Про стандарти соціальної журналістики й можливості соціальних кореспондентів працівники черкаських ЗМІ говорили з французькою репортеркою Ізабель Моро. Спілкування в Черкасах організувала громадська організація „Академія Української Преси”. На семінар прийшло понад 20 черкаських журналістів.
На зустрічі французькі колеги констатували незначну активність українських медійників щодо висвітлення соціальних проблем.
– Соціальну тематику недостатньо висвітлюють в українській пресі, – констатував Перший секретар Посольства Франції в Україні Еманюель Берар. – Не можна сказати, що її повністю ігнорують, але вона менш помітна, аніж у французькій пресі.
Пан Берар вважає, що таку ситуацію пояснює кілька факторів. Перший – це те, що соціальна тематика, можливо, не така цікава, як гарячі перипетії політичного життя. А другий – це складність жанрових особливостей соціальних публікацій.
Водночас президент „Академії Української Преси”, доктор філологічних наук, відомий медіадослідник Валерій Іванов переконаний, що захоплення українських журналістів політикою є ненормальним.
– Політика ж не єдина сфера суспільного життя, – зауважив він. – Натомість ми часто граємо за правилами політиків. Головна відмінність західних країн від України – це те, що в них людина в центрі уваги, а влада обслуговує її. У нас усе навпаки: людина працює на владу. Я переконаний, що досвід Франції стосовно стандартів соціальної журналістики дуже важливий для України.
дипломат Е.Берар, професор В.Іванов та журналістка І.Моро
Цю ж думку підтвердила журналіст-репортер французької газети „La Tribune” Ізабель Моро. Вона наголосила, що у Франції є дуже багато журналістів, що мають спеціалізацію соціального журналіста.
– Насправді соціальна тематика має доволі складний характер і непроста для необізнаних журналістів, – зауважила пані Моро. – Адже коли хтось в уряді оприлюднює проект певної соціальної реформи, то соціальні журналісти аналізують, як ці зміни вплинуть на різні категорії населення, із якого бюджету візьмуть гроші на впровадження реформи.
Ізабель акцентувала, що у Франції існує розрізнення суспільних і соціальних журналістів. Так, перші можуть писати про всі сфери життя суспільства, брати коментарі представників влади, що працюють у цих галузях. Натомість соціальні журналісти висвітлюють „більш технічні” теми (наприклад, пенсійну реформу), які потребують глибшого усвідомлення проблеми, знання історії питання.
Цікаво, що у Франції активно діє Асоціація журналістів, які працюють у галузі соціальної журналістики. Організація існує вже понад 40 років й об’єднує як „редакційних” журналістів, так і фрилансерів („вільних” журналістів, що не прив’язані до конкретної редакції – „Прочерк”). Загалом у Франції серед тих репортерів, які пишуть про соціальні проблеми, фрилансером є кожен другий.
реклама
