Черкаське подружжя працює в дорозі та подорожує світом

Альона і Михайло Смаглюк поїхали на курорт і не повернулися – в якомусь сенсі світ втратив їх як двох любителів посидіти вдома, які живуть на одному місці. Зате світ отримав двох мандрівників, які вирішили, що працювати в дорозі нітрохи не важче, ніж в офісі. Тепер їхні головні гасла – їхати, куди кличе серце; дім завжди з тобою; дім – це місця, де тобі добре, навіть якщо кожен день – це нове місце. Про це пише "in.ck.ua".

Кордони та труднощі, насправді, тільки в нашій голові

Коли ми купували квитки туди і назад, в наші голови вже закрадалася думка, що зворотним квитком ми можемо не скористатися. Але серйозно про це ми тоді не думали. А зараз як згадую той божевільний день, коли ми вирішили не летіти назад... дуже бентежливо.  Роки два тому ми дуже хотіли побувати в Таїланді, але щороку щось заважало, і поїздка відкладалася. У жовтні 2016 року ми все-таки полетіли, ще не знаючи, що наша подорож затягнеться на невизначений термін...

Ми плануємо об'їхати весь світ. Просто почали з Азії, звідси легше стартувати мандрівникові-початківцю. Клімат і ціни влаштовують. Який континент стане наступним? Чесно, не знаємо. Може, Європа... Ми хочемо подорожувати за принципом, коли душа покличе, тоді й в дорогу. Після Шрі-Ланки, напевно, в Індію.

Наша подорож почалася з несправного літака. Сидимо ми вже на борту, чекаємо вильоту. Чекаємо, чекаємо, чекаємо... 3 години! Наш літак зламався, і його лагодили весь це час. Спочатку ми дуже хотіли, щоб швидше полагодили. Потім молилися, щоб не полагодили, і дали нам інший літак. Страшно летіти на тому, який лагодять вічність! Врешті скомандували всім на вихід. Думаємо: або посадять на інший, або повернуть гроші, почали шукати інші квитки "куди завгодно". П'ять годин на стійці реєстрації, годинка сну в готелі аеропорту і нам дають квитки на найкращий рейс до Бангкока з пересадкою в Дубаї.

Якщо дуже хочеться подорожувати: дорога – автостоп, житло – каучсерфінг чи намет, їжа – банани з гілки. Ну, якщо говорити про їжу, то можна підходити в будь-яку кафеху і запитувати: що потрібно зробити, щоб заробити їжу. Якщо у вас є хоч мінімальний талант до чогось, монетизуйте його в дорозі. Якщо твоя корона дозволить "помити посуд в кафе" за шикарний захід сонця над океаном і їжу, то проблем немає. Бажання – ось що потрібно для подорожей. Все інше стосується тільки твого рівня комфорту. Зовсім безкоштовно, звичайно, подорожувати не вийде.

"Ти чогось хочеш? Що ти робиш для цього? Нічого? Значить, недостатньо хочеш". Відповідайте собі чесно, ви просто промовляє фразу "хочу...", чи дійсно всім своїм "я" хочете відправитися вивчати наш прекрасний світ? Кордони і труднощі, насправді, тільки в нашій голові. До думки про подорожі ми йшли поступово, але один випадок став каталізатором: я натрапила у Facebook на пост про те, що на Шрі-Ланці можна пожити безкоштовно. Це була стаття для тих, хто подорожує і працює одночасно. Ми з Мішею прочитали і тільки згодом зрозуміли, що це ж про нас! Одразу подали заявку на проект "Смена". В результаті ми пройшли співбесіду і зараз живемо в Шрі-Ланці.

"Смена" – це проект двох мандрівників, які, як і ми, працюють в дорозі. Вони вже сім років їздять по світу, беруть участь у різноманітних рухах і проектах. Зараз вони створили простір, де віддалені працівники і фрілансери зможуть жити протягом певного часу. Це можливість подружитися, допомагати один одному в роботі і брати участь у тренінгах та воркшопах, походах, вечірках на пляжі та інших спільних заходах. Проживання на віллі біля океану безкоштовне, ще й зі сніданком!

Завдяки подорожам ми почали по-іншому будувати свій графік. Ми засновники SMM-агентства з офісом у Черкасах. Наприкінці грудня ми здали приміщення і тепер будуємо віддалений формат роботи. Останнім часом день у нас зазвичай починається в 4:30-5:00 ранку, разом із місцевими. Працюємо приблизно до 9 ранку, потім відпочиваємо, їздимо у справах або гуляємо. З собою беремо телефони з інтернетом, працюємо паралельно. Під вечір теж іноді включаємо ноути. Точно сказати, скільки годин на день ми працюємо, складно. Все залежить від проекту.

Кожна країна залишає після себе особливі спогади

Таїланд вчить простоті та спокою. Тайці, буває, ходять просто в піжамі і не заморочуються, хто що подумає. У нас люди дуже переймаються думкою інших, люблять засуджувати людей. У Таїланді інакше – почуваєш себе більш вільним. У Таїланді та Шрі-Ланці живуть дуже усміхнені люди: вони посміхаються просто так, начебто ви хороші приятелі. Ця країна дивує гостро-солоно-солодкою їжею, наприклад, кавун вони можуть посипати сіллю з перцем. Місцева власниця кав'ярні, Пон, пригощала нас манго з перцем, сіллю і цукром. Було смачно! Малайзія запам'яталася неймовірним поєднанням трьох культур – індійської, китайської та мусульманської. Представники всіх трьох напрямків чудово ладнають між собою, таке не завжди трапляється у стосунках сусідів у нашій країні.

В Таїланді кіпіш на дорозі – це єдиний організм. Щоб спокійно пересуватися, потрібно влитися в нього. Перші дні ми дуже довго переїжджали прості перехрестя, з часом уже почували себе більш впевнено. Обганяти можна праворуч і ліворуч, це нормально, всі так роблять. А в Шрі-Ланці, наприклад, начебто все нормально, їздити можна, поки на дорозі не з'являються головні герої – автобуси. Вони спочатку вилітають на зустрічну смугу, потім сигналять. Всі водії, які турбуються за своє життя, негайно з'їжджають, щоб поступитися дорогою. Після автобусів наступні за рівнем "небезпеки" – тук-туки. Обов'язково обганяти тільки з правого боку і обов'язково "бібікати", навіть якщо ти включив поворот. Водії реагують тільки на це.

Тайці називають туристів, які приїхали пожити, фарангами. У нас утворилася ціла компанія фарангів. Наприклад, кияни Маша з Ванею побачили наш instagram-аккаунт і ютуб-канал, запропонували познайомитися. Вони ввели нас в місцеву тусовку, познайомили ближче з культурою Таїланду, тому що спочатку ми майже ні з ким не спілкувалися, працювали.

Подорожі вчать не створювати стереотипів і руйнувати ті, що у вас вже є. Наприклад, у Міші був стереотип з приводу ісламу. Але коли ми "стопили" в Малайзії, нас підібрала сім'я яскравих представників ісламу. Коли ми їхали в машині, Джефрі сказав одну дуже важливу річ, яку ми запам'ятали: "Чому люди вважають іслам небезпечним? Він, як і будь-яка інша релігія, несе тільки світло. Послухайте самі (в машині у плеєрі звучав голос зі словами з Корану): він співає про те, що потрібно любити і поважати один одного, а не вбивати. А ті, хто роблять протилежне – просто дурні фанатики".

Ми купуємо 8 стиглих соковитих манго за 20 гривень

У середньому, нам вистачає 600 доларів в місяць. Це з орендою житла, байка і їжею (ми особливо ні в чому собі не відмовляємо). Але по клубах ми не ходимо і грошей на це не витрачаємо. Наша подорож – це не тільки відпочинок, це наше життя, а значить і робота, і дозвілля, і все-все. Тому і розтрати більш-менш середні, не такі, як у звичайної людини на курорті.

У Шрі-Ланці ми їмо приблизно за 20 гривень на двох (100 рупій). Порції дуже великі, тому ми беремо одну. Але це в місцевих кафешках, для місцевих. Якщо хочеться комфорту, меню і красивостей, то вам явно не сюди. Ми просто вже дуже любимо місцевий колорит: чоловіки, замотані в спідниці, офіціант, який ні слова не розуміє по-англійськи і замість сніданку приносить нам великий батон... Дуже багато деталей, які просто не побачиш у кафе для туристів. Щоб ви розуміли, які тут ціни – ми купуємо 8 стиглих соковитих манго за 20 гривень. Є одне велике але: треба бути уважним, адже якщо ти білий, то грошей з тебе, як з недосвідченого, спробують взяти більше. Наприклад, байк ми орендуємо за 600 рупій на добу (хоча просили 1000). А за ті ж 100 рупій можуть дати не вісім манго, а всього чотири, якщо не уточнити, що вчора купували тут же і фруктів було вісім.

Тропічний клімат нам дуже підходить. Одного разу ми навіть тиждень жили в справжніх джунглях. П'ять днів із семи лив дощ, але це було приголомшливо: з часом помічаєш, що живеш у великій білій хмарі. Але тутешній сезон дощів "зжер" половину наших речей. Дощі ллють декілька місяців на рік, і коли це відбувається, абсолютно нічого не сохне. Навіть якщо ви висушите речі в машинці, то вони знову стануть мокрими через дуже високу вологість. В результаті все цвіте. А речі, які зацвіли, здебільшого можна тільки викинути.

Не завжди легко знайти хороший інтернет, але можливо! У Таїланді, у нашому резорті, був Wi-Fi. Не дуже хороший, але був: ми купили сімку місцевого оператора і користувалися 4G-інтернетом – для роботи просто ідеально. В Малайзії з цим взагалі проблем немає, там майже скрізь Wi-Fi, дуже потужний. У Шрі-Ланці зіткнулися з проблемкою інтернету, тут він лімітований. Згадуєш нашого провайдера в Черкасах і розумієш, яка це була халява.

Новий рік в джунглях – це було найкраще свято в нашому житті! Тиждень життя в джунглях, оповідання ченця, підйом о 4:30 щодня, медитації. І головне – не вимовити ні слова за всі 6 днів. Це називається ретріт – медитативна практика, коли ти можеш поспостерігати за собою... Ченці роблять це щороку, по декілька місяців поспіль, а ми всього тиждень. Це вихід зі звичної колії, можливість подивитися на своє життя і на себе по-новому. Можливість перестати думати, як раніше, перервати потік: робота-соцмережі-хобі-звички. Щоб змусити себе зупинитися, треба позбутися можливості робити те, що робив раніше: звичної їжі, спілкування, роботи, інтернету. І тільки після цього виходить зробити "перезавантаження". Ми отримали дуже корисний досвід! Найбільше переживали за те, як це – мовчати й відмовитися від інтернету, але на практиці це виявилося легше за все!