Відома на Черкащині постать Петро Душейко має намір поборотися за мандат народного депутата по виборчому округу № 195 (а це Чорнобаївський, Драбівський, Чигиринський райони та частина Соснівського району Черкас).
Крім того, Петро Душейко відомий і як засновник Всеукраїнського свята богатирської сили на призи Івана Піддубного, є почесним головою благодійного фонду імені Піддубного, головою Федерації греко-римської боротьби області. Також багато черкащан знають його як палкого шанувальника футболу: за його підтримки команда «Колос» смт Чорнобая була триразовим чемпіоном області та володарем кубка області. А ще Петра Григоровича шанують як щиру, порядну, справедливу людину.
– Петре Григоровичу, свого часу ви були і в політиці, і поза нею. Чому нині прийняли рішення балотуватися в народні депутати?
– Я часто спілкуюся з людьми, і коли зайшла мова про вибори, до мене неодноразово зверталися як прості люди, так і посадовці, підприємці, інтелігенція із запитанням, чи не думаю я балотуватися до Верховної Ради. На той час я ще не мав остаточної відповіді, але люди все-таки висловлювали побажання щодо моєї участі у виборах. Зваживши свої можливості, я погодився на цю пропозицію. А ще повернутися в політику мене спонукає те, що, на жаль, справжньої правової держави за роки незалежності в нас так і не вибудували. Нещодавно я повернувся з відрядження – як голова асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району Черкаської області» побував у Німеччині і Австрії. Я подивився, як там живуть люди. Вони не розкошують, але мають усе, що необхідно для достойного заможного життя: гідну роботу, достойну зарплату, пенсійне забезпечення, всі необхідні умови для розвитку і належну підтримку з боку держави. У нас, на жаль, навпаки, панує безробіття, безгрошів’я і безправ’я. Особливо це стосується старшого покоління. Варто лише глянути, як немічні старенькі змушені стояти в чергах у «Ощадбанку», аби отримати свою ж тисячу гривень… А скільки довідок треба зібрати людині і скільки разів оббити пороги кабінетів чиновників, щоб оформити елементарне право на спадщину чи вирішити інше питання. Такі проблеми – скрізь: і в Чорнобаївському районі, і в Драбівському, і в Чигиринському, і в Черкасах – люди практично беззахисні перед чиновницьким свавіллям.
Але ж ми не повинні забувати, що держава повинна бути для людей, а не навпаки. Що чиновник – це державний службовець, котрий має служити людям.
– Ви вже визначили першочергові проблеми округу, які могли б вирішити?
– Загальні проблеми, повторюся, однакові для всіх і мені вони добре відомі. Незважаючи на те, де людина живе – чи в місті, чи в селі, людей турбує питання роботи, питання доріг, благоустрою, навчання, лікування і так далі. Але є й конкретні проблеми кожного населеного пункту, мікрорайону, вулиці, врешті-решт кожної сім’ї і кожної людини. Усі ці проблеми будемо вивчати, зустрічаючись і спілкуючись із людьми, щоб потім їх вирішити. Переконаний, що політик має бути виразником інтересів людей. Накази виборців – для нього закон: що люди скажуть, те й потрібно робити. І якщо люди мене підтримають, то я ще наполегливіше працюватиму, аби люди пишалися тим, що живуть в Україні, щоб зустрічали День Незалежності з радістю як справді всенародне свято. На жаль, на сьогоднішній день цього ми не бачимо.
– По вашому округу ідуть чимало інших мажоритарників, за якими можуть стояти і великі кошти, і адмінресурс. Як ви будете переконувати виборців підтримати вашу кандидатуру?
– Я з повагою ставлюся до своїх опонентів, але тут, як у спорті, – шанс має кожен. Не хочу давати нікому оцінки, однак себе вважаю достатньо підготовленим для роботи в Парламенті.
Дійсно, у виборах є два впливові чинники – це гроші і адмінресурс. А ще впливає такий фактор, як недостатня поінформованість людей. Щоб перебороти ці чинники, працюватиму над тим, аби довести людям свою програму, і щоб моє бачення збіглося з баченням людей. Насправді ж річ не в програмі, а в реальному задоволенні потреб жителів округу. Наобіцяти можна багато… Мене черкащани знають як людину єдності слова і діла. Маю одну рису, котра, можливо, заважає мені бути сучасним політиком: якщо дав слово навіть ворогу, то я його дотримаю. У Чорнобаївському районі до мене ідуть, як до останньої інстанції, коли вже пооббивали пороги всіх чиновницьких кабінетів – і безрезультатно. Допомагаю людям вирішувати питання, переборюючи чиновницькі перепони. І ось зараз мені приємно, що на мій виборчий фонд почали надходити кошти від людей, яких я навіть не знаю. Певно, це люди, котрим свого часу я допоміг. Перераховують і по сто гривень… Зверталися і люди бізнесу. Із деякими я переговорив, і вони будуть допомагати, а декому відмовив. Бо знаю, що безкоштовний сир – тільки в мишоловці, а я не хочу бути залежним. До адмінресурсу ставлюся спокійно. Він був завжди, можливо, це породження нашого суспільства. Та я й не хочу, щоб мене підтримувала влада.
Буде і підкуп виборців, але хочу, аби люди нарешті зрозуміли: якщо вони «продадуться», то це за ті гроші, які потім у них заберуть. Чим більше людей «продасться», тим дешевше їх будуть «купувати» наступного разу. І все ж я вважаю, що наші люди – мудрі, навчені власним гірким досвідом багатьох виборів і будуть приймати виважене рішення. Тому підтримку я шукатиму серед людей, котрі хочуть робити усвідомлений вибір.
– Ви вже 8 років не при владі. Зараз це вам заважає чи допомагає?
– Взагалі-то, немає жодної події чи явища в цьому світі, яку можна однозначно оцінити позитивно чи негативно. Так і тут. Плюс у тому, що я не несу юридичної відповідальності за інколи прийняті безглузді рішення влади, за погіршення стану в державі, у регіоні. Але морально я все одно відчуваю себе невдоволеним, бо хоч і не причетний до того, що відбувається, але ж не можна спокійно дивитися на те, як живуть люди. А мінус полягає в тому, що в мене немає достатніх важелів впливу на ситуацію. Обрання народним депутатом якраз і дасть такі важелі.
– Свого часу у вас був конфлікт із владою. Як нині ставитеся до неї і чи маєте прихильність до тієї чи іншої політичної сили?
– Я не можу сказати, що в мене був конфлікт із владою загалом, бо влада – поняття досить широке. Це і законодавча влада, і виконавча, і судова… Дійсно, в мене склалися досить непрості стосунки з окремими представниками місцевої влади, які, на моє переконання, не зовсім правильно розуміють посадові функції і використовують владу не за призначенням. А щодо політичних сил, то я чітко написав у програмі, що не належу до жодної з них. Цілий ряд партій – великих, менших – пропонували мені піти кандидатом від них. Однак я вже був у деяких партіях, а тому прийняв категоричне рішення: бути виразником інтересів тільки народу, бо народ – це і є моя партія.
– Як ви ставитеся до нашумілого нині «мовного» питання?
– Я ніколи не був ярим націоналістом і завжди говорив: якщо ти хочеш, щоб з повагою ставилися до твоєї нації і твого народу, ти повинен з повагою ставитися до інших. Я шаную кожну національність, яка проживає на Україні, і мову кожної національності. З повагою ставлюся і до російської мови. Але в Конституції України написано, що Україна – унітарна держава, і єдина державна мова – це українська. Якщо в нас буде держава федеративна, тільки тоді можна порушувати питання багатомовності.
– Якими ви бачите свої перші ініціативи у Верховній Раді?
– Головним у моїй законотворчій діяльності буде розробка законів, які б стимулювали виробництво, підтримували людей праці, пенсіонерів, незахищені категорії населення. Я однозначно виступатиму за зміну регламенту роботи самої Ради. Бо вважаю, що оці публічні дискусії, які виникають навколо обговорень законопроектів, і які кожна політична сила використовує для свого піару, недоречні. Я пропонував би, щоб основна робота змістилася в комітети. Законопроекти повинні проходити чітку редакцію в комітетах, оцінку юристів та галузевих фахівців. І лише в разі погодження виноситися на розгляд Парламенту. А що відбувається зараз? Комітет – не рекомендує, фахівці і юристи проти, суспільство проти, а закон усе одно приймають! Крім цього, одним з першочергових завдань я бачу спрощення податкового законодавства, яке було б зрозумілим всім і не потребувало б громіздких бухгалтерій. Я за те, щоб ліквідувати ПДВ, ввести єдиний податок з обігу і єдиний соціальний платіж (нарахування на зарплату). Його розподіл по різних фондах має бути справою держави. Однією з головних ініціатив вважаю необхідність спрощення реєстрації бізнесу, яка повинна тривати лічені години. Наступне – реформування правоохоронної системи. Наприклад, у Німеччині найкращим поліцейським вважається той, на чиїй дільниці не сталося жодного порушення. А в нас доводять плани по збору штрафів. Правоохоронним органам треба повернути ту їхню функцію, яку вони мають виконувати – забезпечувати порядок і захист громадян.
Також вважаю за необхідне суттєво скоротити чиновницький апарат, а систему надання бюджетних пільг і допомоги зробити адресною і такою, яка не передбачає стояння в чергах та біганину з одного чиновницького кабінету в інший.
А ще домагатимусь належного контролю за дотриманням чинного законодавства: закон – один для всіх, не повинно бути тих, що стоять «вище» закону.
реклама
Коментарі
А ПРИ ЧОМУ ТУТ ГРЕСЬ? Я ЩОСЬ ЗА НЬОГО ПИСАЛА? ЗАМОРОЧКИ З ГОЛОВОЮ? ДО ЛІКАРЯ, РІДНИЙ.ТАМ ДОПОМОЖУТЬ.
А що душейко зробив у драбівському районі? Абсолютно нічогісінько. Гнати таких треба уже зараз.Бо тоді буде пізно.
Стрічка RSS коментарів цього запису