Нещодавно в Черкасах виступила «Піккардійська терція», яка не так давно відзначила 25-річний ювілей. Ця вокальна формація – секстет - не потребує особливого представлення. 25 років тому шість юнаків у чорних окулярах уперше вийшли на велику сцену. А з часів Майдану кожного загиблого проводжають піснею "Пливе кача" у виконанні піккардійців. Піккардійці звикли до аншлагів, у їхньому репертуарі – близько 400 пісень, які співали вже на всіх континентах. Але досі продовжують вчитися та експериментувати. Нещодавно «Піккардійці» Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Андрій Капраль, Роман Турянин, Богдан Богач і Андрій Шавала стали Заслуженими артистами України. Звання присвоєно Указом Президента України.
Детальніше про гурт «Прочерк» говорить з його учасником Славком Нудиком.
Ви співаєте гуртом. Хто у вас основний чи головний?
У нас є художній керівник, який виконує обов’язки складання репертуару і його затвердження. Як таких головних у нас у групі нема і всі рішення ми приймаємо колективно.
Ви існуєте вже чверть століття…
Живемо, а не існуємо. 25 років виповнилося і в тих рамках ми маємо невеличкий тур Україною, в тому числі і Черкасах.
Як за цей час оновлювався Ваш репертуар?
Репертуар оновлювався за рахунок, скажімо так, творчості. За рахунок музи. Ми 10 років не могли видати альбом, у той час як перед тим, ми видавали 15 років по альбому в рік, а потім 10 років у нас було затишшя, оскільки ми мали дуже щільні гастрольні графіки. Це одна з таких причин дуже поважних. А інше – це те, що просто у нас було настільки багато пісень, що ми не могли їх вибрати, які ж все таки 15 пісень додати до альбому.
Скажіть, будь ласка, чому ви більше виступаєте за кордоном, а не в Україні?
Це неправда. Ми більше в Україні виступаємо.
А коли Ви були за кордоном, як Вас там зустрічали?
Ми за кордоном буваємо, інколи. У більшості це є виступи на українську публіку, так що зустрічають нас дуже добре. Ну як можуть зустрічати земляки земляків, так? (посміхається) Вони завжди нас раді бачити і ми їх в тому ж числі.
Деякі відомі співаки їздять по райцентрах, правильно? Ви плануєте кудись поїхати? Куди?
У нас, напевно, у планах Львівська, Тернопільська, Франківська області, частково Вінницька, Хмельницька. Найбільше також в райцентрах тих областей буваємо. Це нормально, ми цього не соромимося. Для когось це непонтово, а для нас це звичайно, нормально. Там живуть такі самі люди. Дуже багато райцентрів ми провідуємо не тільки на Галичині, а й на Великій Україні.
З Черкащини у вас є якісь рідні або друзі?
Є, звичайно є. Небагато, але є. Я не буду зараз називати імен і прізвищ у силу того, що думаю, вони не захочуть бути публічними.
Хто зі співаків минулого або сучасного для вас є авторитетними?
Розумієте, наша програма, яка призначена до 25-річчя, вона складається з пісень авторів, на музиці яких ми виховувалися у свій час, і виховувалося не одне покоління. Це – Микола Мозговий, Володимир Івасюк, Андрій Панчишин, Кузьма Скрябін (пісня його у нас є в репертуарі, до речі. З’явилася абсолютно спонтанно ще за його життя) Ми ніколи не йдемо в ногу з часом, ми йдемо не на угоду публіці, а на угоду смакам. Ми робимо своє і представляємо це на суд публіці, а це вже їхня проблема. Може, це я вже так занадто сказав (сміється). Я маю на увазі, що просто це вже їхній вибір: любити нас чи ні.
Мені відомо, що ви, на жаль, втратили колегу. Скажіть, будь ласка, як вдається замінити цей голос?
Ніяк. Іванові заміни немає. По-перше, його участь у колективі була із самого початку тимчасова, вона не була постійна, але просто вона планувалася спочатку на якийсь певний термін, буквально на кілька місяців, але потім вона вже переросла у 5ти річну співпрацю. І зараз замінити його нам…. У нас не було жодного бажання, тому що Іван такий один, тому такого як Іван замінити дуже важко (сльози на очах), і ми не старалися цього робити, хоча до нас зверталися різні люди. Вони чомусь вирішили, що у нас звільнилося місце перкусиста... Ми ці речі відшивали дуже просто.
Це був тимчасовий проект, але ми були близькими друзями за ті роки, які ми разом грали. Заміни не шукали і не будемо.
Чому Вас немає на радіо або ТБ? З чим це пов’язано?
Я не знаю, можливо, тому що, одні говорять - неформат, другі говорять… Мені особливо дивно, чому нас нема зараз, тому що, коли оті (має на увазі владу) підвищили квоти, мені це особливо дивно. Мені дуже дивно, що власники деяких радіо говорять про те, що немає українського продукту, хоча українського продукту є достатньо. Є настільки багато, що можна взагалі створювати жанрові радіо і крутити цілодобово український продукт. Головне – заохотити тим. А з приводу нас – я не знаю. Можливо, щось не так у нашому звучанні. Можливо, чогось бракує. Я не буду нікого судити, не маю права. Не вважаю себе якоюсь панацеєю від чогось, якоюсь догмою, зрештою...
Деколи крутять, але в більшості – ні. Я не можу відповісти на це запитання однозначно, бо я не маю доказів, скажімо, таких, що ми приносили, а вони не брали.
Пісня у виконанні Вашої групи «Пливе кача по Тесині» стала реквіємом, коли ховали майданівців, АТОвців. Як ви ставитеся до цього?
Це для нас було також откровенням, адже ця пісня прийшла на майдан попри нас, тобто вона абсолютно не була лобійована нами якимось чином. Я особисто перший раз її почув через Громадське телебачення, коли вона зазвучала на майдані під час перших похорон. Як можна ставитися до того? Дивне запитання, якщо чесно. У нас немає претензій...
рекламаЦікаві новини звідусіль
