Гійом Боплан на Черкащині

Інтернет-сайт «Прочерк» та національний оператор «Київстар» продовжують проект «#Vkraina: Місце на карті – Черкащина». Цього разу ми розповімо про визначного французького інженера та картографа Гійома Левассера де Боплана, який зробив справжню революцію в українському картографуванні. У підготовці матеріалу нам допоміг проект Vkraina.com – унікальне зібрання давніх європейських мап нашої країни.

Картуш (вид прикраси мапи) Генеральної карти України Гійома Боплана

Через Індію та Мадагаскар – до України

Гійом Левассер де Боплан (бл. 1600–1673) прожив довге й цікаве життя. Встиг побувати в Індії, на Мадагаскарі, а такі подорожі для XVII століття – річ неабияка. Проте у своїх спогадах він поділився з сучасниками й нащадками не про ці далекі краї, а про не менш дивовижну для француза землю – Україну. Вважається, що саме він відкрив нашу країну широким колам європейського суспільства.

Виходець із достатньо заможної французької дворянської родини, Боплан розпочав свою кар'єру військовим. Але політичні обставини змусили його залишити армійську службу й відправитися у мандри. Повернувшись зі Сходу, Гійом Левассер де Боплан отримав запрошення від польського короля Сигізмунда ІІІ вступити на польську військову службу як капітан артилерії та військовий інженер. Був початок 1630-х років, надзвичайно неспокійний час для східних, українських, околиць Речі Посполитої, які перебували в постійній небезпеці від турків, татар та повстанців-козаків. Польській Короні дуже потрібний був військовий інженер, який міг би проектувати нові фортеці на південно-східних кордонах держави.

Подорожуючи у 1639 році вздовж Дніпра, Гійом Боплан склав, крім усього іншого, й докладну карту його течії. Вперше «Tractus Borysthenis» були анонімно публіковані у 1662 року в Амстердамі

Ось так і потрапив автор майбутнього «Опису України» на береги «Борисфена, який у просторіччі зветься Дніпром». Тоді Боплан ще не знав, що йому судилося прожити поміж цих «диких степів» більше, ніж півтора десятиліття. Тільки на початку Хмельниччини інженер повернувся на батьківщину, де 1651 року в Руані видав свої записки про Україну та склав кілька надзвичайно досконалих, як на той час, карт земель, «що лежать між Московією і Трансильванією».

«На мою думку, роль Ґійома Левассера де Боплана [Levasseur de Beauplan] для України не менша, ніж роль Колумба для Америки, – пише відомий український колекціонер і дослідник старовинних географічних карт Андрій Осадчук (http://vkraina.com/ua/maps#1662_1). – Якби не Боплан, ім’я України, його значення та роль могло б бути повністю знівельовано зусиллями північного сусіда, і швидше за все, дійшло б до наших часів в якості символу меншовартості, простацько-жаргонної назви Малої Русі. Щось на зразок «Галлії» щодо сучасної Франції. Власне цього і домагалися неймовірними зусиллями з кінця XVIII ст. і аж до початку XX ст. правителі Кремля. Але натхненна праця Боплана та її результати закарбували в європейській історіографії, науці та політикумі чіткий взаємозв'язок величезної, за мірками Європи, території від Карпат до Московії з іменем «Україна».

Генеральна карта України Гійома Боплана має свої особливості: тут південь угорі, а північ – внизу

«Благородний люд» України

Розповідь Боплана про Україну, її «благородний люд, який називається нині запорозькими козаками і котрий заселяє місця уздовж Дніпра і в суміжних землях», читається на одному диханні.

Уважне око француза помічало і позитивні, й негативні риси українця. А його меткий розум систематизував ємко та об’єктивно. Ось хоча б кілька рядків, як кажуть, із перших вуст: «Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо. Нема серед них жодного, незалежно від віку, статі чи становища, хто б не хотів перевершити свого товариша у вмінні пити й гуляти. Нема також серед християнських народів подібного народу, який так мало дбає про завтрашній день... Вони ніколи не бувають настільки п'яними, щоб не могли розпочати знову пити. Однак, розуміється, це буває лише в час дозвілля, бо коли перебувають у військовому поході чи задумують якесь важливе діло, дотримуються надзвичайної тверезості... Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя... Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави», – згадував Боплан.

На карті течії Дніпра Боплан показав Трахтемирів, Циблі, Канів, Пекарі, Хмільну, Гельмязів, Піщане, Домантове, Мошни, Свідівок та інші населені пункти Черкащини

Зі спогадів Боплана можна дізнатися як предки наші лікували застуду горілкою з порохом, ховалися вночі від комарів у невеличких наметах-пологах, як їли перець мов французи горох, та як козацькі дівчата залицялися до хлопців і які були українські весільні звичаї, а ще – як козаки обирали отаманів і здійснювали походи на Туреччину. Читаючи ці описи, зроблені відомим французом кілька століть тому, відчуваєш, що українська натура запала в душу Боплану...

Трахтемирів, Канів, Черкаси

Боплан залишив також цікавий опис наддніпрянської Черкащини. Згадує він про Трахтемирівський монастир, куди «козаки звозять усе найцінніше, що мають», та Канів, «стародавнє місто і замок, де завжди як гарнізон стоїть один козацький полк». З інших джерел ми знаємо, що населення Канева тоді становило десь 1700 осіб, більшість з яких були козаками. «Тут також є пором для переправи через річку», – додає Боплан.

Досить докладно описує французький інженер Черкаси, «дуже старе місто, добре розміщене і придатне для укріплення». Згадує іноземець і про те, що Черкаси були центром козацького полку, і про наявність у місті порому. «Я бачив його у час розквіту, – розповідає Боплан, – коли сюди звідусіль сходилися козаки і навіть мав резиденцію сам їхній генерал (про те, що це за генерал, історики мають різні думки. – М.С.). Але ми спалили його 1637 року 18 грудня, через два дні після того, як здобули перемогу над згаданими козаками.» Інженер Боплан, очевидно, мав безпосередній стосунок до руйнування черкаської фортеці. Сталося це після битви під Кумейками (тепер Черкаського району), де повсталі козаки під орудою Павлюка зазнали поразки від польського війська.

Черкащина на Генеральній карті Боплана. Розглядаючи мапу, пам’ятайте, що тут північ – не вгорі, як ми звикли, а внизу

З правобережних містечок Черкащини Боплан згадує велике поселення на південь від Черкас Боровицю, затоплені нині Кременчуцьким водосховищем Бужин і Воронівку, з лівобережних – також затоплену Бубнівку і Домонтів (нині – село Домантове на Золотоніщині).

І хоч свою працю Боплан присвятив польському королю Янові Казиміру, та все ж досить цікаво читається у передмові його уточнення, що володіння українською землею робить цьому монархові велику честь...

Із наступної публікації наші читачі дізнаються про те, як змінювалися назви населених пунктів Черкащини і як це відобразилося на старовинних картах.