Новообраний міський голова Черкас Анатолій Бондаренко обживається в кабінеті мера.
Узагалі, обстановка приміщення новому мерові не подобається. І карта міста не така, і робочий стіл не там стоїть, і решта меблів не зручна... Втім, каже пан Бондаренко, «це не головне». І обіцяє «піклуватися не про кабінет, а про місто».
– А тут... Я вже колись і сам можу підремонтувати, своїми руками, – запевняє новообраний мер.
«Хочу створити в міськраді «господарську» більшість»
– Анатолію Васильовичу, багато хто не вірив у Вашу перемогу на виборах. А Ви самі вірили?
– Я – вірив! Цього разу вірив у перемогу. Вірила й родина, яка мене підтримувала. А після теледебатів моя донька сказала: «Мамо, Сергій Одарич також проголосує за нашого папу». І я зрозумів, що я переможу. Я знав, що переможу. Я мав бажання, мав натхнення і на сьогоднішній день це бажання в мене є – працювати для жителів міста Черкаси.
– Але для того, щоб ефективно працювати, потрібна більшість у міській раді. Вона буде у Вас?
– Я хочу створити «більшість» господарську – для вирішення нагальних питань. А не політичну. І я не відходжу від тих моїх програмних засад, які були озвучені під час кампанії, – що в місті всі політичні сили повинні господарювати. Політика – в Києві! Тут ми повинні об’єднатися для того, щоб зробити комфортними умови життя наших містян. Все.
– А Ви знаходите підтримку в цьому?
– Мої програмні засади знаходять підтримку в депутатів. Але, звісно, всі хочуть стати секретарями міськради... Втім, хто буде обраний – подивимося. Буде обраний найдостойніший.
– А не буде такого, що Ви, приміром, пропонуєте якусь корисну зміну для міста, а фракції не підтримують – з політичних міркувань?
– Я думаю, що цього не буде. Якщо я запропоную, скажімо, відшкодування з бюджету 50 відсотків вартості проїзду студентам, учням, то я не думаю, що фракції не підтримають це питання. На виконкомі ми вже обговорювали цей механізм. Я його запропоную. Це не такі великі кошти. І він сьогодні уже діє, але діє неправильно. Сьогодні, щоб мати 50-відсотковий проїзд, потрібно купити квиток на місяць за 180 гривень. Це не дозволяє зробити справедливі розрахунки, бо людина не їздить щодня у транспорті. А якщо людина заходить у тролейбус, показує свій учнівський квиток, платить 75 копійок і отримує квиток на 75 копійок, то по цьому ми будемо бачити, скільки треба компенсувати тролейбусному парку. Я вважаю, що цю програму повинні підтримати всі.
Так само – ремонт бульвару Шевченка, площі перед Будинком дитячої та юнацької творчості – там, де сьогодні стоять незаконні споруди. Ми повинні привести цю площу в нормальний стан. Але спочатку ми повинні запропонувати людям (тому що там є робочі місця) кращі умови, щоб вони із задоволенням перейшли на ту чи іншу вулицю. Ми повинні сьогодні не скривдити і не образити нікого.
– Ви – досить нова людина в черкаському міському політикумі. Про Вас достеменно мало що відомо, курсують різні чутки... Скажіть будь ласка, хто фінансував Вашу виборчу кампанію і наскільки Ви залежні від цих людей?
– Передовсім, моя кампанія була дуже скромною. І ви бачили, що ми не випустили жодного глянцевого буклету. Ми з нашими колегами зразу обговорили стратегію – ми не будемо використовувати під час війни в країні дорогої поліграфічної продукції – як то календарики, глянцеві буклети, листівки, поздоровлення... Так, ми зробили два випуски газети – невеликого листка. І були «борди». Все. Іншої продукції не було. А основними нашими кроками була комунікація, зустрічі з людьми, діалог з людьми працівників нашого штабу, нашої команди. Я не залежний ні від кого, ні від одної політичної сили в питанні фінансів.
– Які стосунки Вас пов’язують із новообраним головою обласної ради Олександром Вельбівцем?
– Це мій учень. Коли я був селищним головою, він працював моїм заступником. Але його політичні погляди не збігаються з моїми. Сьогодні він представляє команду Блоку Петра Порошенка, а я – команду «Батьківщини». Про свої особисті стосунки з ним не хотів би говорити. Що стосується кампанії проти нього чи за нього – не маю до цього ніякого стосунку. Вважаю, що було б неетичним, якби я давав оцінку людині, з якою виріс. Думаю, працездатність кожного мають довести справи.
– У 2012 році було спрямоване проти Вас «інформаційне вкидання» в Інтернет. Не хотіли б Ви якось відповісти на звинувачення?
– Що за вкидання?
– Вас звинувачували у тому, що Ви брали участь у розкраданні в Лисянці брухту, були пов’язані з черкаськими злочинними угрупованнями, «Торпедою» і так далі...
– По-перше, це – нісенітниця і замовна стаття. Я вам скажу відверто: я з 2006 року не живу в селищі Лисянка, а живу в місті Черкасах. Напевно, люди, які не можуть фактами спілкуватися, придумують, платять, а інтернет-видання, не зовсім добросовісні, це розміщують. Я хотів би, щоб вони підтвердили хоч один факт. Що ж стосовно якихось зв’язків зі злочинними угрупованнями, знаєте... Я не знаю, що то за «злочинні угруповання», а якщо вони і є, то прокуратура повинна дати їм відповідну оцінку.
– У інтерв’ю «Громадському телебаченню» Ви дали досить розпливчасту відповідь на запитання, чи потрібно в Черкасах дотримуватися заборони на торгівлю алкоголем після 22-ої години...
– Потрібно дотримуватися всіх заборон, які діють відповідно до чинного законодавства.
«Ми брали зобов’язання»
– Якою буде Ваша кадрова політика? Кого із керівників департаментів та управлінь Ви хотіли б змінити?
– Я не готовий про це сьогодні говорити. Я хотів би оновити склад, але щоб професіонали залишилися на тих чи інших посадах, тому що за кожним керівником департаменту – сім’я, яка отримує кошти за рахунок того, що він працює. Кожна людина – це особистість. Кожна людина – це доля. І сьогодні, прийшовши, калічити долі ми не будемо. Але дати оцінку професійної діяльності того чи іншого працівника, починаючи від спеціаліста і закінчуючи заступником міського голови, – це ми зробимо.
– Хотілося б докладніше почути про Вашу програму ремонту доріг. Вона розрахована на один рік. Чи встигнете?
– Ми будемо старатися, тому що ми брали зобов’язання. На сьогоднішній день є проект ремонту бульвару Шевченка. Він є, готовий. Ми зараз його допрацюємо і будемо, напевне, проводити тендерні процедури. Ми подивимося, чи він дороговартісний (там спочатку передбачені 4 чи 5 перших кварталів). Обов’язковою моєю позицією буде ремонт тротуару, який іде посередині каштанової алеї бульвару Шевченка. Обов’язково – з заміною бордюрних каменів. Тобто – повне оновлення, щоб ми його зробили один раз. Але на сьогоднішній день першочерговим пріоритетним завданням я ставлю доробити ті вулиці, які на сьогодні не закінчені – з’їзди, примикання, переходи, переїзди, бордюри. Я зустрічався з підрядником, який робив це. Він обіцяє протягом двох тижнів закінчити роботи повністю. Ви бачили, на вулиці Хрещатик вони доробили «кармани», і зараз вони працюють на кільці біля літака і в інших місцях.
– У Вас досить великі плани. Чи достатньо буде для їх реалізації коштів у міському бюджеті?
– Не тільки кошти міського бюджету! Ми повинні залучати кошти і приватних інвесторів, щоб вони навели, в першу чергу, порядок біля своїх об’єктів – незалежно від того, чи це магазин, чи це якийсь приватний ресторан, чи це якась майстерня. Але я хотів би винести на архітектурну раду важливе питання... Щоб якщо це тротуарна плитка – вона має бути єдиного кольору і форми, а не так, як сьогодні: ромби, квадрати, «серця», півкола. Ми повинні іти в ногу з європейськими традиціями. Тому що там зараз кладуть таку саму плитку, як і сто років тому. У нас же ніхто не дотримується ані дизайнерських, ані архітектурних рішень. Я вже не кажу про комфорт.
– Відповідно до Вашої програми, 25 відсотків плати за утеплення будинків мають вносити громадяни. Який, на Вашу думку, відсоток жителів міста спроможні внести такі суми?
– Цю програму потрібно донести до жителів Черкас. Вона сьогодні слабко інформаційно підтримується. А коли ми її донесемо, я думаю, велика кількість жителів міста будуть готові заплатити 25 відсотків пайового внеску, коли 75 відсотків буде компенсувати міський бюджет. Це не такі великі кошти. На цей рік ми очікуємо активність ОСББ, ЖЕКів, інших структур, які обслуговують будинки. Ми хочемо спільно з ними виробити стратегію, пов’язану з утепленням, дахами, цокольними поверхами, заміною труб, дверей, вікон.
«Я – проста людина»
– Розкажіть, будь ласка, про себе, про свою родину. Про свій будинок... Ви, до речі, в Черкасах живете?
– Живу в Черкасах, маю квартиру на вулиці Котовського, 73. Сусіди мене знають, я щоранку веду своїх дітей у дитсадок. І сьогодні вів. Спілкувався з завідувачкою дитсадка. Спілкувався зі своїми сусідами, зі знайомими, з батьками дітей групи, куди ходять мої діти. Я – проста людина, така як усі.
У мене троє доньок – 16, 6 і 2 роки.
Якщо розповідати про родину... Я – лисянин, але наша родина – з Тальнівщини. Батькове прізвище Бондаренко, він із села Заліське. Мамине прізвище Нерубайська, вона – з відомої тальнівської родини Нерубайських. Серед моїх дядьків є автор книжки «Криві Коліна», автор збірки віршів, директор школи, відомий тракторист. Коли батько моєї мами загинув на фронті в роки війни, родину утримував його брат, мій двоюрідний дід Артем Нерубайський. Згодом він став відомим буряководом, отримав звання Героя Соціалістичної Праці. Наша родина – відома трудова родина, яка має багато державних нагород... Вважаю себе продовжувачем традицій свого роду.
У родині, де виховувалася моя мама, були одні чоботи на чотирьох... Я з болем слухаю мамині розповіді про ті часи війни, бідності та бід. Одна із розповідей – про те, як корова, яку гітлерівці забрали в родини, втікши, повернулася назад із Тального. І, напевне, тільки завдяки цьому вижила родина...
(Несподівано для журналістів розповідь про родину розчулила Анатолія Бондаренка до сліз, і він, вибачившись за сентиментальність, попросив кілька хвилин часу, щоб, вийшовши з кабінету, заспокоїтися. Члени команди Бондаренка, присутні на інтерв’ю, знизавши плечима, зазначили: «Не такий уже й «залізяка», – ред.)
До речі (продовжив Анатолій Васильович після повернення, – ред.), в цьому селі чоловік моєї тітки, дядько Василь Булавка був свідком того, як німці взяли у полон Чумаченка, в майбутньому – тестя Президента Віктора Ющенка.
– Ви віруюча людина?
– Так, я православний. Перед виборами брав благословення у священнослужителя і впевнений, що воно подіяло.
– Як відзначили перемогу на виборах?
– Зібралися в родинному колі, поспілкувалися... Але, знаєте, святкувати нема чого. Потрібно засукати рукава і працювати.
реклама
Коментарі
Подсказать пару схем-проэктов??? Та я думаю сами справятся...денег бы хватило...))
Но вот есть у меня стойкое передчуття что рассварятся скоро кое кто кое с кем... слишком большие амбиции и аппетит и у одного и у другого....
Олійник особисто поки приїхати не може, то поки що з його кумовьями та хрещениками
Бо не вміє
А точніше - ДЕРИБАН!
То чого ж ти ніяк не покажеш приклад, Чуприно - не скажеш хоч щось розумне.
Стрічка RSS коментарів цього запису