Зорівська ОТГ: серед фонтанів, камер спостереження, євроремонтів і «вбитих» драбівських доріг

Зорівська об’єднана територіальна громада – одна із найцікавіших на Черкащині, адже поєднала села Золотоніського і Драбівського районів. При цьому створення ОТГ ініціювали жителі населених пунктів із Драбівщини: їх приваблювали високі зарплати зорівчан, кращі дороги та можливість лікуватися у золотоніській лікарні.

Уперше про особливості життя у Зорівці я почув кілька років тому, коли в журналістських справах відвідував одне доволі благополучне село на Золотоніщині.

– У вашому селі – потужне господарство. Зарплати великі? – питаю у сільського голови.

– Зарплати непогані, – відповів той. – Але ось у нас у районі є село Зорівка – то там рівень життя зовсім інший.

На цьому тижні черкаські журналісти під час чергового прес-туру, організованого Черкаським центром розвитку місцевого самоврядування, мали можливість побувати в Зорівці. І, як з’ясувалося під час нашої поїздки, чутки про високі зарплати в селі із зоряною назвою виявилися правдивими. Ясна річ, вони – не європейського рівня, проте для українських реалій доволі пристойні: в сільгосптоваристві «Нива» середня зарплата близько 10 тисяч гривень у місяць, доярка отримує від 12 до 20 тисяч, механізатор у сезон – за 20 тисяч гривень. Товариство має дві ферми, дає робочі місця близько 200 зорівчанам. Крім того, товариство вкладає величезні кошти в розвиток громади, ремонт доріг.

У Зорівці є на що подивитися. У центрі села, поблизу сільради, де колись стояв пам’ятник Леніну, нині – фонтан. Біля фонтану – своєрідна принада для туристів: муляж кінної брички в натуральну величину. Тут гості села залюбки фотографуються.

Неподалік, біля річки Кропивни, – справжній стадіон для міні-футболу зі штучним покриттям. А поруч – велике футбольне поле з м’якою покошеною травою.

У Зорівці на в’їздах у село та на перехрестях розміщено камери спостереження. Встановлено відеокамери і в закладах освіти. Це дозволяє краще контролювати правопорядок у громаді та, в разі потреби, розбирати конфліктні ситуації. Дороги в селі може й не ідеальні, але цілком пристойні, без ямок і горбів.

З огляду на все це зрозуміло, що жителі сусідніх сіл, коли постало питання про об’єднання, відразу почали дивитися в бік Зорівки. Отже, Зорівська ОТГ об’єднала 6 сіл: два села Золотоніського району (Зорівка, Чернещина) і чотири села з Драбівщини (Мехедівка, Вершина-Згарська, Богданівка і Квітневе).

– Ініціаторами утворення ОТГ з центром у Зорівці виступили жителі Мехедівки, – пояснює директор Черкаського центру розвитку місцевого самоврядування (створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України) Сергій Слинько. – До Драбова їм доїжджати було дуже далеко (та й дороги вкрай погані), тож вони шукали адмінцентр поближче. Крім того, драбівські села, скажімо так, живуть скромніше за зорівчан, то вони й звернулися до Зорівки з пропозицією створити спільну громаду. Громада утворилася ще у 2015 році, але змогла повноцінно запрацювати лише у 2018-му – після врегулювання на законодавчому рівні призначення виборів на територіях суміжних районів. Тож усе, чого громада добилася на цей день, – це досягнення останніх семи місяців.

Сільський голова Юрій Гунько та директор центру розвитку місцевого самоврядування Сергій Слинько під час спілкування з журналістами

Громада нараховує 2200 жителів, її бюджет становить 24,3 мільйони гривень. Піврічний бюджет виконано на 95%, тобто практично повністю. Нині в селі здійснюють цілу низку проектів, планують створити комунальну службу й придбати для неї відповідну техніку, що дасть можливість наводити лад у громаді – дробити сухе гілля, косити траву тощо.

– В апараті сільради працює 16 осіб. Обрано голову, є виконувачі обов’язків старост сіл, – розповів сільський голова Юрій Гунько. – В обов’язки старост входить надання всіх адміністративних послуг, які раніше надавали сільради. Сьогодні жителі сіл мусять приїжджати в Зорівку тільки для реєстрації актів цивільних станів.

Після утворення ОТГ на його утримання було передано три школи (у Зорівці та Мехедівці І-ІІІ ступенів й у Богданівці І ступеню), а також три дитячі садочки: у Зорівці (40 дітей), Мехедівці (7 дітей) й Богданівці (15 дітей).

У Зорівській школі завершується ремонт

Сьогодні завершується утеплення Зорівської школи й створення в ній тренажерної зали, ремонт шкільних приміщень і садочків у Мехедівці та Богданівці. Як зазначив у розмові з журналістами сільський голова Юрій Гунько, керівництво ОТГ цьогоріч поставило собі за мету «зробити хоч щось для кожного із сіл, що утворили громаду».

Для закладів освіти закупляють нові меблі, музичні центри, обладнання для їдалень. Незважаючи на малу кількість дітей, у громаді вирішили, що допускати занепаду шкіл і садочків ніяк не можна.

– На жаль, у дітей Мехедівської школи незадовго до передачі школи від Драбівського району вирішили забрати шкільний автобус, яким у Мехедівку підвозять дітей із Квітневого і Богданівки, – зауважив Юрій Гунько. – На наш погляд, це дуже прикра ситуація. Сподіваємося, що все владнається, і автобус у Мехедівської школи не заберуть.

У Зорівській громаді на території села Мехедівки діє амбулаторія сімейної медицини, яку обладнали всім необхідним, у тому числі комп’ютерами, програмним забезпеченням і автомобілем для лікаря. Завдяки цьому лікар може виїжджати до хворих і проводити щотижневі прийому у кожному із чотирьох фельдшерсько-акушерських пунктів. В ОТГ сподіваються на те, що завдяки державній програмі для їхнього лікаря можна буде придбати й спеціалізований автомобіль, придатний для перевезення лежачих хворих.

– Оснащення нашої амбулаторії відповідає всім вимогам до надавача первинної медичної допомоги, – наголосив у спілкуванні з журналістами головний лікар Мехедівської амбулаторії, сімейний лікар вищої категорії Василь Завгородній. – Маємо лабораторію, кардіограф, обладнання для фізпроцедур, ліки першої допомоги. Тобто, не мінімум того, що необхідно, а значно більше.

Лікар Василь Завгородній зі своїм транспортним засобом

Із проблем сільської медицини в Зорівській громаді – відсутність Інтернету в деяких населених пунктах, що ускладнює оформлення декларацій із сімейним лікарем.

На жаль, у спадок Зорівській громаді дісталися надзвичайно погані дороги в Драбівській її частині. Особливо зруйнованим є 6-кілометровий відрізок дороги між Мехедівкою і Богданівкою. Їздити цією ділянкою перевізники відмовляються. Тож в ОТГ сподіваються найближчим часом хоч якось відремонтувати цю дорогу, хоча б засипавши її асфальтовим осколом, придбаним у Черкасах. Уже є домовленість із одним автопідприємством, що в разі, якщо це буде зроблено, автобусні маршрути буде продовжено на Богданівку і Квітневе, з якими зараз практично відсутнє сполучення.

– Найбільша проблема – в тому, що районна влада що Золотоніського, що Драбівського районів не підтримує процес децентралізації й утворення об’єднаних територіальних громад, – із сумом зауважив сільський голова Юрій Гунько. – Допомоги не відчувається. Навпаки, таке враження, що їм хочеться, щоб ми десь спіткнулися, щоб стали негативним прикладом для інших. Я став їздити по сільських сходках не тільки у своїй ОТГ, а й по інших, щоб розповісти про те, як ми насправді живемо. У себе ми обговорюємо, що кожна громада хотіла б отримати в першу чергу. Більшість із таких побажань буде найближчим часом реалізовано.