«Люстрація не пройшла так, як ми її бачили, а революція залишилась незакінченою». Ці думки через два роки після Революції Гідності у розмові з журналістом «Прочерку» висловлює активіст Євромайдану, учасник бойових дій на Сході України і член правління Корсунської спілки воїнів АТО Олег Собченко.
«Фактично жодна гілка влади не працює так, як потрібно», - наголошує Олег. Зараз він часто стикається із владою, адже десятки хлопців, які повернулись із зони АТО, звертаються до спілки за допомогою. Понад два роки тому, Олег разом із тисячами однодумців ішов на Майдан для того, аби змінити систему і позбавитись злочинної влади. Але ні він, ні його товариші-активісти не хотіли тоді й думати про те, що через два роки їм доведеться визнати: Революція не виконала своїх завдань.
Олег Собченко, який 13 років прожив у Росії, був там підприємцем, і як говорить сам, більш менш вільною людиною, приїхав до України з надією, що його Батьківщину чекає розвиток і благополуччя. Однак, коли до влади прийшла Партія регіонів, багато хто почав генерувати найгірші сценарії майбутнього України і вони, за словами Олега, справдились згодом. Відтоді корсунський активіст брав участь майже у всіх протестах проти влади. Тож, коли починались події на Майдані в 2013 році, він не зміг залишитись осторонь. При цьому Олег зізнається – ішов не за євроінтеграцію, а проти злочинного уряду.
- Євроінтеграція – це не є якась панацея. Ми можемо жити достойно, не інтегруючись в Європу. Як живе, наприклад, той самий Ізраїль чи Японія. Я за переконаннями націоналіст і вважаю, що країни націоналістів живуть найкраще. Зрештою, я їхав відстоювати почуття гідності та протистояти бандитській влади. Їхав, розраховуючи на те, що цей протест переросте в справжню національну революцію, як і сталось.
Олег Собченко згадує свої перші дні перебування на Майдані.
- Як тільки я приїхав до Києва, це були ще студентські протести за євроінтеграцію: мирні акції, Руслана на сцені. Я використовував кожен такий протест з надією, що колись це переросте у загальнонаціональну революцію. А коли побили студентів – це вже була певна точка неповернення. І потім люди почали виходити не так за євроінтеграцію, а як для того, аби повалити владу Януковича.
Побиття – не випадок, а закономірність
Олег був у лавах при кожному штурмі на Майдані та на вулиці Грушевського. Пізніше активіст разом з автомайданівцями вирішили взяти участь у можливому штурмі Черкаської ОДА.
Та акція, згадує Олег Собченко, була спланована не так, як завжди.
- Зазвичай Автомайдан збирався ввечері, ми стояли, обговорювали, куди їдемо. Потім приймали рішення, відразу сідали і виїжджали. Тому, ні спецслужби, ні тітушки не знали, куди ми їдемо. Але в цьому випадку все відбулось не так. Напередодні Хаджинов дав прес-конференцію, сказали, що їдемо в Черкаси і з цього моменту я знав, що ми неправильно робимо. Вже в дорозі ми думали, як зробити так, щоб ця засідка, яка уже напевно готова, нас не зловила. Але врешті-решт нам довелось їхати туди, прямо на Соборну площу. Нас було приблизно сотня людей, а там - сотні беркутівців і тітушок.
Коли автомайданівці приїхали до приміщення ОДА, там уже стояла певна група людей, які імітували штурм адміністрації. Олег Собченко говорить, це був сценарій силовиків. Коли активісти підійшли ближче, із фасаду набіг беркут: частина людей були затримані, багато поранених.
Тоді Олег мав можливість втекти, як зробила основна частина людей. Але, побачивши одного із хлопців, якого по-звірячому били тітушки, Олег Собченко почав відтягувати найманців, тоді вже набігли беркути і він отримав удар кийком по голові. Після цього – жорстокі побиття, година у відділку міліції та втеча з лікарні, яку допомогли організувати друзі і лікар. Від наслідків цього штурму активіст лікувався у Львові до початку березня.
Через численні травми, в тому числі й перелом ноги, Олег не зміг взяти участі в останніх подіях Майдану. «Може воно й на краще, - говорить він сам, - я би не був там осторонь, на Майдані і вбили б мене, а так живий лишився».
Від перемоги були змішані відчуття
Олег Собченко пригадує, які відчуття переповнювали його, коли з’явилась звістка про втечу Віктора Януковича з країни.
- З одного боку це була перемога. Ми досягли свого – Янукович втік. А з іншого боку – у нас були перші масові жертви. І це був страшенний шок для всіх.
Після закінчення Майдану активісти почали жваво позбавлятись корупційної влади. Цей поступ перервала агресія Росії. На початку березня корсунські самооборонівці записались добровольцями на війну.
Був упевнений, що почнеться війна
Олег Собченко розповідає, що майданівці були готові відразу взяти зброю в руки.
- Якби державні чиновники на початку березня 2014 року взяли на себе мужність роздати людям зброю певним чином: через документацію, через навчання, масову мобілізацію – то все було б інакше. Можливо, росіяни не ризикнули б захоплювати міста на Сході.
Активісти, які пройшли події Майдану, розуміли, що на Сході буде розігруватись кримський сценарій і хотіли цьому завадити. Група до 20 людей, очолювана Миколою Березовим, відправились до Дніпропетровська у квітні 2014, знаючи, що організовується батальйон «Дніпро».
- Ми хотіли, щоб нам дали можливість працювати самостійно. Тому що у Березового була розвідувальна інформація, хто в Горлівці збирає, навчає, фінансує бойовиків. І тоді можна було нашою групою на ті процеси вплинути. І ніхто не знає, скільки добра ми зробили б Україні, якби нам тоді дали зброю, - зізнається Олег.
Натомість добровольцям довелось їхати беззбройними в Бердянськ. Там вже діяла ще одна група Автомайдану, яка в квітні втримала Бердянськ від Руського Міра, намагалася втримати Маріуполь, але не змогла. Тоді в одному з боїв загинув перший автомайданівець - Дмитро Добродомов, та був тяжко поранений Сашко Кондрашин. Отже, у травні група Березового приєдналась до полку «Азов».
Більше року корсунський активіст захищав Батьківщину у зоні проведення АТО, а коли повернувся додому, почав допомагати побратимам налагоджувати життя в тилу. Зараз він представляє спілку воїнів АТО в Корсуні, відповідає за зв'язки організації з громадськістю та ЗМІ. Розповідає, з якими проблемами найчастіше звертаються демобілізовані бійці:
- Найпоширеніша проблема – це те, що хлопці повертаються, а в них немає роботи. Більше половини членів спілки воїнів АТО знаходяться на обліку центру зайнятості. Це дуже серйозна проблема, людям важко виживати в економічному плані. Друга проблема – психологія. Після повернення хлопці іноді закриваються і їм важко психологічно адаптуватись. А третя проблема – це те, що війна триває. Я особисто не розриваю себе з хлопцями, що зараз в зоні АТО, підтримую з ними зв'язок. Зараз , за допомоги волонтерів, готуємо бойового позашляховика для воїнів 72 ОМБР, отже, скоро знову на Схід, тепер вже в якості волонтера.
Влада змінилась, система - ні
Активіст Майдану та нинішній волонтер наголошує: надії, з якими активісти вершили Революцію Гідності, не справдились, але це не через те, що Революція була неправильно організованою, а через зовнішнє втручання. Саме з цієї причини, запевняє Олег, і не вдалось провести повний процес очищення влади.
- Нам закидають, що ви, мовляв, привели нову владу, нічим не кращу. Насправді ж, це не так. Ми просто дали людям можливість зробити свій демократичний вибір. Проблема в тому, що система залишилась незміненою, закони, за якими ми живемо, також залишились ті самі. Всі ці закони мають корупційну складову. Вони діють, стимулюючи корупцію.
Ставлення до «людей системи», які жорстоко били активістів у Києві та Черкасах, в Олега особливе. Говорить, що гострота питання про покарання цих людей останнім часом для нього особисто зменшилась. Причини для цього об’єктивні.
- Ті люди, які били активістів, - зараз у розшуку. Тих, хто бив особисто мене або інших активістів, неможливо визначити. Покарати усіх силовиків, які були тоді на службі – це не законно. Стосовно черкаського беркуту… Вони першими поїхали в зону АТО. Тобто їм пояснили, що вони сильно завинили, або самі це зрозуміли. Певним чином, якась частина цих людей свою провину спокутувала. Я особисто з міліціонерами брав участь в АТО і стикався там з тими силовиками, які були по іншу сторону барикад під час революції. Частина цих людей теж постраждала у війні, дехто й загинув.
Однак, Олег додає, що спокутування вини не стосується тих, хто брав участь у масових розстрілах на Майдані. «Потрібно докласти всіх зусиль, щоб їх покарати», - наголошує активіст.
Зараз, через два роки після майданівських подій, Олег Собченко займається волонтерською діяльністю, знову готується відправитись в зону АТО та шкодує лише про одне: «Дуже погано, що революція не завершилась, і люстрація до кінця не завершена. Революційні методи здатні робити кардинальні зміни, і наразі були б доречні, якби не війна. Не хочу навіть думати про те, що нашим дітям замість нас прийдеться змінювати систему, пройти через те, що ми пройшли...».
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису