Відмовитися від цивілізація заради… щастя
«Прочерк» побував у гостях у Олега Петрика – мешканця села Трахтемирів, що на Канівщині. Живе він сам у колишній козацькій столиці. Хоча ні, чого ж сам, якщо є ще троє песиків – боксер і хорти.
Ось уже більше 20 років минуло відтоді, як Петрик виїхав із Києва і оселився у хаті, що була збудована у 1886 році, й став називатися Скіфом. Після того, як піч, що була в оселі, згоріла, Олег попросив скласти йому нову. Але для цього довелося чотири місяці перевозити човном із урочища Монастирьок каміння із печі, що була виявлена під час розкопок хати знахаря часів Київської Русі.
Олег Петрик вважає себе анархістом і любить своїх псів саме за те, що вони теж анархісти. Каже, що вони не прислужники, а друзі людини. Тому собаки вільні ходити будь-де і навіть сплять на спеціальному ліжку.
- Коли не було мобільних телефонів, мені доводилося пропливати щонайменше 15 кілометрів тільки щоб комусь зателефонувати. Але таке траплялося досить рідко. Потім почав користуватися мобільним. Сам нікому не телефоную. Навпаки, всі дзвонять мені, щоб повідомити, коли приїдуть на гостину, - розповів Олег Петрик. Вмикає телефон тільки з 21 до 22 години. Питаємо, чому так.
- А в мене немає електрики і тому не можу підзарядити телефон. Доводиться ходити до друзів, які живуть у інших селах. То й вирішив, що години телефонних розмов на день цілком достатньо.
Операторами та тарифними планами Скіф не цікавиться. Уже багато років користується “Джинсом”. Номер мобільного дає не всім, а тільки тим, кого хоче побачити вдруге.
- Головний лакмусовий папірець – це мої пси. Якщо людина їм сподобалася, і вони на неї не гавкають, значить із таким відвідувачем можна мати справу, - поділився Петрик.
Хата-музей
У хатинці-музеї є копія шлему Чингісхана, яку зробили для зйомок фільмів. Скіф дуже пишається цим «експонатом»
Хата Скіфа справді нагадує музей — тут є шабля, з якою знімався відомий актор Іван Миколайчук, копія шолому та кольчуги Чингісхана і навіть “меч смерті” з фільму “Янкі при дворі короля Артура”, рукавички актриси Анастасії Вертинської. Крім того, є багато зброї й навіть склеєний із шматочків трипільський глек. А ще — багато книжок. Найрізноманітніших. Історичних та художніх. Чи не в найбільшій пошані російська класика — Толстой, Цвєтаєва, Пастернак... Петрик часто цитує Єсеніна, говорячи, здавалося б, про речі зовсім буденні.
Древні лопати тут лежать поряд із підсвічниками. У хаті немає електрики, тож господар постійно палить свічки.
А тепер про небуденне - господар стверджує, що саме в Трахтемирові у прадавні часи був перехід до інших вимірів, яким без особливих проблем користувалися наші предки. Так, тут є гора, висотою 222 метри. Її ще називають “Три ангели”. Якщо приїздити сюди час від часу, і виходити на неї, то можна зцілитися від недугів.
- Є також місцина, яку називають Маківщина. Он там, між двома грушками-дичками. Якщо людина багато ходила і страшенно втомилася, потрібно зійти туди і трішки посидіти чи полежати на землі. Після цього встаєш і тебе аж хитає від сили, - стверджує Скіф.
На запитання “Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?”, він не задумуючись відповідає:
- Так. Щастя – це відчувати, що ти комусь потрібен.
P.S. “Лукаш” без “Мавки”
Сім років Олег Петрик був одружений із відомою актрисою Раїсою Недашківською, яка втілила на екрані образ Мавки із “Лісової пісні”. Ось як вона відгукувалася про свого колишнього чоловіка в одному зі своїх інтерв’ю:
Актриса Раїса Недашківська кинула в Петрика сковорідкою і розлучилася із ним
“Щодо стосунків з Олегом, з яким ми були разом протягом семи років, все непросто. Одна справа — спілкуватися з ним, інша — щодня жити. Без сумніву, він — особистість неординарна й яскрава. Це чоловік, у якого необмежена фантазія. Пам’ятаю, я купила йому білу сорочку та чорні брюки, вдягнулася сама в подібний одяг, і ми пішли реєструвати шлюб. Одного разу із Середньої Азії я привезла йому красивий халат і повний чемодан білих сорочок. Він сказав: “Я це вбрання носити не буду”. А потім носив із задоволенням. Він говорив: “Як мені набридли твої кури та відбивні”. Цей чоловік, доки не доведе до істерики, не заспокоїться. Є таке поняття “хвороба характеру”. Щодо Олега, це саме той випадок.
У сім’ї працювала лише я. Одного разу я відвела його вступати до театрального інституту. Він жодного дня там не провів, ще й сказав: “Якщо я закінчу цей інститут, буду таким дебілом, як ви”. Я сім років терпіла. Але одного разу, коли він сказав: “Кушать в доме нечего-с-с-с”, — саме через оте “с-с-с” не витримала й запустила в нього сковорідку.
— Чи не доводилось Вам бувати в Трахтемирові?
— Я була там два роки тому. Я чула, що він живе в Трахтемирові. Скажіть, що він там їсть? На чому спить? Одного разу в Трахтемирів їхали мої друзі. Я напросилася з ними. Там зустріли дідуся, який показав гору, де живе багато диких кабанів. Я кричала й кликала Олега. Але я так і не знайшла його хату. Жалкую лише, що при розлученні не віддала Олегові рушницю. Боялася, що з неї він міг вистрелити. Але там, у горах, вона йому б знадобилася»
реклама
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису