Ми хочемо, щоб життя в наших містах набуло європейського рівня. Щоб дороги і тротуари в них були відремонтовані, вулиці освітлені, життєзабезпечуючі системи тепло-, водопостачання, водовідведення функціонували безперебійно, місця відпочинку — ошатні й т.д. На жаль, на все це в міських бюджетах хронічно не вистачає коштів.
Віталій Войцехiвський. Фото "Черкаського краю"
Для Золотоноші особливо складним у плані надходжень до бюджету видався 2014 рік. Навіть на стабільно діючих підприємствах міста в цей кризовий для всієї країни період відбувся спад виробництва продукції, деякі ж взагалі призупинили свою діяльність. Відтак зменшилися й надходження до міського бюджету.
Чи зможе Золотоніська міська рада сформувати бюджет розвитку міста на 2015 рік — ось питання, яке на той час буквально зависло в повітрі. І від відповіді на нього залежала й життєдіяльність міста, його поступ вперед.
Безумовно, була надія, що бюджетоутворюючі підприємства відновлять свою економічну активність. А якщо ні?І тоді Золотоніська міська рада вирішила започаткувати новий підхід до формування бюджету розвитку. З ініціативи міського голови Золотоноші Віталія Войцехівського депутатський корпус звернувся до жителів Золотоноші з пропозицією взяти участь у програмі «Золотоноша власними руками».
Що малося на увазі і яким був процес втілення цього проекту в життя, як він змінив позицію самих золотонісців, які від традиційної критики влади перейшли до співпраці з нею на основі реально діючого народовладдя, — про це й розмова «Черкаського краю» з Віталієм Войцехівським, якого минулої осені виборці вдруге обрали міським головою Золотоноші. Його також було висунуто на звання «Мер року» в загальнонаціональній програмі «Людина року 2015».
— Віталію Олександровичу, то що це за програма «Золотоноша власними руками», завдяки якій громадянська активність містян зросла в рази, а до Золотоноші почали приїжджати керівники інших міст, щоб перейняти досвід?
— Нічого особливого не відбулося. Ми просто дали людям можливість самим вирішувати долю своїх будинків, прибудинкових територій, вулиць і міста в цілому. Чесно пояснили: з тим бюджетом розвитку, який наразі маємо, руху вперед не буде і мало що зміниться. Так, частково полатаємо покрівлі на будинках, засиплемо ями на дорогах, але — не більше. Коштів — обмаль, і на всі потреби міста просто не вистачить. З таким «мінімумом» фінансів Золотоноша жила вже не один рік, а економічна криза в країні взагалі всі проблеми ускладнила. 2014 рік взагалі став випробувальним. Надходження до міського бюджету знизилися до критичної межі, й чи побачимо ми світло в кінці цього кризового економічного «тунелю», тоді ніхто не знав.
Але місто за будь-яких умов повинно було зберегти свою життєдіяльність. Мало того, ми сподівалися, що за підтримки міської громади, якщо вона правильно зрозуміє ситуацію, Золотоноша могла почати свій активний розвиток — до рівня міста із зразковими стандартами життя.
Тому міська рада звернулася до містян з пропозицією взяти участь у формуванні бюджету розвитку, виступивши з програмою «Золотоноша власними руками». Такі проекти, типу «Місто власними руками», в деяких містах уже були. Але носили вони, в основному, епізодичний характер — організовувалися суботники з наведення порядку, десь зводився за спонсорські гроші дитячий майданчик і т.д.
Ми ж прагнули набагато більшого: не тільки вивести Золотоношу — наш золотий град — з економічного застою, а пробудити в людях бажання самим творити своє місто, а відтак і змінювати своє життя в ньому на краще.
Був організований конкурс проектів «Золотоноша власними руками», які формувалися самими жителями. Йшлося про ремонт, реконструкцію, будівництво та інші роботи з благоустрою дворових заїздів, вулиць і провулків, вирішення питань у житлово-комунальній сфері. Підготовка проектно-кошторисної документації оплачувалася самими жителями. А от виконання робіт фінансувалося з міського бюджету.
Фото Олександра Бугаєнка
— І золотонісці відразу ж на цю пропозицію відгукнулися?
— Звісно ж, що ні. Більшість зайняла вичікувальну позицію. Та коли побачили, як перші ентузіасти провели освітлення своїх вулиць, придбавши ліхтарі, а міські служби практично втілили їхній задум у життя, люди зрозуміли — це дійсно перспективно і, що не менш важливо, фінансово необтяжливо.
Приміром, люди за свій кошт роблять проект по асфальтуванню вулиці. Для всіх мешканців багатоповерхівок, розташованих на ній, ці витрати становлять загалом 3-7 тисяч гривень, для приватних господарств 150-400 гривень з двору. А от витрати з міського бюджету на проведення безпосередньо робіт — це вже в межах 200-250 тисяч гривень. Місто бере на себе основний фінансовий тягар, але й люди не залишаються в стороні. І справа не тільки в грошах, мешканці будинків відчувають свою причетність до доброї справи, у них виникає спільність інтересів. А це об’єднує.
Сьогодні багато говориться про розвиток місцевого самоврядування. А воно повинно відбуватися не на словах, а на ділі. Недаремно ж у народі кажуть: «Де спільна робота, там дружна спільнота». Для мене як міського голови, людини, яка до глибини серця любить Золотоношу, дуже важливо, щоб наша територіальна громада жила і діяла за принципом єдності. І щоб так само було й в Україні. І тоді нам усе вдасться.
В цілому ж саме з програмою «Золотоноша власними руками» ми вже освітили понад сорок вулиць, капітально відремонтували кілька доріг, відреставрували тротуари, передусім там, де діти йдуть до школи. Причому жителі самі контролювали хід робіт, а відтак і дзвінків на мій мобільний (а я свій номер давно оприлюднив) було достатньо. Комусь здавалося, що не так плитку кладуть, комусь — що бордюри не за технологіями встановлюють… Зникла байдужість, золотонісці перестали бути сторонніми спостерігачами, а це, я вважаю, чи не найважливіший результат створеного нами проекту.
Бажаючих взяти участь у програмі стає все більше. Зараз це буквально потік. Люди збирають кошти на дольову участь у капітальному ремонті дорожніх покриттів, покрівель будинків, стінових стиків, тротуарів, освітлення вулиць. Причому, й сам проект продовжується в нових ідеях золотонісців. Приміром, відремонтували вулицю, а люди хочуть створити на узбіччях клумби. Просять: завезіть землю, а далі ми все самі зробимо. Посадили квіти, тут же зварили юшку, кашу й без алкоголю спільно цю подію й відсвяткували. Для дітей зробили окремий суботник, щоб до спільної праці звикали, і за хорошу роботу й для них організували святковий стіл. Людям хочеться активного спілкування, а не сидіти відчуджено по квартирах, і ця програма дає їм це почуття товариськості, взаєморозуміння, дружби.
— Золотоноша взагалі змінюється на очах. Особливо привертає увагу алея з 270 троянд, двохкілометрова алея чорнобривців по вулиці Шевченка, діючі фонтани на центральній площі, облаштовані місця відпочинку тощо.
— Всі ми хочемо, щоб наше древнє і напрочуд гарне місто, якому цьогоріч виповнюється 440 років, набуло європейського вигляду, але при цьому зберегло й свої українські традиції, національну суть.
Три роки поспіль у Золотоноші проводиться всеукраїнський фестиваль чорнобривців. Ця українська квітка стала для золотонісців символом патріотизму, тож і висаджують її по всій Золотоноші. А центральна вулиця міста, його головна площа, прикрашені чорнобривцями, відразу ж показують нашим гостям: тут живуть і працюють справжні патріоти, безкінечно віддані Україні громадяни. Багато наших містян героїчно захищає нашу державу на фронті. Й у всіх нас одне спільне бажання: щоб вони повернулися додому живими і неушкодженими, а в нашій Україні запанував мир.
Золотоноша ж упевнено йде по шляху розвитку. Тільки за останні два роки за кошти міського бюджету проведено капітальний і поточний ремонт дорожнього покриття майже на сорока вулицях міста. Відновлюється освітлення, ремонтуються дворові заїзди, тротуари, покрівлі багатоквартирних будинків, мережі тепло-, водопостачання і водовідведення, замінюються на енергозберігаючі й переводяться на тверде паливо опалювальні котли тощо.
Ми практично завершили реконструкцію третьої черги очисних споруд, де встановлено біофільтри, які очищують воду, первинні й вторинні відстійники, біореактор. Суттєво покращилися показники якості води, зник неприємний запах, який дошкуляв золотонісцям і жителям навколишніх сіл, скиди до річок Суха Згар і Золотоношка тепер відповідають санітарним нормам. Та головне — місто позбулося безкінечних аварійних ситуацій, через які жителі залишалися досить часто без води. Все це стало можливим завдяки спільному фінансуванню будівництва очисних споруд місцевим, обласним та державним бюджетами та комунальній реформі, яку ми провели в місті, створивши єдине комунальне підприємство, яке тепер відповідає за всю сферу житлово-комунального господарства. Це дозволило також й утримувати тарифи на прийнятному для містян рівні.
Розпочато проведення реформ і в медичній сфері міста, де зараз запроваджується система сімейної медицини. Плануємо створити кілька амбулаторій сімейного типу в різних частинах міста — щоб людям було зручно їх відвідувати. Одна з них діятиме на базі Смілянської залізничної лікарні, яка торік потрапила під скорочення. Але депутати міськради не допустили її закриття, вирішили прийняти її в комунальну власність як амбулаторію сімейного типу. До речі — з денним стаціонаром, усіма спеціалістами, лікувальними кабінетами тощо. Ще дві амбулаторії діятимуть у Соціальному центрі, на вулиці Шевченка, інші — за місцем проживання населення.
Реформи повинні працювати для покращення життя людей. І це їх головне завдання.
— Безкоштовні театральні вистави для золотонісців, запроваджені вами, — такого ще ніде в Україні не було.
— Місто мусить розвиватися по всіх напрямках, в тому числі й культурному. А театр — це мистецтво вищого рівня, життєстверджуюче, мудре, з високою мораллю. І ми вирішили залучити містян до театральної сфери. А оскільки у людей грошей замало, то роботу акторів Черкаського драмтеатру оплатили меценати. Потім були концерти обласного симфонічного оркестру, Черкаського народного хору. Сьогодні золотонісці хочуть продовження цього культурного проекту, який додає світла їхньому життю. Говорять: не обов’язково, щоб вистави були безкоштовними, головне, щоб були. Тож зараз ведемо перемовини з київським театром «Браво», плануємо запросити народну артистку СРСР, Героя України Аду Роговцеву. І нехай життя сьогодні дійсно непросте, але від нас самих залежить, чи зробимо ми його кращим і щасливішим. Якщо діятимемо спільно — громадою — доб’ємося змін, яких прагнемо. В цьому я переконаний.
реклама
Коментарі
Отруєння дітей в школі - це не помилка, а посадовий злочин. Всі українські ЗМІ на надзвичайну подію в Золотоноші відреагували негайно, а публічні пояснення Войцехівського відсутні.
Любая качественная работа чиновника определеным количеством людей расценивается как пиар. В основном теми, кто сам ничего не добился в жизни. Ну а на счёт ошибок, кроме отравления детей, я думаю, ему должно быть стыдно и холодную зиму, например.
Ви кажете, що не соромно? Інше запитання - інвестиції. Яка їх кількість, що надійшли в м.Золотоношу за останні 3-5 років та кількість утворених робочих місць, в т.ч. дпя молоді? Міський голова - економіст. Понад 20 років пропрацював в горілчаному бізнесі і чітко знає, що інвестиції - це розвиток. Все інше - це його популізм, може і передвиборчий.
Ви кажете, що не соромно? А як же масове отруєння учнів Золотоніської гімназії в грудні 2015 року?
ГорілЬчаний - це від якого слова?
Как и у каждого успешного человека, а если он ещё и интересный мужчина, естественно есть завистники. Нынешний золотоношский градоначальник действительно выгодно выделяется среди своих коллег. С этим не поспоришь.
Вся діяльність - це золотоніський лікеро-горільчаний завод.
Хтось "невидимий" призначив Войцехівського найкращим в області мером. А може для громад Монастирища, Чорнобая, Жашкова та інших міст (смт) - є найкращим свій голова.
Так, він справді - найкращий в області мер, але безперестанне талдичіння про нього і серіали з його інтерв"ю вже набридли. Не мозольте людям очі надмірним піаром.
Стрічка RSS коментарів цього запису