З культурного пленеру 1 травня розпочалися цьогорічні Холодноярські вшанування героїв, а кульмінацією стали заходи 3 травня на Чигиринщині по багатьох локаціях, аж до деяких холодноярських місць на Кіровоградщині. Люди збиралися біля пам’ятних місць, клали квіти до пам’ятників, долучалися до культурних заходів, освячували зброю.
Поклали квіти на могилу отамана Василя Чучупаки в селі Мельники, де пролунали також постріли. Там же побували і на братській могилі. Зійшлися люди і на місце останнього бою головного отамана Холодного Яру. Також мітинг пройшов на місці пам’ятника відомому отаману Гнату Голому, оспіваному Іваном Карпенком-Карим в історичній драмі «Сава Чалий». Побували люди і біля пам’ятника селянам с. Соснівки на Кіровоградщині, які полягли під шаблями червоного кавалерійського ескадрону післяжнивної пори 1920 р. (скульптор Дмитро Бур’ян). Згадали уродженця села Цвітна колись Чигиринського повіту Пилипа Хмару.
Також на урочистостях предизент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль повідомив, що в селі Дев’ятка, що входить до Нижніх Верещаків Олександрівського району сусідньої нам області чоловік садив на городі і знайшов братську могилу, де були п’ять повстанців національно-визвольної війни, трьох вдалося ідентифікувати. Фактично, тепер знайдена нова могила.
Досить багато людей зібралося на вшанування полеглих героїв 93 бригади «Холодний Яр».
Священик Василь Циріль зазначив: «Наша земля покрита кров'ю та слізьми за право бути незалежними. І зараз наша дорогоцінна земля народжує захисників, які її оберігають. Схилимо голови перед величними борцями. А всім хто на передовій нехай Господь посилає сили і оберігає від вражої кулі».
Виступив Тарас Силенко.
Керівник «Легіону Свободи», командир Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» пригадав, як завів з Карпатської січі до «холодноярської бригади» бійців, з яких 16 загинуло, більше 60 поранених.
«Раніше деякі люди на початку війни думали, що це війна між олігархами. Потім зрозуміли, що це боротьба з лютим ворогом загарбником. І боротьба триває. Кожен може допомогти. І це не лише стріляти з кулемету, це допомога словом, це волонтерство. Тож слава всім хто воює за Україну. І все має завершитися приходом українців до влади в Україні.
Поети читали вірші і співали.
Марко Мельник, який воював в складі батальйону «Азов», виступаючи, зазначив:
– На початку літа 2014 року був в мене друг Максим Пошедін, дитячий тренер бойового гопака. На Криворіжжі ми займалися патріотичними заходами. Він загинув в Іловайську, цей друг спонукав мене піти на війну. Оцей пам'ятник 93-й бригаді і подібні пам'ятники це не привід плакати. Це привід надихнутися відвагою багатьох. Бо тоді находили в собі сили без жодних застережень їхати на війну. І привід не опускати руки, не плакатися, а привід надихнутися відвагою людей, не оплакувати треба, бо люди свідомо йшли на війну, вони зробили значний внесок в нашу незалежність, хотіли убити якнайбільше ворогів. Будучи водієм евакуаційної служби, я бачив як люди були героїчними і відважними. Знаю людину, яка знищила танк, а тоді танк йому переїхав голову, проте він відновився, живий і зараз дає приклад іншим. На початку війни на нас сунула люта орда а ми їх знищували і це були неспівмірні втрати десять до одного. Наш один проти десяти. І ми йшли на бойові операції щасливі! - каже Марко Мельник
Потім була мандрівка до Мотронинського монастира, де Правий сектор святив зброю, а монахині били в дзвони, намагаючись зірвати панахиду і освячення зброї.
На хуторі Буда діяла літературні сцена.
