«Трипільські зорі» сяяли в Черкасах протягом двох днів (ФОТО)

Етнофестиваль «Трипільські зорі» проходив у Черкасах протягом 28 – 29 червня в Долині троянд до глибокої ночі. Захід відбувався вже всьоме. Відвідувачі мали змогу взяти участь у цікавих конкурсах та змаганнях, майстер-класах із народно-прикладного мистецтва, а також побувати на безсонній ночі кінофільмів.

Фото прес-служби ОДА

Найперше, що було чутно на фестивалі – це свист майстрині Віти Колісник. Вона розповіла, що приїхала сюди ще зранку. Свистки почала виготовляти після декретної відпустки, коли з’явився вільний час і захотілося проявити фантазію та зайнятися творчістю.

– Спочатку я виліплюю свисток у формі якоїсь тваринки, потім випікаю в муфельній печі, яка витримує температуру до тисячі градусів. Тваринки – свистки коштують відповідно до часу, який витрачається на їхнє виготовлення. Більшість відвідувачів більше роздивляються новинку, а бажаючих купити, як завжди, менше.

Володимир продає вироби гончарного мистецтва. Охоче відповідає на запитання відвідувачів про технологію виготовлення горщиків та мисок.

– Горщики ліплять по формі з білої глини, а також топлять у молоці, щоб посуд був якісним та витримував різні температури.

Загалом на виставці-продажі можна було придбати магнітики з українською символікою, український народний одяг, картини українських художників, прикраси, монети та ін. Новинкою продажу цьогоріч стали саморобні свічки. То – справжній витвір мистецтва, який потребує швидкості виконання, неабиякого вміння та зусиль, розповіла реалізатор Єлизавета.

– У всіх свічок різна ціна залежно від кількості парафіну та ваги. Можна придбати свічки і по 40, 60, 70, і по 160, 200 гривень. Свічки робить мій хрещений, він займається цим вже протягом півроку. Має хороше обладнання – спеціальні ванни, в яких підтримується температура воску, а також свічки поміщають у розчини різних кольорів. Це дуже цікава процедура. Всі дуже дивуються, тому що деякі роками займаються і не є настільки майстерними. Свічку потрібно встигнути порізати, надати їй форми протягом 10 хвилин, доки парафін не захолоне. Це дуже непросто. Наш рекорд – свічка вагою півтора кілограми, покрита лаком для блиску, - каже Єлизавета.

Не менше людей цікавить і український народний одяг. Завжди знаходяться бажаючі як не придбати його, то бодай приміряти. Аби продемонструвати зроблені власноруч вишиванки, Тетяна Комар приїхала з Волинської області, з міста Луцька:

– Я вже вчетверте на фестивалі. Традиційно люди цікавляться червоно-чорними варіантами вишивки, рідше приваблюють вироби, вишиті блакитними чи білими нитками. Найчастіше купують одяг до свят, кажуть, що згодиться дітям на Перше вересня чи Останній дзвоник. Перші роки, коли почала шити на продаж, таким товаром більше цікавилися жінки, однак останнім часом попит збільшився, тепер чоловіки також купують вишиванки, частіше навіть не собі, а хлопчикам. А от жінкам важче вгодити, вони завжди довше обирають модель та кольори.

Звісно, вишиванки – недешеве задоволення, каже майстриня, оскільки такі вироби ручної роботи вимагають значної витрати часу. Частина вишивки робиться на машинці, однак більшість все ж вручну.

Серед прихильників української кільтури був і голова черкаської ОДА Юрій Ткаченко, який долучився до проведення цього свята. «Тільки та нація, яка береже свої традиції вважається сильною. Зважаючи, що на черкаській землі вже сьомий рік поспіль українські традиції заходять продовження у етнофестивалі, це ще раз доводит нашу національну силу і єдність», – зазначив Юрій Олегович. Про це інформує прес-служба голови ОДА.

Цього року сусідами Тетяни на фестивалі була незвична компанія з не менш екзотичними піснями. Відвідувачі скоса поглядали на мирне селище Крішни, однак від приготованих ним вегетаріанських страв не відмовлялися. Не менше вражало та створювало ефектну картинку виконання специфічних медитативних пісень.

Однак ці пісні не заважали розвагам неподалік. Стрільба із лука – заняття захоплююче, войовниче та складне. Бажаючих спробувати себе в ролі воїнів не бракувало. Допомагав потрапити стрілою точно в ціль майстер Володимир. Прізвище відмовився називати – і недаремно – однією з мішеней був портрет Путіна.

– Мішень з обличчям Путіна – це просто приманка, я можу і звичайну повісити. Намагаюся навчити людину стріляти за 6-10 стріл. Сам займаюся стрільбою з лука вже чотири роки. Мій друг з Києва продає луки та стріли, запросив мене реконструювати саме дерев’яні стріли – не спортивні. Дерев’яні дешевші, для порівняння – стріла з дерева коштує менше ста доларів, а спортивна – до двох тисяч доларів, – розповідає Володимир.

Етнорепертуар зовсім не злякав вибагливу молодь. На фестивалі відвідувачів розважали народні колективи Черкащини, гурт «Сонце в кишені», «Буття», «Cloud Jam», «Володар», «Фолькнери», «Спів братів», «СонЦе», «Буднітай», «Ефект метелика», «Ренесанс», «Vuraj».

Олександр Колосенко з дружиною залишилися задоволені фестивалем:

– Сподобалося те, що можна було придбати  товари, яких не знайдеш у магазині. Це корисний захід, оскільки він приваблює молодь, привертає увагу до національних традицій та є місцем прекрасного відпочинку, – говорить він.

Етнофестиваль «Трипільські зорі» тривав протягом двох днів, тож ті, хто не встиг побувати в перший день фестивалю, мали можливість насолодитися видовищем наступного дня.