Чи потрібні місту старі дерева, які породи можуть прийти на зміну звичним нам тополям, каштанам і липам, чи правильно в Черкасах обрізають вуличні дерева і чи ростимуть у наших краях замість сосон дерева півдня – про все це ми поспілкувалися із кандидатом біологічних наук, доцентом, завідувачем кафедри біології, екології та агротехнологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Олександром Спрягайлом.
«Правильно було б по максимуму зберігати старі дерева»
– Олександре Васильовичу, старі дерева в місті – це перевага чи більше проблема? Який європейський досвід поводження зі старими деревами в місті?
– Для когось – перевага, а для когось – проблема. Звісно, для служб, які слідкують за дотриманням санітарних, безпекових норм, було б краще, якби в місті росли тільки молоді дерева. А взагалі-то саме в доволі зрілому віці дерева досягають найкращого виконання фітомеліоративних функцій.
– Що це за функції такі?
– Це те, задля чого садять дерева: затримка пилу, шуму, інтенсивності руху повітря, зволоження повітря, створення затінку, збереження трави від висихання, декоративна функція... Як на мене, правильно було б по максимуму зберігати зрілі дерева. Крім усього іншого, саме в такому віці вони добре розкривають форму своєї крони. Врешті, вони уособлюють історію міста, можуть навіть бути екскурсійними об’єктами.
На жаль, у нас до старих дерев, як і до старих будинків, ставляться не по-європейському. Образно кажучи, в нас це – не «антикваріат», а «старйо».
– Але ж деякі дерева у старому віці можуть бути небезпечними. Вони падають, від них під час негоди відламуються гілки – все це несе небезпеку людям.
– З огляду на це при роботі з деревами потрібно враховувати їхній вид та біологічні особливості. Є дерева швидкорослі, з короткою тривалістю життя: береза, верба, тополя, які живуть менше ста років. Коли вони старіють, від них може бути небезпека. З іншого боку, липа, дуб, бук, деякі інші дерева можуть жити значно довше. Вони старіють дуже повільно і в більшості випадків не становлять жодної загрози.
– Які дерева в Черкасах найстаріші?
– На жаль, наше місто не може похвалитися рослинами, які ми могли б назвати віковими. Найстаршим деревам, здебільшого це ясени, липи, в’язи, – 70-90, дуже рідко – 130-150 років. Вочевидь, це пов’язано зі швидким розвитком міста в другій половині ХХ століття, коли зелені насадження активно оновлювали. Хіба що в старій частині Соснівки можна побачити дуби віком 200-250 років і сосни віком 150-160 років.
Якщо говорити про найстаріші дерева Черкащини – то це, передусім, звісно, дуб Максима Залізняка, якому «дають» до 1100-1200 років. Він належить до виду дуб звичайний. Туристи, які приїжджають до нього навесні, часто лякаються: дерева навколо вже розпустилися, а дуб Залізняка – ні. Але насправді все нормально, просто в нього така фенологічна форма – пізня.
Також на Черкащині ростуть дуже старі дуби – в Прохорівці, Будищі та Моринцях на Звенигородщині. Кілька старих доволі екзотичних дерев віком понад 100 років ростуть у Симиренківському парку в Млієві (тюльпанове дерево, платан західний, ялиця одноколірна, псевдотсуга Мензиса), Корсуні-Шевченківському (гінкго дволопатеве, сосна веймутова, гіркокаштан звичайний), с. Козацьке (ялина європейська, сосна чорна, ясен звичайний). У Костянтинівці є алея горіха чорного, закладена ще за графа Бобринського.
«Є сотні видів дерев, які очищують міське повітря не гірше за тополі»
– А які вимоги фахівці висувають до видів і порід дерев, щоб їх можна було назвати перспективними для висадки в місті?
– По-перше, вони повинні виконувати фітомеліоративні «обов’язки», які на них покладає людина, а по-друге, мають витримувати нелегкі умови, в яких мусять рости. Передусім, це – великі перепади температур. Улітку в місті дуже спекотно, адже нагріваються асфальт і будівлі. Дерева при цьому, як правило, ніхто не поливає. Взимку, навпаки, холодно. При цьому, поруч можуть проходити теплотраси, які підігрівають кореневу систему, і дерево серед зими може «прокинутися». Як наслідок – дерево змерзне. Крім того, ясна річ, міське повітря забруднене пилом, сажею, хімічними викидами. Не кожна рослина може це витримати. Міські ґрунти – доволі проблематичні, оскільки часто перемішані з різними будівельними відходами. Крім того, туди постійно потрапляють солі, якими взимку посипають дороги і тротуари.
Фото Олександра Спрягайла
– Дуже багато в українських містах висаджено тополь. Кажуть, що пірамідальні тополі на початку ХІХ століття було свого часу завезено з Італії в уманську «Софіївку», і вже звідти вони поширилися по всій тодішній імперії...
– Так, є така версія. Вважається, що Потоцький спочатку завіз ці тополі до свого маєтку в Тульчині на Вінниччині, звідти за кілька років – у «Софіївку», з якої пірамідальні тополі поширились по Україні. Цей різновид справді походить з Італії та досить швидко поширився по Європі наприкінці XVII-початку XVIII ст. Пірамідальна тополя – це одна з форм чорної тополі, яка і так росте в Україні, трапляється у дикому стані по берегах річок, інших водойм. Дуже часто стається, що хтось відбирає рослину якоїсь незвичної форми і потім її розводить (як наприклад, ялина сиза «Конічна» була відібрана у горах Канади ще у 1904 році та тепер є відомою в усьому світі як одне з кращих компактних декоративних дерев)
– У чому секрет надзвичайної популярності тополі в радянські часи? Це дерево висаджували скрізь, незважаючи на пух, який у червні-липні так усіх дратує, особливо алергіків...
– Раніше про пух узагалі ніхто не думав. Основна перевага тополі – швидкорослість. Після Другої світової війни, коли все було зруйновано, і озеленення як такого не було, це був хороший варіант, щоб швидко озеленити вулиці. Крім цього, низка досліджень свідчить, що тополя добре затримує шкідливі гази, пил, і завдяки цьому вона набула слави хорошого фітомеліоратора. Хоча, направду, є сотні видів дерев, які з цими завданнями справляються не гірше, але без пуху.
– Які дерева, крім тополь, найчастіше садили в радянські часи?
– У містах поширені кілька видів клену: гостролистий і несправжньоплатановий, іноді трапляються польовий і татарський (усе це рослини природної флори України). Також завозили і садили клен цукристий або сріблястий і клен ясенелистий. Останній походить з Північної Америки, сіється як бур’ян і вважається загрозою для нашої місцевої флори, яку, якщо нічого не робити, він активно витісняє.
– Схожі претензії пред’являються, я чув, і до червоного дубу, який досить популярний серед лісівників.
– Це – теж не аборигенний вид, його зараховують до інвазійних рослин, тобто до таких, які агресивно витісняють місцеві види дерев, кущів, трав’янистих рослин тощо. Вони змінюють якість ґрунтів, наповнюють їх своїми виділеннями, змінюють освітлення. Якщо говорити про червоний дуб, він дуже швидко розмножується і в природному середовищі може заповнити собою все навкруги. Звісно, для міста, де ландшафти, як правило, штучно сформовані, це – не проблема. Це більше проблема для лісових угруповань поза містом.
– А от лісівники дуже часто звітують, що висадили стільки-то дерев червоного дубу.
– Вони його люблять за те, що він швидко росте і практично не має шкідників. З цього погляду мені здавалося б слушним краще висаджувати спеціальні плантації червоного дубу, а не садити його в лісах, які виконують рекреаційну, водозахисну, ґрунтозахисну функцію. Або й зовсім відмовитись від нього на користь аборигенних видів.
Червоний дуб у літніх та осінніх кольорах. Фото з Вікіпедії
«Замість каштанів – гінкго»
– Давайте повернемося до міських дерев. Ми говорили про клени.
– Крім кленів, активно садили кілька видів лип. Це – переважно аборигенні, місцеві види, які добре виконують свої фітомеліоративні функції. Незважаючи на те, що липам пред’являють претензії, мовляв вони «в липні липкі», плюсів у цього дерева значно більше. Воно – доволі витривале, гарне (якщо його бездарно не обрізати), швидко росте і в природі живе років до 400-500, а окремі екземпляри – і до 800. Міські липи, звісно, живуть менше, але 100-150 років для них зазвичай – не проблема.
У багатьох містах садили робінію звичайну, яку ми знаємо під назвою «біла акція». Цей американський вид вирощують в Україні з кінця XVIII століття. Він швидко росте, красиво цвіте, дає добру деревину на паливо, але, на жаль, як і тополя, з віком швидко стає крихким.
І, звісно, досить поширені в Україні гіркокаштани (латинською Aesculus). Ми їх звикли називати каштанами, хоча справжній каштан – це зовсім інша рослина, яка латинською називається Castanea. Гіркокаштан і каштан – навіть не «родичі», хоч плоди в них і дещо схожі між собою. Є доволі точні відомості, що в нашій країні гіркокаштани, які взагалі-то походять із Балкан, поширилися з київського ботанічного саду. Цей вид добре почувається на міських вулицях і був мало не ідеальним міським деревом... аж поки до нас знов-таки з Балкан не прийшов його природний шкідник – каштанова мінуюча міль.
– Мінуюча?
– Мінуюча. Вона ніби закладає «міни» – свої яйця на листках гіркокаштану. Потім між покривами каштанового листка розвивається личинка, яка в наших умовах не має серед птахів природних ворогів. Коли личинка робить у листку «ходи», туди заселяються спори грибка, котрий також паразитує на листках (це робить виїдені місця коричневими), і листок дуже швидко всихає. Як наслідок – уже в середині літа гіркокаштан зазвичай скидає листки. На жаль, із приходом каштанової мінуючої молі цінність гіркокаштана як міського дерева різко впала.
Дехто пропонує замість каштанових алей насаджувати гінкгові алеї. Певна логіка в цьому є. Гінкго дволопатеве, по-перше, цікаве з погляду природної історії (воно – сучасник динозаврів). По-друге, воно донедавна було дуже рідкісне. Росте подекуди в Китаї, й до XVIII століття взагалі було невідоме європейцям. Будучи рідкісним, воно так і не набуло собі природних шкідників. Крім того, дерево цікаве з декоративного погляду – має цікаву архітектоніку крони, красиві листки. Нарешті, гінкго дволопатеве відносно легко розмножується. Все це робить його доволі перспективним міським деревом.
Посаджене цьогоріч у Дитячому парку Черкас дерево гінкго дволопатеве
– Зараз, крім гінкго, модно садити, платани, магнолії, сакури... Наскільки ці рослини – для наших широт?
– Принаймні останні кілька десятків років вони в нас дуже непогано почуваються. Взагалі, садити можна все, що росте і підходить дизайнеру. Шкода лише, що в Черкасах мало використовують значний асортимент інтродукованих (завезених) деревних рослин, ось навіть тих, що ви назвали, а найчастіше робінію кулясту, гостролисті клени з кулястою кроною, які практично не дають затінку.
Обрізка крон і побілка стовбурів – як правильно?
– Жителі Черкас у соціальних мережах часто висловлюють обурення тим, як комунальники обрізають крони дерев, залишаючи лише сам стовбур та короткі сучки... Чи є виправданою така обрізка?
– Ви звертали увагу, хто так обрізає дерева?
– Мужики з бензопилами.
– Отож. Це якби ви пішли стригтися не до перукарні, а до будь-кого, хто має ножиці. В місті обрізку дерев часто ведуть не фахівці з озеленення, а випадкові люди. Вони часто роблять це під час активної вегетації, коли робити цього не можна в жодному разі. Дерево слабне, в його тканини вселяються гриби. Як наслідок, у кращому разі дерево отримує некрасиву крону, а в гіршому – хворіє й гине.
Фото Олександра Спрягайла
– А як дерева обрізають у Європі?
– У Європі дерева, як правило, не обрізають. Там, де це можливо (дерево не заважає розвитку міста), крону зберігають у природному вигляді. У містах вільно ростуть 300-400-річні платани, дуби, липи і буки. За потреби – обрізку проводять для видалення старих і сухих гілок або для формування крони з декоративною метою. А приміром, видалити дерево товще ніж 60 см без купи довідок і дозволів взагалі неможливо, навіть якщо це дерево росте у вашому власному саду.
– А як же електричні дроти? Бувають же випадки, коли дерево заважає дротам?
– Дроти в більшості європейських країн заховані під землю. У нас же саме стовпи і дроти – в пріоритеті.
Фото Олександра Спрягайла
– Ще запитання – про досі поширену в нас практику білити стовбури дерев вапном. Вона виправдана?
– Вона походить із плодового садівництва. Вважалося, що побілкою стовбура можна убезпечити дерево від двох проблем: по-перше, захистити його від зимуючих шкідників та хвороб, а по-друге, не допустити появи тріщин, які через мороз з’являються взимку. Зараз від цієї практики в озелененні поступово відмовляються, тому що ефективність таких заходів не доведена. Білити ж декоративні рослини – це все одно, що білити стовпи: лише заради декоративного ефекту, якщо це комусь подобається. Користі від того немає, а проблеми з’являються, передусім – для ґрунтів, у які згодом потрапляє вапно.
– У Черкасах на вулицях уздовж доріг часто можна зустріти фруктові дерева. Побутує думка, що їхні плоди всмоктують гази, що виділяє транспорт, і є небезпечними.
– Це слушна думка. Раніше вона була значно актуальніша, ніж зараз, адже весь бензин був етильований, тобто туди як присадка додавався тетраетилсвинець, який потім осідав на всіх пришляхових насадженнях, у тому числі на плодових рослинах. Зараз бензин став безпечніший, але вживати плоди придорожніх рослин і досі не рекомендується. Крім того, в містах плоди цих дерев ніхто не утилізує, вони накопичуються на тротуарах, гниють, забруднюють взуття, притягують до себе мух... Саме тому я, м’яко кажучи, не прихильник садіння плодових рослин на міських вулицях.
«Рослини півдня» на черкаських вулицях і чому гинуть сосни
– Останнім часом у нас чомусь дуже популярними стали південні породи дерев. Це через потепління клімату?
– Тут є два моменти. Частина декоративних дерев імовірніше нагадують південні рослини, ніж самі є південними рослинами. Що ми часто бачимо, приміром, у Середземномор’ї? Кипариси. Наших морозів ці дерева не витримують, і, незважаючи на зміну клімату, й сьогодні не можуть у нас рости. Але на кипарис схожий, приміром, кипарисовик. Крім того, кипарис нагадують деякі форми ялівців, наприклад, ялівець звичайний «Ірландський» чи деякі сорти туй.
Другий момент – частина південних видів останнім часом у нас справді почала краще приживатися. Якби нам двісті років тому хтось сказав, що в нас повсюдно будуть абрикосові чи персикові сади – ніхто б не повірив. Зараз це для нас – абсолютна норма. Причина тому – і виведення більш стійких до морозів сортів, і, звісно, кліматичні зміни. Хоча абрикос як культура в Україні з’явився доволі давно.
У Симиренка у Млієві, крім яблук, в розсаднику росло досить багато декоративних рослин. Дуже цікаво читати описи дослідника, як почувалися ці види в наших умовах. Наприклад, є таке дерево – айлант найвищий. Воно походить із Китаю. На думку Симиренка, це дерево було абсолютно непридатне до наших умов, оскільки практично щороку вимерзало до рівня снігового покриву. Сьогодні цей вид у нас вважається інвазійним: почувається настільки добре, що почав витісняти інші види і навіть поширюється далі на північ.
– А сосни, навпаки, пропадають...
– У сосон – своя історія. Ви, напевне, маєте на увазі ролики, які поширює лісове господарство про те, що 40-50 відсотків соснових лісових масивів становлять величезні «плями» з посохлих дерев... Основна причина цього – біотична. Тобто, вплив шкідників. Переважно це короїди, які вражають ослаблені дерева. А ослаблені вони дуже часто в зв’язку із кліматичними змінами: мало опадів, ґрунт пересихає... Хоча сосна добре витримує посушливу погоду, але – не тривалий час. Крім того, ослаблення сосон викликає й низка інших чинників.
В ослаблені рослини заселяються короїди, вони активно виїдають деревину. В порожнини, що утворилися, вселяється гриб. Він поширюється, провідні тканини рослини закупорюються, і вода вже не може вільно надходити з коріння до гілок. Врешті дерево гине.
– Тобто, можна розвести руками і розпрощатися з соснами...
– Не обов’язково. В основі всіх цих процесів лежить те, що в нашому лісі сосна – це сьогодні «монокультура». Такий ліс складається з одновікових, одновидових рослин. Фактично, це не ліс, а плантація, свого часу насаджена людьми на місці зрізаного природного лісу (в Україні справжні реліктові ліси залишилися тільки в Карпатах). Як наслідок, шкідники легко поширюються від дерева до дерева. Тому потрібно робити мішані насадження, наприклад, переміжати сосну з дубом. Тоді, по-перше, зменшиться ослаблення дерев (через кращу лісову підстилку, яка ліпше зберігатиме воду), а, по-друге, це створить проблеми для шкідників сосни.
І захід номер два – дуже оперативно знаходити і зрізати хворі дерева (а не ті, що вже всохли і з яких уже вилетів шкідник), спалюючи залишки від них, щоб обмежити поширення короїдів.
А загалом необхідно ініціювати потужні наукові дослідження, залучивши до них не тільки лісівників, а й ентомологів, мікологів, екологів, багатьох інших фахівців.
– Ви кажете, що справжні природні ліси в Україні збереглися тільки в Карпатах. А що ж наш Черкаський бір? Теж «плантація»?
– На жаль, так. Він посаджений на місці мішаних лісів, які були повністю вирубані. Через це значна частина видів, наприклад, ялівець звичайний, у Черкаському бору вже не трапляється, хоча раніше фіксувався дослідниками.
Дуже часто ліс насаджують мало того що одним видом, мало того що в один час, та ще й однотипним посадковим матеріалом. Лісівники відбирають посадковий матеріал від струнких дерев із гарними стовбуром і кроною (принцип відбору – не здорові, а саме гарні рослини), і ним насаджують сотні гектарів. Отже, фактично, всі дерева такого нового лісу – між собою родичі, вони мають однотипний генетичний матеріал. Ці дерева можуть бути гарними, а чи стійкі до посухи чи хвороб – не факт.
– Тобто, історично сосни – не обов’язково такі стрункі й рівні, як ми бачимо під Черкасами?
– Ясна річ, вони можуть бути дуже різні – і стрункі, і криві, і покручені... Все – так само, як і в людському світі...
Розмову вів Максим Степанов
реклама
Коментарі
- забудують сквер за Драмтеатром;
- забудують сквери на бульв. Шевченка МАКДОНАЛЬСОМ, прокуратурою, багатоповерхівк ою (Зірочка);
- забудують частину скверу на Митниці Великою Кишенею з страшним благоустроєм;
- забудують генделями схили Дніпра по вул Гагаріна, то ніхто б тверезий точно не повірив.
Може про це потрібно писати ,а не про обрізки і абрикоси?
Так само ніхто б не повірив, що майбутній вибачте на слові "президент" буде ухилятися від повісток з військомату.Але - "маємо те що маємо"
Стрічка RSS коментарів цього запису