«До українських виробників ставлення обережне...» – як працює аграрна євроінтеграція?

Днями депутат Черкаської облради Ігор Новицький повідомив про зустріч з Міністром аграрної політики та продовольства України Романом Лещенко. Мовляв, обговорювали питання перспективи відкриття для України нових ринків збуту переробної галузі. «Підтримка міністра 100% тому вірю, що невдовзі збільшимо показники експорту готової продукції!» - зазначає депутат.

Нагадаємо, Ігор Новицький має пряме відношення до аграрної сфери, він гендиректор ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія», що діє, зокрема, на Звенигородщині. У 2019 році Новицький з Володимиром Мовчаном, відомим меценатом і бізнесменом з Кривих Колін, відкривали млин у шість поверхів.

Фото Bartlomiej Magierowski/East News

Загалом, угода про асоціацію Україна-ЄС набула чинності 1 вересня 2017 року. Основна її частина діяла з 1 вересня 2014 року. З 1 січня 2016 року тимчасово застосовувалася її торгова частина, глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі. Чи скористалися регіональні виробники нішевої агропромислової продукції перевагами Угоди про асоціацію / Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі? Хто та що сприяли збільшенню експортних можливостей українських виробників на ринку ЄС? Відповіді на ці питання знайти нелегко. Аграріям в умовах економічної кризи, пандемії, досить тяжко налагоджувати торгівлю навіть на внутрішньому ринку.

Ринок Європейського Союзу з 2015 року стабільно є одним з найбільш важливих експортних напрямків для вітчизняного АПК, займаючи в географічній структурі експорту друге місце після країн Азії. За словами т.в.о. міністра аграрної політики та продовольства України (2019), голови правління асамблеї аграрних палат України Ольги Трофімцевої, в 2020 році Україна експортувала агропродовольчої продукції до країн ЄС на 6,7 млрд.дол., що на 10% менше ніж в 2019 році, але, тим не менш, є достатньо вагомим показником, враховуючи специфіку аграрного сезону минулого року.

– Незважаючи на вибагливість та високу конкурентність ринку ЄС, він є привабливим для українського виробника як з точки зору маржинальності (залежить від продукту), так і з точки зору отримання доступу на ринки інших країн. Тому що присутність на ринку ЄС досить часто допомагає відкрити двері і на інші цікаві ринки світу, – зазначає пані Ольга.

ЄС отримує від Черкащини бобові, насіння, овочі, варення

uprom.info

Ще наприкінці 2019 року у Києві представляли результати дослідження впливу проєвропейських реформ на розвиток експортного потенціалу АПК України.

В якості цільових регіонів дослідження було обрано Черкаську, Чернігівську та Сумську області. Порівняно з західними регіонами України, їм традиційно складніше налагоджувати канали імпорту сировини та обладнання. Попри це, в досліджуваних областях були приклади підприємств, яким вдалося якісно підготуватися і запровадити європейські вимоги до виробництва харчової продукції, яка користується попитом у європейських споживачів.

Підприємства харчової галузі згаданих областей проводять роботу у напрямку експорту шляхом сертифікації, маркетингової діяльності, участі у державних та міжнародних програмах.

Зрозуміло, вимоги й стандарти ЄС багатьом не під силу, зважаючи ще й на звичний лояльний пострадянський ринок і споживача, їм значно простіше виходити на ринки Близького Сходу, Африки.

Загалом, як випливає з даних дослідження все того ж 2019 року, Черкащина експортувала бобові, сирі та оброблені плоди та горіхи, насіння льону, овочі, варення, джеми тощо. Як йдеться в дослідженні, від експорту до ЄС виграли великі компанії. А от для малого і середнього бізнесу освоєння експорту є проблематичним.

Фахівець про три фактори успіху роботи для українського експортера агропродукції на ринку ЄС

Традиційно, до сьогодні переважну частку в товарній структурі експорту АПК до ЄС займають зернові та олійні, жири та олії. Тим не менш, ми бачимо, що ринки країн ЄС є основними споживачами цілої низки українських продовольчих товарів, таких як мед, понад 80% якого ми експортуємо саме до ЄС, або ж ріпак, більше 90% врожаю якого йде на ринок Євросоюзу. Приємно також відмітити і зростання обсягів експорту переробленої та готової продукції до країн ЄС: ми все більше продаємо консервованих томатів, макаронних виробів, виробів з шоколаду та кондитерських виробів, соків і т.і. Про це в коментарі виданню "Прочерк" каже голова правління асамблеї аграрних палат України Ольга Трофімцева.

– Тим не менш, українські виробники та експортери, особливо малі та середні, на практиці стикаються з тим, що ЄС є ринком не простим для роботи на ньому. Перш за все, цей ринок є висококонкурентним. Це означає, що кількість продуктів та виробників, які конкурують за увагу європейського споживача в кожному з сегментів досить велика. А споживач в ЄС вибагливим. І розраховувати на те, що вас будуть чекати на ринку з розкритими обіймами, не варто (але це стосується будь-якого іншого ринку також). Окрім того, український виробник має відразу орієнтуватись на високі базові та приватні стандарти і вимоги до продуктів, – роз’яснює Ольга Трофімцева.

Це означає на практиці, що недостатньо відповідати лише загальноєвропейським чи національним стандартами безпечності чи якості продуктів харчування. Більшість таких вимог встановлюється на рівні окремого імпортера чи мережі рітейлу, і їх дотримання на постійній основі є однією з передумов виходу і закріплення на ринку ЄС.

– Але і на рівні Євросоюзу ми спостерігаємо чітку тенденцію щодо підвищення рівня нетарифних бар’єрів в торгівлі у вигляді все більшої екологізації стандартів аграрної продукції, які плануються до запровадження не лише для європейського виробника, але й для виробників з третіх країн-імпортерів. Мова йде як про більш жорсткі вимоги щодо утримання тварин, їх здоров’я та благополуччя, так і про умови так званого Green Deal, який передбачає цілу низку екологічних регулювань для сектору АПК. Досить важко малим і середнім підприємствам в АПК дається пошук партнерів та ринковий аналіз ринків ЄС. Це часто пов’язано з обмеженими ресурсами, які необхідні для, наприклад, відвідування профільних виставок чи інших секторальних заходів, а також з відсутністю фахівців з достатнім рівнем як мінімум англійської мови, – каже фахівець.

Ольга Трофімцева зазначає, якщо називати три основні фактори успіху роботи для українського виробника і експортера агропродукції на ринку ЄС, вона б акцентувала увагу на ціновій конкурентоспроможності (виробник має прораховувати свою ціну, виходячи з собівартості і витрат вздовж всього ланцюга до точки збуту), на здатності формувати товарні партії на регулярній основі і на відповідальному ставленні до виконання своїх договірних зобов’язань, включаючи питання якості та товарного вигляду вашого продукту.

На практиці

Співзасновник корпорації «Дніпро» Олексій Душейко, який постійно поглиблює свої знання у аграрній сфері, є учасником галузевих семінарів, зауважує, що в ЄС дуже вимогливо ставляться до продукції.

– Треба розуміти, що Євросоюз насамперед дбає за власні інтереси. Візьмемо овочі, наприклад, цибулю і моркву. Щоб туди експортувати продукцію, треба пройти спеціальну сертифікацію, проте маємо й іншу сторону медалі. Коли в них ринок буде насичений, то навіть за умови сертифікації нелегко буде продати товар. Водночас, бувають роки, коли і в них неврожай. Тоді вони нам кажуть «Ласкаво просимо», однак за умов неврожаю і в нас є попит на продукцію. Загалом, у середньостатистичний рік Європа сама себе забезпечує.

Важко дається сертифікація й інша документація, - каже черкаський підприємець, депутат Черкаської міськради від «Слуги народу» Араік Мкртчян. Він продає в Європу насіння, горіхи.

– Коли питання стосується чергового ліцензування і всі переводять питання на Київ, то складно. Одним словом, велика бюрократія. Щодо торгівлі безпосередньо в Європі, то ніяку країну не виділив би, все залежить від людського фактору, проблема може виникнути в будь-який момент, коли зробили експертизу і, наприклад, виявилося, що насіння не співпало з їхніми параметрами, – каже Араік Мкртчян.

Окрім того, за словами підприємця, вплинула на торгівлю насінням засуха, а також пандемія.

– Щодо засухи, то через неї горіх був не тієї якості, і насіння не те. Щодо пандемії. Коли великий футбольний матч, то вболівальники могли з’їсти і 20 і 30 тон насіння. Зараз такого немає, бо матчі відмінили. В Україні продавати такі обсяги, як ми це робимо за кордон, неможливо. Тут не так ще ставляться до свого здоров’я і не їдять стільки, наприклад, горіхів, як в Європі, – каже підприємець.

Одне з черкаських підприємств, що успішно експортує продукцію до ЄС – ТОВ «Агрофірма «Поле».

– Експортуємо крупи, у тому числі органічні. На наш ринок лише 10 відсотків продаємо, а так насамперед за кордон. Сертифікація – це не головна складність. У чому ж справді складність? Зона вільної торгівлі дає можливість торгувати без мита. Але все це обмежене кількісними показниками і квотами. Квоти діють, а потім буває закінчуються за тиждень, за місяць. Отже, маємо неритмічну роботу, – роз’яснює директор товариства Іван Томенко. – Тобто, коли торгуємо в рамках квот, то фінансово це виходить на рівні з іншими, але коли квоти закінчуються, то вже, наприклад, поляки стають більш конкурентними, а нам не дуже вигідно. Квоти залежать і від урядових домовленостей, але нинішній уряд в цьому сенсі не такий активний.

Водночас, пандемія на постачання продуктів харчування не дуже вплинула. Люди всерівно харчуються.

– Та, звісно, зі старту зайти на ринок Європи важко. Ми йшли до цього 20 років, щоб мати і відповідне обладнання, і кадри, щоб забезпечувати якість і безпеку продукції. Адже хочемо закріпитися і на ринку екологічно чистих продуктів. Такий ринок росте і там більше цінується продукція, хоча і вимоги більші, – каже фахівець. – І цей ринок постійно росте.

Євросоюз обережно ставиться до української продукції

Нагадаємо, який саме анонс зміни курсу щодо євроінтеграції у Давосі зробив глава депутатської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія торік: Час пригальмувати інтеграцію українського законодавства у європейське та опиратися передусім на власні економічні інтереси у співпраці з ЄС, – сказав він.

Депутатка Верховної Ради України ІХ скликання, голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе каже про важливість євроінтеграції України, але визнає, що мають місце і труднощі, з якими зустрічаються навіть працівники Парламенту.

Пані Іванна зазначила, що ми наближаємось до реальних перемовин з Європейським Союзом, які прописані в Угоді про асоціацію стосовно долучення України до Угоди про визнання відповідності промислових товарів (“промисловий безвіз”). Крім того, ще одним позитивним кроком на шляху євроінтеграції Климпуш-Цинцадзе назвала прийнятий у грудні законопроект про внутрішній водний транспорт. Однак, за словами парламентарки, робота у багатьох євроінтеграційних напрямках поки, на жаль, згорнута.

Не дивлячись на зростання експорту української продукції до Євросоюзу, імпорт товарів з країн ЄС на 5 млрд дол. поки його перевищує.

2020 рік закріпив позицію Європейського Союзу як основного торговельного партнера України. За даними Держстату, 40,7% від усього обсягу торгівлі країни у 2020 році припало саме на 28 країн-членів ЄС.

Вітчизняні виробники готові збільшувати обсяги товарів та послуг, що йдуть на ринок ЄС. Водночас, Євросоюз обережно ставиться до української продукції та підприємців на своєму ринку і безапеляційно захищає своїх виробників. За таких обставин українські підприємці вимушені самостійно відстоювати свої інтереси у взаємодії з європейською та українською бюрократією.

Статтю підготовлено в рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства «Побудова демократичної стійкості в Україні шляхом зміцнення місцевих та регіональних ЗМІ», який фінансує Фонд Emerging Donors Challenge та Міністерство закордонних справ Естонії за рахунок коштів з розвитку співпраці.

Автор: Назарій Вівчарик