Як режисер прийшов від ідеї до її реалізації? Хто з режисерів зі світовим іменем є для Максима Дубінського кумиром? Що означає назва фільму та що ще хотів би зняти наш режисер у майбутньому? Про це детальніше в інтерв’ю для «Прочерку».
Разом з дружиною
Максим Дубінський народився і виріс у Смілі Черкаської області. Працює редактором творчої групи «Тема Дня» суспільного мовника UA: ЧЕРКАСИ. Закінчив Київський національний університет культури, за спеціальністю «режисер кіно і телебачення». Окрім роботи на телебаченні, бере участь у різноманітних телевізійних проектах, знімає кіно, вже десятки років організовує свята людям, проводячи весілля.
– Максиме, скажіть, ви насамперед режисер чи телевізійник, як у нас прийнято говорити в професії? Навіщо вам кіно?
– Завжди займався і займаюся телебаченням. Я варюся в цій кухні, попри те, не цураюся і інших проектів. Так, цьогоріч, от саме нещодавно, закрив свій 22 весільний сезон, узагалі ж проводив молодятам весілля по всій Україні. Але це окрема тема. Що ж до теми кіно, то це моя творча потреба. Колись прекрасний кінорежисер Віллен Новак з одеської кіностудії сказав: Якщо можеш не писати, то не пиши, а пиши тоді, коли не можеш стриматись... Те ж саме з кіно. Вже якщо воно з тебе пре, якщо ти без цього не можеш, якщо ти просинаєшся вночі, сидиш на кухні, думаєш, бо в тебе в голові картинки, тоді це твоє. Я люблю кіно.
– Що ви вже відзняли?
– Документальних фільмів було багато. Скажімо, одна з найсвіжіших і масштабних стрічок – це документальний фільм про творчість родини Теліженків: Олександри, Олесі та Миколи. Стрічка називається «Династія» - вона розкриває історію кожного митця, відкриває особливості їхньої творчості, джерела натхнення, розповідає про емоції та стосунки, і знімали ми її на Черкащині та Чернівеччині. Також я працював над черкаською версією найромантичнішого реаліті-шоу світу «Холостяк» – «Козак-Холостяк». У цьому проекті я був ініціатор ідеї, продюсер та ведучий шоу. Це було 10 двадцятихвилинних телепрограм, знімали по всій області. Транслювали на декількох обласних телеканалах, на телеканалі «Рось» та на смілянському телеканалі. Також ще раніше робили зі старшокласниками інтелектуальне шоу «Розумовий вимір». Це така собі калька на програму «Розумники і розумниці», що транслювалося на телеканалах країни. Працював колись і в дитячій кіностудії в місті Сміла. Це була потужна кіностудія «Я плюс Ти».
– «Злакров» - це перший об’ємний художній фільм?
– Правильно буде казати постановочний. Бо «Династія» - це також в якійсь мірі художній фільм, хоч це і документалістика. Тож «Злакров» назвав би постановочним.
– А чому вирішив знімати цей фільм?
– Тема має зачепити і ці містичні оповідання, які я прочитав, зачепили. Свого часу я познайомився з родиною Теліженків, і це мене зачепило. Я сказав: «А давайте знімемо про вас кіно?» Так само з книгою «Те, що серед нас» Н. Вівчарика. От, буває, запитують про плани. Cаме зараз я пустий. Тоді це мене зачепило і я вирішив зняти фільм. Я завагітнів ідеєю, кіном. Виношував це, народжував у муках. Потім усім показують, як новонароджену дитину, і все. Дитина починає жити сама. А я зараз спокійний, що зробив це.
– Важко було знімати? Як це взагалі відбувалося?
– Після ідеї треба було написати сценарій. Звісно, думав і про питання фінансів, тож у цьому випадку слід подякувати департаменту освіти і гуманітарної політики Черкаської міськради, бо вони знайшли можливість підтримати нашу команду фінансово у рамках культурних проектів. Частково витрачав і свої кошти, допомагали навіть учасники проекту. Не все можна взяти і до копійки порахувати. Наприклад, їхали на якусь локацію, заїхали на заправку і разом всі заправили авто, то як це враховувати?
Заповнена зала кінотеатру
– Можна назвати проект волонтерським?
– Так, бо щоб сьогодні зняти якісно професійно кіно без (увага!) відриву від основної роботи, треба, мабуть, і купу грошей, і купу часу. Ні, таки без відриву від основної роботи це неможливо. І без грошей було важко, тож люди і долучалися, як хто міг. Усього було задіяно близько 30 осіб. Коли людина на зарплаті, то з неї можна спитати, а тут ми робили за ідею, треба було підлаштовуватись одне під одного. Ми планували одного актора на одну з ролей, а він не зміг. Довелося в одному з епізодів мені самому зніматися. До слова, коли шукали акторів на одну з найбільш кривавих сцен, то не всі згоджувалися через забобони. Як виявилося, багато хто вірить в забобони і боїться, щоб роль не мала відображення в житті.
– Чому саме така назва – «Злакров»?
– У мене був файлик на комп’ютері, куди я записував робочі назви. Знаєте, це як придумати дитині ім’я, коли воно є, то все, то ви починаєте з дитиною розмовляти. Я шукав для назви слово. Одне. Бо два слова – це гірше, а три слова – взагалі була б довга назва. Тож я сидів і гуглив в інтернеті українські прокляття, містичні всілякі речі і в словнику лемківської лайки знайшов це слово, яке мені резонувало з цими оповіданнями, що я знімав.
Робочі моменти зі знімального майданчику
– Скільки часу зайняв монтаж?
– Є таке поняття як робоча зміна – це 8 годин. На цей фільм пішло п’ять робочих змін. Але не завжди це було вдень… Вдень доводилося займатися основною роботою.
Максим Дубінський з дружиною Анжелою на прем’єрі фільму
– Назвіть режисерів, роботами яких надихаєтесь.
– Я всеїдний, дивлюся всі фільми, але, звісно, є режисери, чиї роботи особливі. Це Квентін Тарантіно, Емір Кустуриця, Ларс фон Трієр.
— Хто допоміг з англійськими титрами?
– Це робила дружина Юрія Єфремова, який грав у фільмі «Різника». Вона сама запропонувала і дуже допомогла. Кілька моментів було дуже важко перекласти. Наприклад, тяжко було перекладати слово «братва». Бо для англомовної аудиторії гангстери, бандити, мафія – це все різні поняття. Тому було важко. Довелося вичитувати ці титри кільком англомовним людям. Це круто. Отже, завдяки англомовним титрам фільм може піти на різні конкурси. Вже зараз я заявив про фільм на декілька закордонних хорор-фестів.
– Вже є відгуки від перегляду «Злакров»?
– Сподобався показ в селі Журавлине Чорнобаївського району. Там було все так традиційно, по-старосвітськи. Зійшлися старші люди, вимкнули світло, почався фільм, і одна бабця, чую, каже іншій: «Ох, як бистро все порішив!», коли дивилися частину з «Різником». Нам потім подарували коровай на старовинному рушникові. Було дуже приємно.
– У інтернеті, особливо в соцмережах, бачив уже обговорення фільму. Хтось схвалює, хтось критикує, хтось каже, що все не так. Як ставитеся до критики?
– Розумієте, я знаю, як це знімалося, а вони сприймають це як готовий продукт. Звісно, хай говорять про фільм. Критика – це круто. Водночас скажу, що отримав рецензію від досвідчених потужних режисерів-практиків, які зараз в Україні знімають і телебачення, і кіно. Ця рецензія досить справедлива, і як для дебюту, мені написали, досить непогано.
Нижче - фрагменти обговорень фільму в соцмережах:
– Що у планах?
– Тепер мене має «щось запліднити», зачепити. Взагалі є мрія зняти щось на зразок української еротики. Адже на українських весіллях від Житомира до Одеси, від Кіровограда до Дніпра я бачив уже стільки традицій і жартів нижче пояса, що це треба десь обов’язково використати. Є бажання зняти наступне документальне кіно. Покійний Гонгадзе зняв документальний фільм про українців, які брали участь в російсько-грузинській війні. Хотілося тепер би зняти стрічку про грузинів, які воювали у нас на війні.
Фільм ЗЛАКРОВ можна переглянути за посиланням ТУТ
рекламаЦікаві новини звідусіль
