11 лютого 2012, 19:25
Викладач іноземних мов Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Олена Шапарєва почала виготовляти капелюшки п’ять років тому.
Перший свій казковий головний убір пошила для новорічної вечірки. Тоді вона вирішила зустріти Новий рік в образі Цукеркової Феї. Костюм робили разом із мамою, а капелюшок узялася виготовляти власноруч. На дебютний міні-шедевр її надихнув фільм «Бандитки».
Тоді вона навіть не підозрювала, що це стане її захопленням, доки на її капелюшок на святі в художній школі не звернули увагу артисти з драмтеатру. Олена зрозуміла, що її шалена ідея подобається іншим і цим варто займатися.
– Удома, крім чоловіка, мене ніхто не розумів, – говорить Олена. – Роздивляючись мої капелюшки, друзі та знайомі запитували: «Це лялька?» або «Це собачка?».
Майстриня зізнається, що дизайнерство – у неї в генах, яке не реалізувалося через її надмірну любов до іноземних мов.
– Я не хочу, щоб це стало моєю роботою. Із мистецтва не можна робити конвеєр, тому що тоді воно стає ремеслом. Якщо я знаю, що мені потрібно щось робити, у мене зникає натхнення: я імпульсивна особистість.
Тому за капелюшки Олена Шапарєва сідає тоді, коли у неї є настрій та бажання створити щось красиве. Найчастіше нові ідеї з'являються в майстрині після перегляду колекцій Гальяно та Валентино. Міні-шедевр може народитися за 12 годин, якщо Олену ніщо не відволікає і у неї під рукою є всі матеріали.
Зараз в Олениній колекції півсотні капелюшків. Говорить, що найбільше її вироби «розходяться» перед Новим роком:
– Найбільше мої капелюшки люблять діти: їм не притаманне стандартне клішоване мислення й типізовані погляди, – розповідає вона. – Також до мене звертаються ведучі копоративів, тобто ті люди, яким потрібно мати якусь цікавинку.
Черкаську майстриню Олену Шапарєву знають не лише як викладача Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, а й як дитячу письменницю Оленку Мрійко. Два роки тому на полицях книгарень з'явилася її книга для дітей «Пригоди квіткової принцеси».
А нещодавно її казку про кошеня Кузю опублікували в столичному журналі для дітей «Я сам(а)».
Також цей активний викладач разом зі студентами організовує флешмоби. Вперше вони покепкували над своїми колегами. Тоді під час перерви вони раптом одягнули чудернацькі капелюшки й почали їсти моркву. Потім були танцювальні сюрпризи.
Загалом Олена має безліч цікавих проектів, про які говорити відмовляється:
– Дорослим про свої плани говорити не можна, – жартує Олена. – Секретами ділюсь тільки з дітьми: лише вони можуть дати цінні поради.
Перший свій казковий головний убір пошила для новорічної вечірки. Тоді вона вирішила зустріти Новий рік в образі Цукеркової Феї. Костюм робили разом із мамою, а капелюшок узялася виготовляти власноруч. На дебютний міні-шедевр її надихнув фільм «Бандитки». Тоді вона навіть не підозрювала, що це стане її захопленням, доки на її капелюшок на святі в художній школі не звернули увагу артисти з драмтеатру. Олена зрозуміла, що її шалена ідея подобається іншим і цим варто займатися.
– Удома, крім чоловіка, мене ніхто не розумів, – говорить Олена. – Роздивляючись мої капелюшки, друзі та знайомі запитували: «Це лялька?» або «Це собачка?».
На фото - юна шанувальниця мистецького таланту Олени Шапарєвою. Сама ж майстриня не любить публічності
Майстриня зізнається, що дизайнерство – у неї в генах, яке не реалізувалося через її надмірну любов до іноземних мов.
– Я не хочу, щоб це стало моєю роботою. Із мистецтва не можна робити конвеєр, тому що тоді воно стає ремеслом. Якщо я знаю, що мені потрібно щось робити, у мене зникає натхнення: я імпульсивна особистість.
Тому за капелюшки Олена Шапарєва сідає тоді, коли у неї є настрій та бажання створити щось красиве. Найчастіше нові ідеї з'являються в майстрині після перегляду колекцій Гальяно та Валентино. Міні-шедевр може народитися за 12 годин, якщо Олену ніщо не відволікає і у неї під рукою є всі матеріали.
Зараз в Олениній колекції півсотні капелюшків. Говорить, що найбільше її вироби «розходяться» перед Новим роком:
– Найбільше мої капелюшки люблять діти: їм не притаманне стандартне клішоване мислення й типізовані погляди, – розповідає вона. – Також до мене звертаються ведучі копоративів, тобто ті люди, яким потрібно мати якусь цікавинку.
Черкаську майстриню Олену Шапарєву знають не лише як викладача Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, а й як дитячу письменницю Оленку Мрійко. Два роки тому на полицях книгарень з'явилася її книга для дітей «Пригоди квіткової принцеси».
А нещодавно її казку про кошеня Кузю опублікували в столичному журналі для дітей «Я сам(а)».
Також цей активний викладач разом зі студентами організовує флешмоби. Вперше вони покепкували над своїми колегами. Тоді під час перерви вони раптом одягнули чудернацькі капелюшки й почали їсти моркву. Потім були танцювальні сюрпризи.
Загалом Олена має безліч цікавих проектів, про які говорити відмовляється:
– Дорослим про свої плани говорити не можна, – жартує Олена. – Секретами ділюсь тільки з дітьми: лише вони можуть дати цінні поради.
реклама
Коментарі
Молодець, Олено!
Стрічка RSS коментарів цього запису