У Національній спілці журналістів України нагородили переможців щорічного конкурсу організації. Диплом і призи за перемогу в номінації «Журналіст року» отримав журналіст черкаського інтернет-сайту «Прочерк» Олександр Вівчарик.
У межах заходу відбувся круглий стіл за участі журналістів і медіа-експертів із питань професійних викликів та редакційних стандартів у сучасних реаліях. У його роботі взяла участь і делегація Всекитайської Асоціації журналістів.
Після закінчення круглого столу і нагородження переможців творчих конкурсів гості з Китаю відвідали службу новин телеканалу «Інтер», що розташована в приміщенні колишнього кінотеатру по вулиці Щусева, 26, повідомляють «Українські новини».
Українцям було що показати колегам з Азії
Екскурсію гостям директор компанії «Національні інформаційні системи», що виготовляє для «Інтеру» програми «Новини», «Подробиці» й «Подробиці тижня», Олександр Пилипець та заступник виконавчого директора інформаційної служби новин Максим Денк почали з тележурналістського комплексу.
Пилипець пригадав, як розпочинав роботу всередині 90-х років минулого століття, як їздив на зйомки з орендованими камерами. А зараз так званий парк телевізійної техніки «Національних інформаційних систем», яка виїжджає на зйомки, складають 24 суперсучасні камери (10 маленьких). Невеликі є дуже зручними для зйомок у наш нелегкий військовий час. Із ними виїжджають у зону АТО. До них маються також малі системи передачі даних через мережу мобільних операторів. Це дає можливість журналісту демонструвати зображення в прямому ефірі просто в польових умовах, робити прямі включення у програмах новин.
Господарі захоплено розповіли, що канал застосовує найсучасніші комп’ютерні медіатехнології, першим в Україні вжив цифровий стандарт SDI, використовує оптоволоконні лінії для високоякісного зв’язку зі станціями і джерелами програм. Для виробництва новин тут використовуються сучасні технології NewsRoom.
Показали колегам і багатоканальну автоматизовану апаратну; апаратну, де знаходяться режисери; апаратні, у яких розшифровують відео, монтують сюжети; технічну апаратну, до якої надходять усі зовнішні сигнали і відеопотоки; супутникову, ефірну, звукову апаратні і прочая, і прочая, і прочая. Усе сучасне, доглянуте, усе в роботі.
Господарі були гостинними і давали відповіді на всі запитання. А гостей особливо цікавило, чи потрапляють у випуски новин «Інтеру» події, які відбуваються в Китаї. На це Максим Денк лаконічно і делікатно відповів:
– Так, ми співпрацюємо з інформаційним агентством CCTV (Центральне телебачення Китаю). Воно має одне з кращих у світі покриття. Коли в якійсь точці земної кулі відбувається щось цікаве для нас, то 99 відсотків вірогідності, що CCTV там присутнє.
Тобто Китай не є пріоритетом для наших новинних компаній, як, власне, і Україна для Китаю. Але контакти усе ж тримаємо…
У зоні АТО постійно знаходяться три знімальні групи «Інтеру»
Особисто мене цікавило, скільки взагалі журналістів на «Інтері» роблять новини, і скільки працює в зоні АТО? На що Олександр Пилипець відповів:
– У нас діє 15 регіональних корпунктів, 7 міжнародних (США, Велика Британія, Росія, Німеччина, Брюссель (Бельгія) і Австрія, корпункт якої закриває й Італію. Тут у редакції трудиться близько 40 журналістів, включаючи й міжнародну редакцію, яка працює на стрічках закордонних новин. Загалом це десь 80 осіб. Окрім того, є ще чимало редакторів, які працюють над інформацією, випускові редактори, регіональні редактори. За рівнем достовірності ми перевіряємо інформацію до п’яти разів!
А Максим Денк додав:
– У зоні АТО працюють журналісти, які самі виявили бажання там бути. Таких у нас шестеро і близько 10 операторів. Кожні два-три тижні вони міняються. Охорони в них немає. Подаємо списки у штаб АТО, в СБУ, що такі-то люди будуть там працювати, і все. Каски, бронежилети – весь їхній захист. Із ними також водій, який їх скрізь возить.
Однак перелічив Денк прізвища восьми військових кореспондентів. Це – Роман Бачкала, Ірина Баглай, Ярослав Кречко, Руслан Смещук, Веніамін Трубачов, Олександр Пантелеймонов, Андрій Лащ. Про події в АТО, як ми усі знаємо, у новинних програмах «Інтеру» розповідають кожного дня.
Як наголосив Пилипець, там постійно знаходяться три знімальні групи. Дві – в районі Краматорська: одна група закриває Донецьку область, друга – Луганську. Усе, що там відбувається за цілий день, вони збирають і видають або сюжетом, або роблять включення в підсумковому випуску. А одна група дислокується в Маріуполі.
Негативний приклад Росії. І позитивний Китаю?
Отак за оглядом служби новин і спілкуванням ми зустріли ведучого ток-шоу «Чорне дзеркало» Євгена Кисельова. Пан Євген саме готувався до чергового випуску «Чорного дзеркала». Однак виділив десять хвилин зі свого напруженого графіку для розмови з китайськими колегами. Їх, звісно ж, цікавило, чи був він у Китаї і чи доводилося йому як ведучому торкатися теми Китаю або якихось подій у цій країні. Кисельов зізнався, що не є спеціалістом по Китаю, але добре знається на китайській кухні, яка є його найулюбленішою. У самій Піднебесній не був, лише – у Гонконгу. Очевидно, і для нього Китай – не пріоритет. Україна – куди цікавіша…
Та усміхнені колеги з Азії продовжували розпитувати метра журналістики.
– Оскільки зараз неабияка конкуренція на медійному ринку України, – говорив один із них, – чи не бачить пан Євген загрози для телевізійних компаній із боку інтернет-медійного простору?
От тут Кисельов і сказав:
– Якщо замислитися над тим, якими темпами росте населення Китаю стосовно населення інших країн, особливо України і Росії, усі ми за кілька століть будемо китайцями. Так само пройде ще кілька десятиліть і основним носієм телебачення стане дуже швидкий і загальнодоступний інтернет. Відповідно, класичне телебачення буде видозмінюватися, пристосовуватися. Тобто всі будемо китайцями, і всі будемо дивитися телебачення через інтернет. Але на сьогодні вирішальну роль усе ж відіграє традиційне телебачення. І приклад сусідньої Росії це дуже переконливо продемонстрував. Уже понад десять років, зокрема і в Росії, обговорюється тема недалекого майбутнього так званих нових медіа, які невдовзі мають витіснити традиційні медіа. У якійсь мірі це відбулося. Газети і журнали перестали відігравати ту роль, яку вони відігравали раніше. Але ж зовсім вони не зникли, а лише змінилися… Що ж до Росії, то ліберальні, опозиційно налаштовані онлайнові ЗМІ не змогли нічого протиставити державним телеканалам, які поширюються традиційним способом. І подивіться, як там за два роки державна російська проурядова пропаганда змогла консолідувати виборців навколо пана Путіна! Звичайно, треба робити поправку на конкретну країну. У країнах невеликих, більш розвинутих і з більш освіченим народом ситуація дещо інакша. Приміром, в Естонії, де таке враження, що вся країна покрита вай-фаєм.
Найбільш допитливий китайський журналіст підсумував:
– Таким чином, в Україні нові медіа ще не загрожують існуванню і розвитку традиційних... І пан Кисельов з ним погодився, додавши, що наразі вони мирно співіснують. Однак люди, які належать до еліти суспільства, про новини в світі і Україні дізнаються таки через інтернет. І навіть телевізійні сюжети дивляться там.
рекламаЦікаві новини звідусіль
Коментарі
Та яке там "не вгодиш"! У цього автора завжди надмірно роздуті тексти. А ще - неадекватність подачі. Скажіть на милість, що це за слова: "Особисто мене цікавило, скільки взагалі журналістів на «Інтері» роблять новини, і скільки працює в зоні АТО?" Автора не хвилює, цікаво це читачам чи ні, головне - "особисто мене цікавило"
Вам не угодиш!
Стрічка RSS коментарів цього запису