Казкар для дорослих і філософ для дітей. А ще – улюблений артист воїнів АТО і елітний ведучий корпоративів. Все це – про відомого письменника, що родом з Умані, Сашка Лірника.
У «Суботньому інтерв’ю» «Прочерку», Олександр Іванович Власюк, або ж просто Сашко Лірник, відповів на незручні питання, розповів фронтовий анекдот і ледь не вигнав журналіста за двері.
Застали відомого казкаря у Чорнобаї. Він туди приїхав на концерт. Напередодні, у розмові з журналістом розповів – нині їздить багато, але в Черкаси не запрошують. Тому і вирішено було зустрітись в Чорнобаї.
Зустрічаємо пана Олександра біля автомобіля. На виступ приїхав сам, привіз із собою чимало пакунків – в основному книги. Біля будинку культури його зустрічають організатори, на ходу вітаються і поспішають до гримерки – до виступу пару годин.
Пане Олександре, з чим сьогодні приїхали в Чорнобай? Яку програму привезли?
Ти знаєш, я ніколи не думав, що їздитиму по Україні з концертами, виступами. Раніше працював просто для себе, писав книжечки. А зараз, виявляється, цей жанр дуже потрібний, і почалось усе з фронту. Коли бійці почали мені дзвонити, а мій телефон багато хто має, і кажуть: «Дядько Сашко, розкажіть нам казочку. Нас обстрілюють». І на фоні чутно міномети… І я по телефону їм розказую казки.
А зараз їжджу по Україні, по будинкам культури. Бо ніхто цього не робить, тільки я один. Український розмовний жанр – гумор, казки… воно потрібне і для дітей, і для дорослих. Повноцінні концерти по півтори-дві години, і народ не розходиться, і ще просять. Воно душу зачепляє.
Це той час, коли я потрібен. Бо патріотизм просто так не з’являється, він з’являється з виховання. Всі ті хлопчики, які росли на моїх казках, зараз обороняють Україну.
Вас вважають улюбленим артистом українських воїнів, і при цьому ви є дитячим письменником. Як вам вдається поєднувати?
Це не правильно, я не знаю, хто мене визначив дитячим письменником. Я письменник для всіх. Мої казки читають і діти, і дорослі. Також я отримую листи – 40% пишуть діти, а 60% - дорослі.
І що цікаво, зараз я отримую листи з Донецька і з Криму – з окупованих територій. Я не є дитячим чи дорослим письменником. Я назву це так, гарно – я є всеукраїнський філософ.
Чому Христос розмовляв притчами? Коли в нього щось запитували, він не говорив «так» або «ні», він починав розповідати притчу. А притча – це казка. Тобто, казка – це не те, що в нас звикли – «Колобка» розказав, щоб діти відчепились і все. Казка – це набагато глибша і потужніша річ. Людина стала людиною тоді, коли вона стала розказувати, розмовляти. Те, що я роблю, формує свідомість.
Люди читають і перекладають мої статті, друкують в Канаді, США. Мені дзвонять люди з усього світу. Де українці живуть, там я і виступаю.
Колись виступав у Канаді. Там сиділи українські діти, а поруч з ними – англомовні. І вони так сидять в купці, я розказую, і наші їм перекладають. І я бачив у школярів у телефонах скачані мої казки, вони їх слухають. Це вже як знак якості.
В мене графік останнім часом такий, що вільного дня нема. І це добре, поки я щось роблю, я живу.
А корпоративи проводите: весілля, дні народження?
Так! Я дуже гарно веду весілля, але не на всякі пропозиції погоджуюсь. Скажімо так, обираю елітні – для української інтелігенції. Але еліта – це не те бидло, яке в парламенті сидить… Гарний заголовок для твоєї статті (сміється, - ред.) Еліта – це ті, хто на мої казки ходить, хто виховується.
Корпоративи, дитячі дні народження – якщо в мене є час, то я погоджуюсь, як нема – то вибачте.
Весілля завжди намагаюсь проводити оригінально. Якось проводив весілля для веганів, то вони досі згадують, дуже їм сподобалось. На дитячих днях народженнях теж намагаюсь щось цікаве вигадувати, наприклад, ми скарби шукаємо.
Для кого із відомих українців ви вели весілля?
Для Насті Станко (відома журналістка, телеведуча, - ред.) Для дочки Олега Тягнибока. Гарне весілля було і, до речі, показове. Весілля відгуляли і молодий хлопець, зять Олега Тягнибока, відразу через кілька днів пішов на фронт добровольцем.
Якщо не секрет, яка ціна ваших корпоративів?
Я скажу так, я виступаю або дуже дорого, або безкоштовно. Середини немає. Часто виступаю безкоштовно, для військових на передовій, в інтернатах. А якщо людина робить весілля – значить гроші є, прошу, звертайтеся, за хорошу копійку зроблю.
Ну хоча б приблизно…
Чесно кажучи, не готовий сказати, бо по-різному складається. Буває свої просять: ну зробіть, ну зробіть. Я кажу: ну гаразд, скільки дасте, стільки й дасте… А буває, бачу, що люди замовляють гарний ресторан, то чого я не можу просити гарні гроші?
До речі, я приватний підприємець, маю ФОП. Я хочу платити податки, утримувати армію, я працюю чесно і не ховаюся. Хлопцям на фронті допомагаю фінансово, але я це не афішую. Я не люблю, коли починають хвалитися: «Та я дав мільйон, я можу робити що хочу». Це не є індульгенція. Ти дав мільйон, а в тебе ще сто мільйонів лишилось. А хтось дав десять тисяч і більше нічого не лишилось – то хто більше дав?
Ваш основний прибуток – це виступи, книжки, чи корпоративи?
Я раніше працював головним інженером у невеликій фірмі, спеціалізувався на побудові медичних закладів, отримував дуже високу зарплатню. З того я жив, видавав диски. Зараз же повністю перейшов на творчість. Я живу з концертів, пишу сценарії – за них теж платять, ну і книжка – четвертий тираж уже продався. Ще другий том вийде. Я успішний автор в Україні. І диски гарно продаються. Я бачив статистику – з усіх аудіо-дисків успішно продаються тільки мої.
Може зараз сам себе похвалю, але я цю українську казку відродив і я нею займаюсь. Це потрібно дітям.
Ви більше 10 років жили в Росії, у Мурманську. Маєте там друзів, знайомих? Підтримуєте стосунки?
Ох, це давно було. Я разом з друзями створив у Мурманську українське земляцтво – збирались, робили газету. І воно досі діє.
Деякі люди, з якими я дружив, колись мені по Скайпу сказали: «Ой, ми не знаємо, ми в політику не ліземо», і я з ними більше не спілкуюсь.
Складно уявити, що ви можете говорити російською…
Я вже й забув… Ти знаєш, з вовками жити – по-вовчому вити. Але мені не вистачало України, тому я там і зробив українське товариство. Кілька років тому, ще до війни, мене запрошували гідом – там якась група кореспондентів приїхала із СНД, і треба було російською мовою їм розповідати. Я пробував, і в мене не виходило…
Зараз готові поїхати в Росію?
Я колись хотів, а зараз абсолютно не хочу. Для мене ця територія загидяна – нема чого там робити. Мені тут є до кого їздити. Я їжджу до українців у Канаду, Австрію, Польщу і так далі. Мої спектаклі ідуть в Австралії, Бразилії.
Ось буде прем’єра мого спектаклю в Торонто. І взагалі, мене можна в книгу рекордів записувати – на моєму спектаклі було більше мільйона глядачів на Майдані в 2013-му році.
Я прочитав про вас в інтернеті, що ви володієте багатьма музичними інструментами…
Відразу поясню. Це журналісти, які лінуються перепитати, взяли мій диск і списали інструменти, які використовуються у записах цього диску. Звичайно, я не на всіх інструментах вмію грати. Я граю на колісній лірі, через це я лірник, на гітарі, бубні.
Ще говорять, що ви маєте учнів із Росії і США…
В мене і в Польщі є, і в Канаді. Одна дівчинка із Бостона в мене вчилась, і вона зараз працює в компанії «Warner Brothers» сценаристом. Вона їздила по світу, шукала, де чому навчитись. Потім побачила мій виступ, каже: «Ніхто в світі такого не робить, як ви робите, я хочу у вас вчитись».
Ми їй квартиру знайшли на Андріївському узвозі, все літо ми займались, вона навчилась писати казки, сценарії. А потім каже – зробіть мені диплом. А який диплом? Я їй у Фотошопі диплом гарний намалював, печатку поставив якусь.
Ви брали участь у телепередачі «Анекдоти по-українськи». Маєте якийсь улюблений анекдот? Можете розповісти?
Всі знають такого казкаря Діда Панаса, і ніби то його легендарну фразу… (Мова про те, що ніби то відомий актор Петро Вескляров в образі Діда Панаса в ефірі дитячої казки дозволив собі нецензурний вислів, - ред.)
Це вигадка, фейк! Я працював із його режисером. Такого не було. Це був якийсь капусник, придумали про нього такий жарт і воно рознеслось. Він був дуже порядною людиною, ніколи в житті не матюкався. Я втомився уже це розвінчувати.
Мене вразило те, як він помер. Він записав дитячу передачу, вийшов у двір, обняв яблуньку і помер коло неї…
До речі, я отримую листи від дітей і мені часто пишуть: «Діду Панасу».
Самі полюбляєте гостре слівце?
Дуже люблю і часто вживаю. Мене треба запікувати. На дитячих концертах, звісно, такого собі не дозволяю, а коли для дорослих виступаю, то буває всяке. Думаю, це нормально. Козацький дух! Коли козаки турецькому султану листа писали, вони ж теж не кланялись. Так і має бути.
Який ваш твір приніс вам найбільший успіх і який найбільший тираж вашої книги?
Найбільший успіх… Мабуть, мій перший диск «Казки Лірника Сашка». Він спочатку не продавався, а потім я став його дарувати, і добре пішло. А найбільший тираж – 10 тисяч.
До речі, мене включили до шкільної програми. Сказали, що у 5-класі будуть вивчати казки Сашка Лірника.
Чи реально в Україні заробити чисто письменницькою діяльністю?
Ну я ж заробляю.
Але ж ви маєте виступи…
А хто забороняє письменникам виступати? Ніхто. Письменник – людина активна, він не повинен тільки писати і все. В Україні зараз часто письменники їздять, читають свої твори. Хтось вдало, хтось не вдало.
Я ось таким чином просуваю. Мені гріх жалітися. Господи поможи, щоб і далі так було.
Ви доволі відомі в Україні…
І поза Україною!
…З ким із українських зірок ви спілкуєтесь, товаришуєте?
Я так скажу: всі відомі люди, політики спілкуються зі мною. Слово «зірка» я не люблю. Зірка – то в небі. Але я знаю всіх, і всі знають мене. І це приємно. Наприклад, ми знімаємо фільм – я до будь-кого можу звернутися за допомогою.
Товариство справжньої української культури насправді не дуже й велике. Багато хто вважає, що робить українську культуру, пишучи і створюючи продукт російською. Ні, це не так. Українська культура визначається українською мовою. Тому ми з такими людьми у різних світах, і мені неприємно їх бачити.
Ви згадали про політиків. Колись думали про те, щоб піти в політику?
Я пробував. У мене був такий досвід. Пішов кандидатом в депутати, а потім, коли подивився на цих… Коротше, я зрозумів, що більше ніколи не піду туди. Як я вже казав, те бидло, яке там сидить – то не еліта. Це або під чиюсь дудку танцювати, або тебе з г..ном змішають, або ти нічого не досягнеш.
До того ж на зустрічах були такі розмови: «Я за тебе проголосую, якщо ти мені соломи привезеш». А в мене нема грошей. Людей це не цікавить.
Наша проблема в продажності. Наприклад нашим безпринципним співакам і співачкам платять гроші, вони їздять, співають, підтримуючи політиків.
Мені в свій час «Партія регіонів» пропонувала дуже… ну дуже великі гроші.
Скільки?
16 тисяч доларів за концерт. Я відмовився. І слава Богу. Чортівські гроші до добра не доведуть.
А коли ви йшли на вибори, багато грошей витратили?
У мене їх не було. Я тоді сплатив внесок, плюс ще якісь дрібні витрати. Загалом десь 20 тисяч гривень. Це смішно. Бо щоб депутатом стати, треба кілька мільйонів доларів. Треба хабарі всім заплатити. Я до цього не готовий. Ідеологічних депутатів там не так вже й багато, і вони, власне, не багато що вирішують. Бо вирішують там гроші.
Я роблю те, що політики не можуть. До дітей ніхто не лізе, бо на дітях бабла не можна зрубати.
Ну вони, в принципі, і не голосують…
Так, тому на них ніхто і уваги не звертає, а я якраз звертаю. Бо на моїх казках зростають патріоти. Коли на Майдані шини палають і хлопці кажуть: «Лірнику Сашку вітання». А це ті дітки, які на моїх казках виросли. Я вже 30 років казки розказую, те покоління вже виросло.
Політиків швидко забудуть. А мене будуть пам’ятати. Якщо не мене, так мої казки.
Ви згадали про покоління. Якщо я правильно розумію, ваше покоління зростало на радянських письменниках – Корнєй Чуковський, Агнія Барто…
Ні, це російськомовне покоління зростало на Чуковському і Барто. А я зростав на Шевченку, Котляревському, Сковороді і оповідях батька. Не плутай праведне з грішним!
А як ви думаєте, серед сучасних письменників є достойна заміна Котляревському, Шевченку…?
Я є! Ти цинічно питаєш у письменника, чи є достойна заміна... Йди звідси!
А крім Вас?
Давай, я не буду рекламувати конкурентів (сміється, - ред.) Є, звісно. Мені подобається Когтянц (сучасний український письменник Костянтин Когтянц, - ред.) Ох, він і пише. Я так не можу. Хоча в нього більше для дорослих. А взагалі, у мене специфічні смаки.
Ви говорили, що пишете сценарії до фільмів. Що це за фільми?
Кілька фільмів. «Чорний козак» ми вже зняли. Вже йде озвучка. Домовились із однією відомою акторкою для озвучки, бо там її голос потрібен. Не відмовила, і грошей не просить.
А як прізвище відомої акторки?
Ірма Вітовська. Хоча в нас здебільшого озвучують не актори, а люди з села.
Ще будемо знімати фільм «Пекельна хоругва» - виграв пітчинг (конкурс кінопроектів на фінансування, - ред.), при чому все прозоро, не за хабар.
А взагалі, багато сценаріїв пишу. Ось (показує в ноутбуці кілька відкритих файлів, - ред.) це все сценарії. А взагалі, я люблю їздити на виступи, бо поки я в дорозі, все обдумую, ніхто мені не заважає.
Наприклад, зараз їхав у Чорнобай, прокручував у голові сцену фільму, що ми знімаємо. Вирішив її змінити. Зупинився, подзвонив режисеру, розповів, він погодився.
Мені цей творчий процес як наркотик. Я ніколи ні алкоголіком не стану, ні наркоманом. Я своє задоволення отримую від того, що я роблю.
ТОП
Наприкінці ми пропонуємо нашим героям визначити ТОП у кількох питаннях.
Три українських письменника, які вам подобаються.
Сашко Лірник, Костянтин Когтянц, як я вже казав, і Олесь Бердник.
Три українських музиканти, які вам подобаються.
Дмитро Добрий-Вечір, Андрій Середа і колектив «Даха Браха».
Назвіть письменників і музикантів, яких ви ніколи не будете читати і слухати?
Таких купа. Не хочу перераховувати, антирекламу давати. Бо скажуть, от Сашко мене не читає, а ви читайте.
Три вчинки, якими ви пишаєтесь?
Те, що почав казки писати. Ще – коли з вертепом у лікарню ходили до хворих бабусь на Різдво. Ну і гарних дітей народив.
Три вчинки, за які Вам соромно?
Є такі. Я сам себе за них картаю. Але не буду розповідати.
Від редакції
Шановні читачі, «Прочерк» пропонує Вам рубрику «Суботнє інтерв’ю», в якій ми спілкуємось із провідними черкаськими політичними, громадськими, культурними та іншими діячами і ставимо їм питання, які зазвичай ставити не прийнято – про особисте життя, способи заробітку, власні недоліки, страхи і так далі.
Відзначимо, всі герої обираються виключно з огляду на їх цікавість черкащанам та популярність, а питання не мають жодних обмежень і не відображають чиїсь політичні інтереси.
Також у коментарях до статті Ви можете писати пропозиції щодо майбутніх героїв таких інтерв’ю. Будемо намагатись враховувати всі Ваші побажання.
реклама
Коментарі
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати,
І забули сірий попіл
По вітру розвіять.
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє
Іскра огню великого,
Тліє, не вгасає,
Жде підпалу, як той месник,
Часу дожидає,
Злого часу. Тліла іскра,
Тліла, дожидала
На розпутті широкому,
Та й гаснути стала.
Отак німота запалила
Велику хату. І сім’ю,
Сім’ю слав’ян роз’єдинила
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію.
Полилися ріки крові,
Пожар загасили.
А німчики пожарище
Й сирот розділили.
Виростали у кайданах
Слав’янськії діти,
І забули у неволі,
Що вони на світі!
(Т.Г. Шевченко 1845 рік)
А мерзотна "вата" хай собі й далі казиться від успіхів українця з Умані!
Два "ватника" викрили "агента кремля" на черкаському сайті."Жгітє" далі пацани!!!!!.Ваша шизофренія мені подобається.Про Колчака розказали,розка жіть ще про Денікіна і есерку Каплан.Ви ж у нас все знаєте.
От так,одного агента Кремля викрили.Прочерк давай нове суботнє iнтервью.
Навiщо закрили коменти на мамалигу.Я мiг би таке розповiсти про його славне бойове минуле.А також про томенка,булатец ького,та про назара стодолю просто жах.
А тобi бравий солдат Швейк скажу:вiзьми його iнтервью ну хоч за 4-5 рокiв,де вiн
розповiда свою БIO,та проаналiзуй? побачиш таке,шо "мама не горюй".
Ты не доверяешь? Это раньше ватному просто "голоса" все сообщали. А теперь у него источник надежный - ему все персональный санитар рассказывает.
Посилання на джерело, звідки ти цю "інфу" витягнув, можеш дати?
Кораблестроител ьный в Одессе и поехал по направлению
в Мурманск, где сотворил свою фирму по ремонту атомоходов.
Через ЧЕТЫРЕ года, после отработки, вернулся в Украину.
Короче, Штирлиц еще тот! В его время срок послевузовской
отработки составлял 3 (ТРИ) года.
В других вариантах он прожил в Мурманске 15 лет и т.д.
А сынок который - из Израиля аль из Питера?А из Мурманска
он в СПб подался, а оттуда на заработки в Финку ездил
вроде даже на ПМЖ мылился, но не было оснований
тогда вспомнил о Родине.Занятно- какого хрена
ленинец Шура сидел с кацапским гражданоством аж до 2006 года?
Так вообще нихрена не сходицца у стукача кгбистского.
А Украина - центр мироздания:
От звёзд и до полтавской колбасы!
С неё пошли моря, зарёй объятые,
И птицы, и народы разных стран,
Одни лишь москали проклятые
Произошли от инопланетян.
Евреи стали все от горя чёрные,
"Как дальше жить?" - застыл в глазах вопрос.
Открыли украинские учёные,
Что украинцем был Иисус Христос!
Они нашли прямые доказательства,
Что украинцем был не только он.
Теперь вовсю печатают издания,
Что украинцем был Тутанхамон.
Что Будда вырос в городе Чернигове,
И, как Христос на мове размовлял,
И в Рим перцовку поставлял Калигуле,
А позже запорожцев возглавлял.
Сарматы, скифы, киммерийцы, арии
Украинцами были на корню,
А если кто родился вдруг в Татарии,
То в Украине он имел родню.
Да сам Господь, как говорит Писание,
Ну и к чему тут упоминание о белогвардейском адмирале?.Или ты хочешь сказать, что потомок кучера и проститутки шойгу кужухетович(вой ска которого сейчас пи...дят в Сирии все кому не лень) обязан свом карьерным ростом и вообще появлением на свет божий именно Колчаку?
Стрічка RSS коментарів цього запису