Черкаський фотограф створив віртуальний випускний альбом

02 лютого 2016, 11:21 ПРОЧЕРК

Наприкінці минулого року Bird In Flight спільно з Depositphotos відкрили у Києві фотошколу. Із шестисот кандидатів, котрі подали заявки, куратори відібрали 25 чоловік. Вони стали слухачами двомісячного курсу, що складався із циклу лекцій і практичного модуля, в рамках якого студенти знімали і обговорювали власні проекти. Bird In Flight публікує кращі з них – вуличні сценки в українських містах на фотографіях черкащанина Ігоря Єфімова.

Ігор Єфімов

Народився та живе в Черкасах. Закінчив Східноєвропейський університет. Працює в обласній газеті «Вечірні Черкаси». Автор персональних і колективних виставок в Україні та за кордоном. Неодноразово входив до шорт-листів і ставав переможцем фестивалів вуличної фотографії Eastreet (Польща) і Streetphotography.ru (Росія). Учасник колективних виставок Innervisions; лауреат премії «Прометей 2015» від Спілки журналістів України.

Про школу

Я живу і працюю вдалині від професійної тусовки, тому для мене у фотошколі було важливим живе спілкування з цікавими людьми. Не всі із них мої однодумці, і саме це дозволило мені подивитись на їх фотографію з інших боків.

Здорово, що в школі велику увагу приділяли практиці та майстер-класам, оскільки, на мій погляд, набагато цікавіше переймати досвід людей, які домоглися певних висот, ніж просто слухати теорію про композиції, наприклад.

Також я був приємно здивований тим, що ухил у школі був на репортажну і документальну фотографію, - це найбільш цікаві мені жанри.

Це був цікавий досвід, і я вдячний організаторам за цю можливість.

Про проект

Людина – це таємниця. Її треба розгадати, і якщо будеш її розгадувати все життя, то не кажи, що втратив час; я займаюся цією таємницею, бо хочу бути людиною.

Ф. М. Достоєвський. З листа до брата Михайла (серпень 1839).

З 2010 року я знімаю на вулиці. Для мене це найчесніший вид фотографії, тому що тут – все життя, непідробні емоції і ніякої бутафорії. Наш світ дуже мінливий, а зараз Україна, можливо, змінюється навіть ще швидше, чим інша планета. Мені подобається помічати і фіксувати ці зміни. Подобається реєструвати мить, час. Подобається, коли вдається в кадрі показати і сьогодення, і минуле, і майбутнє.

Через вуличну фотографію я вивчаю вплив часу на людей, часу на місце, місця на людей.

Мені цікаві люди, їх звички, фрази, жести, середовище проживання, манера спілкування, мода і стиль поведінки. І в цьому контексті мої фотографії - це як послання у пляшці наступним поколінням. Тому ця історія, безумовно, не просто про Черкаси або Україну. Це історія про людину, або навіть про людство.

У той час як основна увага прикута до мегаполісів, багато хто забуває про периферію. Великі міста часто підминають під себе індивідуальність людини. А в провінційних містечках, таких як Черкаси і ще сотні подібних, життя тече в іншому темпі і навіть, можливо, в іншому сенсі. Тут яскравіше проявляється істинний менталітет і те, що називають національним колоритом. Тут сильніше відчуваєш драйв, іноді навіть небезпеку, знімаючи на вулиці, адже тут це все ще не поширене. Люди тут інші. У них інші цілі, інтереси, настрої, можливо, менш піднесені, але від цього тільки більш щирі.

Efimov_06

Знімаючи вулицю, я вірю, що вношу свій, нехай і невеликий, але значущий внесок в історію нашого життя. Я вважаю, що мої фотографії здатні доповнити загальну картину сьогодення.