щось робити не можна, наші підприємці починають шукати шляхи, як обійти закон, - каже Олександр Радуцький.
Поки що, як каже керівник «Дирекції парків», непорозуміння з такими претендентами вдавалося вирішувати «шляхом переговорів».
- Життя – це завжди боротьба протиріч. Не можна, щоб усе йшло, як по маслу. Але відбуваються розмови, вдається домовлятися.
Сам же Олександр Радуцький, як зізнається, давно розучився відпочивати в парках.
- Раніше я приходив, дивився, як красиво, слухав, як пташки співають. А зараз дивлюся – там урна не так стоїть, там бордюр треба підправити. А там он уже поросль пішла, - каже. – А сім’я в парках відпочиває: і в Парку перемоги, і в 50-річчя, і в сквері Богдана Хмельницького.
Жителька Черкас Тетяна хоче, щоб такий як у парках навели порядок і у дворах. І хоче, аби в місті облаштували майданчики, де можна було б гуляти взимку
Коментарі
Олександре, головне щоб тебе не розчаровували критичні погляди. Пам"ятай, чим краще результат ти більше заздрять. Не ображайся на них. Заздрість теж двигун прогресу...
Стрічка RSS коментарів цього запису