Війна непрохано внесла корективи в життя українців, підступно руйнуючи будівлі, родини, долі, мрії, безжально відтинаючи гострим лезом зв'язки з домівкою, улюбленою роботою, рідними, друзями... Війна не зважає на достаток, на статус, на вік чи на стать. У війни свій сценарій і свої ролі...
Актриса Анна Німайєр приїхала до Черкас з Маріуполя, де випускниця Дніпропетровського театрально-художнього коледжу від 2008 року, з кількарічною перервою, служила Мельпомені в Маріупольському драматичному театрі.
Успішно пройшовши конкурс на посаду артистки драми в Черкаський театр Шевченка, Анна Німайєр стрімко влилася в театральний колектив, втіливши півдесятка ролей упродовж декількох місяців. Наразі акторка готується до першої в її творчій кар'єрі ролі історичної постаті зі світовим ім'ям – Лесі Українки.
– Роль Лесі Українки для мене дуже відповідальна. Готуючись до репетицій, я багато перечитувала, передивлялалася відео, вслухалася в запис її голосу, спілкувалася з режисером Павлом Гончаровим, який завжди захопливо розповідає про Лесю, наповнюючи мене. Коли ми розмовляли, коли вивчала матеріали, я відчула, що в наших із Лесею характерах є певна схожість. Загалом, для кожної ролі я намагаюся зробити все можливе, аби вона стала рідною, щоб вона була, як друга шкіра, яку одягаєш. І ще я люблю розбирати роль, як кажуть, на молекули, я повинна в неї закохатись, полюбити її. Всі свої ролі я називаю своїми дітьми, а тут в Черкаському театрі, складається так, що у мене діти швидко народжуються, – говорить Анна Німайєр.
Події містичної вистави «ЛесЯ Українка» відбуваються у потойбіччі, де драматургиня зустрічається з персонажами своїх творів «Одержима», «Камінний господар», «Кассандра» і «Бояриня», має нагоду вести з ними діалог, зазирнути в їхні душі, відкритися їм. Анна Німайєр зізнається, що іноді, під час роботи з текстом, акторка в думках звертається до Лесі Українки, просить, щоб вона її почула і допомогла впоратися з роллю. А ще Анна хотіла б, за можливості, потрапити на могилу Лариси Косач-Квітки на Байковому цвинтарі, сподіваючись там просотатися особливою енергетикою, відчути незримий зв'язок. Акторка запевняє, що вона не забобонна людина і вміє чітко відділяти сцену й роботу від справжнього життя, куди не варто переносити негатив чи привертати лихо.
За задумом режисера Павла Гончарова червоною ниткою крізь усю виставу «ЛесЯ Українка» проходять роздуми письменниці про прощення чи помсту, про вірність чи зраду, вартісність хиткого миру чи доцільність боротьби, про справжність чи ілюзорність кохання.
– Мені імпонують усі твори. «Бояриня» дуже близька, суголосна. Я зі Сходу, й іноді я стикалася з тим, що люди кажуть, «це через вас все почалося, це ви всі винні»... І ти розумієш, що ти не винна, але як їм це довести? Або говорять, що всі в Маріуполі проросійські. Ні, не всі. Далеко не всі. Є люди, які зараз там залишилися, і вони чекають повернення України, вони чинять спротив, постійно зривають російське ганчір'я з площі, невтомно пишуть «Маріуполь – це Україна». Вони усвідомлюють ризики, але вони там, вони на сторожі, вони підтримують наших військових. Люди, перебуваючи поруч із ворогом, тримаються, чекають, вірять і допомагають. Не всі, хто залишився, зрадники, – ділиться наболілим акторка.
Персонажі театральної постановки «ЛесЯ Українка» різні: з різними світоглядами, з різних часових просторів, з різних країн, але наділені спільною жагою до волі та справедливості. Кожен образ є часткою Лесиної душі, яка промовляє до нащадків, доносить пророчі послання крізь віки.
– Леся передбачала багато подій, відтворювала це у своїх творах, постійно доносила пророчу думку. І зараз ми бачимо, що часи минають, роки проходять, а ми знову повертаємося на круги своя. Хочеться, щоб люди почули, включились, нарешті усвідомили Лесині попередження. Таке враження, що ми ходимо по колу, яке необхідно розірвати. Я прагну, щоб люди зрозуміли, почули, щоб у них пробудилася свідомість, – висловлює заповітне бажання виконавиця ролі Лесі Українки.
Найближчі покази містерії «ЛесЯ Українка» відбудуться 26 січня о 18:00 та у день народження Лесі Українки 25 лютого о 17:00 в Черкаському театрі Шевченка.
Ольга Квятковська
Цікаві новини звідусіль
