У Польщі навіть пам’ятники «відвертаються» від Росії (ФОТО, ВІДЕО)

Чи не перше, з чим стикаєшся в Польщі, – це неймовірна підтримка України і несприйняття всього, що стосується Росії.

Пам’ятник польському політичному і державному діячеві Юзефу Пілсудському поряд із Бельведерським палацом у Варшаві, де мешкає президент, є одним із двох монументів, що «дивляться» на Схід. Усі інші повернені «обличчям» лише на Захід, у протилежний Росії бік.

– Усі пам’ятники у Варшаві повернуті обличчям на Захід. Це – один із двох, які дивляться на Схід, – розповіла групі українських журналістів, які прибули до Польщі на стажування, серед яких був і кореспондент «Прочерку», екскурсовод родом із України пані Оксана. – Польща завжди хотіла бути незалежною, а царська Росія 123 роки її гнобила. Тому через патріотичні рухи визволення навіть пам’ятники не дивляться туди (у бік Росії, – ред.).

Цікаво, що Бельведерський палац є відкритим для відвідувачів. Одним із таких днів, коли можна подивитися, як живе президент, є Міжнародний день музеїв, який відзначається щороку в травні.

Поляки запевняють: у резиденції президента не знайдеш золотих унітазів, як у Межигір’ї Януковича.

Відповідно до норм країни у президента зарплата – невелика. 

– Тут немає такого багатства, як у Януковича, – запевняє представник польської Асоціації журналістів (SDP) Агнєшка Дворжек.

Ще одним вагомим підтвердженням категоричного ставлення до Росії є Палац культури та науки (Pałac Kultury i Nauki), який скорочено називають ПКіН (ПеКіН (PKiN).

Це найвищий хмарочос у самому центрі Варшави на площі Дефіляд, побудований під керівництвом радянського архітектора Льва Руднєва як «дар дружби народів СРСР братському народу Польщі». Увели в експлуатацію Палац культури і науки в 1955 році. Таким чином, варшавський палац схожий на вісім московських висотних будинків, які також проектував Руднєв (Міністерство закордонних справ РФ, готель «Україна», головний корпус МГУ та інші).

Вигляд із вікна ради міста Варшави, яка знаходиться в будівлі ПеКіНу

Жителі столиці досі не можуть спокійно ставитися до такого «братського» подарунку Росії. Довгий час у Польщі тривали дискусії щодо знесення пам’ятки. Однак поки ПКіН встояв, і з 1 лютого 2007 року його визнали пам'яткою історії і культури. Боротьба за включення його до списку об'єктів, що охороняються, тривала кілька десятків років.

До речі, 4 грудня 2013 року Палац культури і науки рішенням столичної влади засвітився українськими національними кольорами. 

Це сталося на знак підтримки варшав’янами подій Євромайдану. Рішення про освітлення 42-поверхової споруди національними кольорами України ухвалила мер польської столиці Ганна Ґронкєвіч-Вальц.

Нагадування про ставлення до Росії українські журналісти зустрічали чи не в кожній польській редакції.

А журналісти «TVP.info» навіть підспівували, додаючи до сюжету про день народження Президента Російської Федерації Володимира Путіна присвячену йому популярну пісню далекобійника.

Справжнім осердям «любові» до колишнього Президента України Віктора Януковича та теперішнього президента РФ Володимира Путіна просто у центрі Варшави є музей «Український світ».

Там серед атрибутів Євромайдану розмістилися кабінети для обох президентів. Віктору Федоровичу виділили «кабінет» на другому поверсі у вбиральні, а Володимира Володимировича помістили в «клітці» в одній із дальніх кімнат.

Цікаво, що всі експонати звозили до музею українці, які приїжджають до Польщі або вже тут живуть. Зокрема, тут після анексії Криму працює журналіст із півострова Сергій Сухобойченко.

В «Українському світі» виступають із концертами українські зірки (зокрема, нещодавно там співала для українців у Польщі співачка Руслана), проводять безкоштовні курси польської мови для українців, а також допомагають знайти роботу.

Є у музеї навіть кімната, куди небайдуже поляки приносять речі для переселенців із України.

Загалом поляки ставляться до сусідів-українців із величезною повагою. Чи не найбільшим шанувальником України, на думку українських журналістів, є редактор видання «Tygodnik Podhalanski» із Закопаного Єжи Юрескі. Єжи двічі на Майдані та знімав про нього фільми.

Єжи настільки «прикипів» душею до української делегації, що прапор України чіпляв всюди, де тільки можливо.