Оксана Компанієць: «Сертифікація вчителів – це бажаний максимум»

15 січня стартувала нова хвиля реєстрації на сертифікацію-2020. «Прочерк» поспілкувався з начальником управління Державної служби якості освіти у Черкаській області Оксаною Компанієць щодо нововведень у галузі контролю за освітнім процесом. Ми довідались, де на Черкащині живе найбільше сертифікованих вчителів, хто зможе подати заявку цьогоріч та які плани щодо сертифікації на 2020 рік?

– Оксано Анатоліївно, з чого починалася робота служби та які її завдання?

– Історія Державної служби якості освіти України розпочалася із прийняттям Закону України «Про освіту», який передбачив формування системи забезпечення якості освіти. Тож, Державна інспекція навчальних закладів, центральний орган виконавчої влади, що здійснював функції державного нагляду у сфері освіти, було реформовано наприкінці 2017 року в Державну службу якості освіти України. І саме Служба була визначена відповідальною за реалізацію державної політики у сфері освіти, зокрема з питань якості освіти та якості освітньої діяльності. Тепер наша служба здійснює окрім заходів державного нагляду (контролю) за закладами освіти, проводить інституційний аудит, надає закладам рекомендації щодо побудови та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти, приймає участь у сертифікації вчителів тощо. Функцій багато, тому вирішили також створити територіальні органи в кожній області.

– Простіше, якщо місцевий відділ освіти десь недогледів і в котрійсь зі шкіл маємо проблеми, наприклад, невідремонтований спортзал і діти не можуть займатися, що було колись насправді у Черкасах, то ви можете вказати на це чиновникам?

– В такому випадку, якщо школа потребує фінансових ресурсів на вирішення власних проблем, дійсно рекомендації будуть надані засновнику, тобто місцевій раді, бо саме засновник відповідно до закону має забезпечити школи всім необхідним для надання якісної освітньої послуги.

– Чи будуть чиновники дослухатися…

– Нині відповідальність засновника є насправді більш політичною, яка настає не одразу, а згодом. Дуже багато залежить від доброї волі. Водночас впливати ми таки можемо. Це продемонстрували перші пілотні аудити у Київській області. Під час них, засновник отримав рекомендації щодо деяких проблем, що були в школах і потребували фінансових витрат. Деякі зауваження відразу вирішили. Якщо раніше всі шишки сипалися на директора школи, то зараз все таки розмежовується відповідальність і рекомендації за результатами інституційного аудиту надаються і закладу освіти, і засновнику.

– Розкажіть про досвід першого року сертифікації вчителів, зокрема, і в Черкаській області? Для чого взагалі існує сертифікація?

– У нас була і зараз є система атестації педагогічних працівників, що є обов’язковою і визначає відповідність працівника займаній посаді. Вона проводилася раз на 5 років. А сертифікація – це інша процедура в плані сенсу і мети. Якщо атестацію проводять атестаційні комісії в закладах освіти і органах управління, то сертифікація – це зовнішнє оцінювання компетентності вчителя, що здійснюється незалежним органом із залученням педагогічних працівників інших міст і закладів освіти. Метою сертифікації є виявлення та заохочення вчителів з високим рівнем педагогічної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання, новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню Зараз сертифікацію проходять лише вчителі початкової школи, бо є критерії, за якими можна оцінити роботу працівника. Тож, сертифікація направлена знайти кращих. Атестацію я б назвала педагогічним обов’язковим мінімумом, а сертифікація – це необов’язковий, але бажаний, максимум. Повторюся ще раз, що сертифікація, на відміну від атестації, є добровільною. Це пілотний проект, що направлений на виявлення кращих практик педагогічних працівників.

– Скільки було учасників і скільки пройшло сертифікацію? З яких міст і районів найбільше вчителів виявило бажання взяти участь у сертифікації?

– Торік був ліміт – тисяча вчителів по Україні.

На Черкащині сертифікацію успішно пройшло 24 вчителя. До речі, так вийшло, що 10 вчителів із Золотоноші, причому 6 з них з однієї школи – №2. Чому так вийшло? Скоріш за все, там вчитель отримав максимум підтримки й довіри від керівництва закладу й органу управління. Інші регіони були теж представлені, але  меншою кількістю учасників. До слова, з Черкас, як з Умані і Канева, наприклад, вчителів не було, але це в жодному разі не говорить про те, що є якісь проблеми з кваліфікацією та професійним рівнем вчителів початкових класів. Потрібно врахувати, що це був пілот і мабуть, існувала певна недовіра до самої процедури і до результатів сертифікації. Має пройти певний час аби сертифікація, як будь-який новий механізм, отримав довіру. Тому такою важливою була зворотна інформація від учасників сертифікації-2019. Попереду у нас другий пілотний рік сертифікації, що дозволить зробити більш ґрунтовні висновки та аналіз.

Цього року у нас в Україні вже 2 тисячі вчителів зможуть пройти сертифікацію. Наша область має можливість сертифікувати 63 вчителя. З 15 січня починається реєстрація на проходження сертифікації.

– Як це робиться?

– Вчителі заповнюють бланк заяви, що є на сайті Українського центру оцінювання якості освіти. Там невеликий пакет документів: копія паспорту, ідентифікаційного коду, довідка з закладу, де вони працюють. Загалом в сертифікації три етапи. Цього року в першу чергу проводитиметься тестування регіональними центрами. Це щось на зразок ЗНО. Другий етап – самооцінювання вчителя за встановленою формою. І на третьому етапі здійснюється вивчення практичного досвіду, де будуть задіяні експерти, що спостерігатимуть за процесом проведення занять. Важливо, що це не має бути щось показове. Це має бути звичайний урок відповідно до календарного плану.

–  Які вимоги до вчителя, що хоче заповнити анкету для подальшої реєстрації?

– Вимоги досить прості. Учасник сертифікації - педагогічний працівник, який на момент його реєстрації для участі у сертифікації працює на відповідній посаді за основним місцем роботи, має стаж педагогічної роботи не менше двох років.

– Розкажіть про плюси сертифікації для вчителів.

– Ми можемо говорити про такі речі, як визнання професійної майстерності і компетентності, , отримання вчителем інформації про свою роботу від колег. Мабуть, також треба сказати про матеріальну складову – це 20% до окладу протягом 3 років. Проходження сертифікації дає право на позапланове підвищення, або підтвердження (якщо мова йде про вищу категорію) кваліфікаційної категорії. Звісно, і батьки ж порівнюють вчителів, тобто обирають не лише школу для вступу, а й обирають вчителів.

– Цей список вчителів, що пройшли сертифікацію, буде публічно?

– На мою думку, це було б добре побачити. Бо це досягнення працівника, педагогічного колективу, школи. Та обов’язку оприлюднювати цю інформацію школа немає. Це ж поки добровільна справа. Єдине, що в нас є державний реєстр сертифікатів і він є в освітянській базі. Тобто дізнатись можна. Думаю дуже скоро ми матимемо інформацію, чи будуть школи цим пишатися.

– Які побажання щодо покращення системи висловлювали учасники?

– Людям це було цікаво, хотілося перевірити себе. Щодо змін, то вони вже є. Весь процес сертифікації був досить публічним. Були відкриті дискусії, в тому числі в соціальних мережах, група у «Фейсбуці» наприклад, де обговорювалися всі недоліки сертифікації. Усі зауваження ретельно вивчалися нашою службою і українським центром оцінювання. Наприклад, цьогоріч вже змінено етапність сертифікації і буде відсіювання кандидатів на кожному етапі. І кандидат розумітиме, чи продовжує він далі роботу в цьому напрямку. Адже бувають і особисті причини наприклад, сімейні. Щоправда, у разі зупинки процесу потім треба буде починати все заново.

Окрім того, вже легше в плані експертів. Адже на найпершому етапі треба було підготувати експертів для оцінювання, а зараз з цим простіше.

– Що людей дивувало в сертифікації, що не подобалося?

– Процедура у цілому нова. Тож в новину було все: і процедура ЗНО, і самооцінювання із завантаженням електронного портфоліо, і вивчення практичного досвіду експертами. Сертифікація проводилася вперше, тож на деяких етапах траплялися деякі неузгодженості, наприклад під час завантаження того ж таки портфоліо або під час організації роботи освітніх експертів. Все це учасники сертифікації відчули на собі, організатори ж оперативно реагували і вирішували такі процедурні моменти. Дехто з учасників висловлював невдоволення переліком питань на тестуванні, бо вони розраховували на професійно-педагогічну направленість питань, пов’язану саме з викладанням, і отримавши нескладні питання, які стосувалися математики чи історії України, безпеки життєдіяльності певною мірою виявилися неготові відповісти. Але це не була критична кількість питань, тобто якщо на них не відповіли, то це не повинно було суттєво вплинути на результат.

– Коли пройде сертифікація цього року?

– Наприкінці січні закінчиться термін подання. А вже 29 лютого 2020 року відбудеться перший етап сертифікації — незалежне тестування фахових знань та умінь учителів. Сертифікація фінансується з державного бюджету.

– Чому торік були й деякі незадоволені програмою сертифікації?

– Завжди знаходиться певна частина громадян, що незадоволені будь-якими нововведеннями. Водночас наголошу, що не проходження сертифікації не несе для вчителя зараз ніяких наслідків. Сертифікація – це, як я вже висловлювалася, добровільна процедура.

– Коли буде запроваджена обов’язкова сертифікація?

– Наступного року це ще також буде добровільно. Коли ж будуть підстави для обов’язкової сертифікації – говорити зарано. У першу чергу необхідно досконало відпрацювати саму процедуру сертифікації, відпрацювати нормативну базу. І коли стане зрозумілим те, що сертифікація – це саме той механізм, який дає можливість об’єктивно рівень вчителя і така оцінка буде мати довіру суспільства мабуть настане час говорити про впровадження обов’язкової сертифікації.