Віктор Парамонов: «Поїздки на курорти провокують ракові захворювання»

Засмагання на пляжі, робота на городі та поїздки за кордон на курорти можуть викликати онкологічні захворювання. З початком так званого пляжного сезону медики радять бути особливо пильними і ні в якому разі не лежати під прямими сонячними променями у денний час. Головний лікар Черкаського обласного онкологічного диспансеру Віктор Парамонов розповідає: торік в області 69 жителів захворіли на меланому шкіри. 36 із них померло. Щороку кількість хворих із таким діагнозом зростає, бо до моди на засмагу і поїздок у спекотні країни додається ще й надлишок хімії навколо. Натомість, питання про те, хто лікуватиме черкащан у найближчі роки, нині досить актуальне. Адже онкодиспансер, як і більшість медичних закладів Черкащини відчуває брак фахівців. Рентгенологи і радіологи, які здійснюють діагностику, не хочуть працювати в шкідливих умовах на зарплату, яка здебільшого лише трохи вища 1000 грн.  Про це та інше – у інтерв’ю «Прочерку»  з головним онкологом області Віктором Парамоновим.

«Півень клюнув і отримали рак»

– Сьогодні на черкащани активно відпочивають на пляжах. Але повсюди лунають застереження, що це дуже шкідливо і небезпечно. До чого може призвести захоплення засмагою?

«Не може пострадянська людина починати під Новий рік літати в Єгипет»

– Шкіра – це не просто якась оболонка. Це повноцінний орган, який займає в людини середнього зросту і середньої ваги приблизно 1,7 квадратних метра площі. Цей орган найбільше піддається різним травмам. Адже навіть тертя об одяг чи об одіяло – це вже мікротравми. А сонце – це радіація, це агресор для шкіри. Найбільш вразливими завжди є відкриті ділянки шкіри – це голова, шия, обличчя, вуха, ніс, руки і частково ноги. Звісно, помірні інсаляції корисні, але якщо вплив зовнішніх чинників накладається на вроджені доброякісні новоутворення і до цього додається певний імунодефіцит, можемо отримати ракове захворювання.

Меланома – це найпідступніший рак серед усіх, які є. Тому що шляхи його можливого розповсюдження передбачити неможливо. Нині в нас у реанімаційному відділенні перебуває жінка, в якої меланома розпочалася деякий час тому на пальцеві однієї ноги. Місце травматичне. А продовжилася на черевну порожнину. Їй видалили значну частину кишечника, зробили реконструктивні операції. Тобто первинна пухлинка може займати декілька міліметрів і бути дуже віддаленою від того місця, де вона розвиватиме таку трагічну картину.

Також був випадок у Черкасах з досить відомою людиною (звісно, не буду казати, хто це), коли її на дачі у родиму пляму клюнув півень. Через 2 місяці були вже метастази… Тобто з родимою плямою людина прожила 50 років, а після такої ось травми потрапила до нас із метастазами. Довелося застосовувати хіміотерапію, робити складну операцію. Таких прикладів можна називати дуже багато, вони різні, інколи казуїстичні.

Щодо сонця. Ми звикали скільки поколінь до нашої кліматичної зони. Не може пострадянська людина починати під Новий рік літати в Єгипет. Це не просто стрес, це викид адреналіну, удар по імунній системі. Навіть доброякісна пігментна пухлина просто змушена перетворюватися на злоякісну. Бо це імунне потрясіння, падають всі захисні бар’єри, а до цього можуть додатися подряпини чи надто солона вода. Це часто буває в тих місцях, де якісь деталі одягу труться об шкіру – паски, пряжки тощо. І тут ми все це ще виставляємо під сонце і шкваримось.

За останні 10-20 років створилися всі умови для зростання цієї патології. Насамперед, це хімізація. Якщо раніше було господарське мило з натуральних компонентів, то зараз хто сказав, що всі ці хімічні засоби для прання і миття повністю відпираються і відмиваються? Ми все це одягаємо. А подивіться на людей похилого віку. Вони всі дуже засмаглі на обличчі, бо працюють на городах. А дуже багато пухлин виникає якраз на носі, щоках, в куточках рота. Бо постійно утворюються мікротріщини, в які потім потрапляє та сама хімія від різних засобів.

Тому кожна пігментна пляма, кожне утворення, якщо воно зазнає якихось зміни – чи то росте, чи змінює колір, чи змінює форму, потребує обов’язкового нагляду. Якщо помітили такі зміни, треба негайно звертатися до онколога. До речі, у нас трохи більше року тому в закладі з’явився дерматоскоп. Його активно пропагує професор Ольга Богомолець. Але в неї дерматоскопія робиться платно, а в нас – безкоштовно.

У поліклініці онкодиспансеру можна пройти діагностику дерматоскопом, який пропагувала проф. Богомолець

За кілька днів відзначатиметься День боротьби з меланомою. Досвід Європи, США показує, що якщо нормально налагодити профілактичну роботу – не просто міряти тиск і пульс, і просити: розпишіться, бо мене на роботу не беруть, то видужувати після меланоми зможе 90% хворих. У нас про це сьогодні навіть не йдеться. А ще треба дещо переглянути радянські віршики про те, що «солнце, воздух и вода – наши лучшие друзья»… Бо з якогось незрозумілого уявлення про красу людини із 7 днів відпустки шість з половиною треба пролежати на березі…

Їдьте влітку в тундру ягоди збирати, а взимку – на лижах кататися. Може, вам і не треба той пляж? Сонячні ванни мають бути в якомусь легенькому одязі, під капелюхом. Особливо зараз починають підставляти під сонце такі частини тіла, які останні 5 тисяч років були закритими. Людина не пристосована до того, щоб інтимні місця були на сонці. Хто сказав, що нудистські пляжі – це коли в 12 пече сонце?

– А влітку так само небезпечно їздити на відпочинок за кордон?

– Влітку наші біоритми більш пристосовані. Єдине, що якщо в нас тут 35 градусів, то стоїть питання – куди ви їдете? У моєму житті були ситуації, що я жив у різних місцях ще за радянських часів. І перепади температури були до 50 градусів, коли виходив у аеропорту, то доводилось сідати і приходити до тями. Одна річ, коли це служба чи робота і це вимушено. А в нас з такою легкістю кажуть: та, злітав на 5 днів. Пілотам трансатлантичних рейсів недарма дуже великі гроші платять, бо для організму переліт – це колосальний імунний удар. Всі хронічні хвороби вилазять. Онкомутації відбуваються в організмі постійно. От ми розмовляємо, а в нашому організмі з’являються ракові клітини. Але наша імунна система бореться з ними. Якщо в цьому ланцюжку стається поломка, це все. Чому старі люди частіше хворіють на рак? Бо вони просто зношуються за життя.

Працювати з радіологічним обладнанням шкідливо, тому молоді фахівці не хочуть іти в цю галузь

– Були такі випадки, що відразу після курорту в людини виявлявся рак?

– Так, багато і часто. Особливо рак молочних залоз. Позасмагають вволю, ще й за компанію роздягаються. І ми отримуємо клієнтуру. Система кровообігу дуже не любить кліматичні перепади. Тому порада одна – помірність і поміркованість. Не треба сидіти при закритих вікнах і штучному освітленні, бо це теж шкідливо, але не треба і бездумно лежати на пляжах. Он жителі пустель як ходять? У них усе замотане – тільки пальці виглядають.

– Людей із пляжів не виженеш, то які все-таки є обмеження?

– На пляжі можна перебувати зранку до 10 чи до 11 години, а потім після 16 і навіть 17. І не лежати, а обов’язково рухатися – у воду заходити, десь у тінь. Якісь спортивні ігри мають бути. І не лежати, як тюлені на відпочинку.

 «Клятву Гіппократа мало хто читав»

– Зараз в черкаській медицині катастрофічна ситуація з кадрами. З онкологами те саме?

– Проблема виникла не за один день і не за один рік. Коли я починав працювати, то радянський оклад у 105 рублів мені здавався серйозними грішми. Потім ми пішли шляхом капіталізації… У нас є лікар, яка все життя працювала на значних і шкідливих посадах. От вона оформила пенсію, і отримує трохи більше 800 гривень. Як у Черкасах можна прожити на ці гроші. Вона ходить ще на роботу, бо немає за що жити. І в нас є лікарі, яким за 80, а вони працюють. Виходить, що лікар змушений до смерті працювати.

Молоді лікарі не хочуть іти, бо вони бачать, що їх чекає. Я ще ходив у якості завідувача відділенням в управління охорони здоров’я і серед натовпу інтернів вибирав. А де той натовп зараз? В області вже більше як півтори тисячі вакансій. І це не тільки в районних лікарнях, а в обласних закладах. І навіть провідні столичні наукові інститути теж шукають кадри. Якщо взяти роки інтернатури та ще 5 років практики, перш ніж тебе оцінять якщо не держава, то пацієнти, то це вже людині за 30 років. У цей час вже може бути двоє дітей, а житла нема і нічого нема. Кажуть, клятва Гіппократа, дорікають нею. І всі, хто дорікають, її не читали. Ось вона в мене висить на давньогрецькій і сучасній грецькій мові, я привіз її з острова Кос, де й жив Гіппократ.  Це своєрідна Мекка для лікарів. А в нашого начальника головного управління висить переклад. То там не сказано про те, що лікар повинен отримувати 800 гривень, бути голодним, холодним, без квартири і згорати на роботі. Там є дуже розумні слова про те, як шанувати вчителів, як працювати з хворими. До речі,  досі не можу знайти повний її переклад. Існує лише частковий.

І, зрештою, хто давав цю клятву? Я давав присягу радянського лікаря, де головне – бути вірним партії…

Клятва Гіппократа з острова Кос, де й жив давньогрецький лікар

З 1 січня 2013 року Україна перейде на так званий 6-й перегляд класифікації онкологічних захворювань. Зараз ми працюємо за 4-м, а світ уже за 7-м. Це інший рівень діагностики, більш точний. Стоїть питання: Україна готова до цього? Ні. А головне – навіть якщо буде обладнання, хто на ньому працюватиме? Сьогодні патологоанатом – це дефіцитна спеціальність. Так само рентгенологи і радіологи, які мають справу з діагностикою. Я не можу їх змусити працювати більше чи довше, бо в них на халатах дозиметри – вони в шкідливих умовах працюють. Тут уже не скажеш, як у фільмі «Інтерни», що мовляв, тобі нічне чергування…

Сьогодні в нашій дитячій онкогематології катастрофічна нестача кадрів. У нас все тримається фактично на двох з половиною лікарях, бо є два постійні лікарі, а одна на півставки суміщає. А нам потрібно, щоб працювало постійно приблизно 6 лікарів для забезпечення цілодобової роботи. І ті два інтерни, які для нас готуються не на нашій території – доктор Валя і доктор Юля – я дуже розраховую, що вони по закінченню інтернатури таки прийдуть до нас.

Тому що вже були заяви, що до нас ні ногою: дуже важка, низькооплачувана робота. Дуже важко працювати з такими дітьми. І отой синдром професійного вигорання, про який давно відомо, в дитячій  онкогематології настає дуже швидко.

В нас є такі лікарі, які пішли працювати представниками фармацевтичних фірм. І пересіли з черкаської маршрутки на власні автомобілі. А одна лікар переїхала в райцентр, бо тут із дитиною жила по гуртожитках.

Я не маю претензій до сьогоднішньої влади, питання не в ній. Треба починати ще з Уряду Леніна. Тоді було сказано, що народ їх прогодує. Мається на увазі, медиків. Однак народ повинен годувати через податки і рівень зарплати, а розуміють чомусь, що народ повинен нести кошики…

«Досі не можу знайти, хто б переклав клятву Гіппократа повністю. Тому коли нею дорікають лікарям, завжди хочеться запитати: а ви її читали», – каже Віктор Парамонов

– У зв’язку з відкриттям обласної дитячої лікарні ви втратили фахівців?

– Втратили лікаря-лаборанта, чудову людину. Вітаємо обласну дитячу лікарню, щоправда, трішки з іронією. Бо втратили одного з найкращих лікарів, яка не просто володіє стандартними процедурами, а читає кістковий мозок дітей. Вона зараз трохи суміщає, приходить до нас у зручні години, бо ця вакансія досі незайнята і немає де взяти фахівця.

Там їй запропонували більш зручний режим роботи. У нас навантаження набагато більше.

– Не секрет, що лікування онкозахворювань для багатьох надто дороге. Буває, що люди відмовляються через це?

– Відмови від лікування можуть бути з будь-яких мотивів, не обов’язково фінансових. Є  з релігійних, деякі категорії віруючих не визнають препаратів крові. Є просто фаталісти. Є такі, що вважають: нащо ці дорогі ліки, в сусідньому селі вилікують цибулиною на спирту, головне, щоб спирту побільше. Так от, приймається відмова тільки колегіально, не менше 3 лікарів, ще й завідувач відділення. Ми спілкуємося з хворими, родичами.

Якщо немає коштів, закриємо цю проблему бюджетними. Бо, як не дивно, найдешевший спосіб лікування  – це хірургія.

Звісно, є дуже ефективні препарати так званої таргетної дії, які спрямовуються конкретно на ракову клітину. Але вартість їхня сягає 50-60 тисяч за упаковку. В області за рік лише до 5-10 осіб можуть собі це оплатити.

Скажімо, в Німеччині ці препарати входять у страховку. Чим відрізняється німець від нас? Він п’є те саме пиво і їсть ті самі ковбаси. Вони так само шкідливі, але вдома в нього є страховка. І якщо він заробляє якийсь рак шлунка, то забезпечений цими препаратами.

– Чи є благодійники, які постійно допомагають закладу?

– Так, є різні фірми, підприємці. Одна фірма таксі постійно перераховує кошти. Але з досвідом я більше почав цінувати акції, які проводять люди, котрі самі нічого не мають. От, наприклад, не так давно студенти своїми концертами зібрали кошти на інфузомат. Та й наш колектив не цурається такого. Рік тому  зібрали 48 тисяч серед співробітників на встановлення дитячого майданчика. Я дуже шаную тих, у кого нічого немає, але вони своїми акціями виховують суспільство, що треба бути милосердними.