Полях: Міркування вголос

За кілька тижнів розпочнуться вибори до органів місцевого самоврядування.

До початку процесів децентралізації місцевими виборами не дуже переймалися. І раптом усе кардинально змінилося.

Чому притихла напруга на Сході?

Чому великих політичних китів раптом зацікавила провінція?

Чому на місцеві вибори стало не шкода викидати шалені гроші?

Чи не дешевше комусь профінансувати місцеві вибори, ніж війну?

Звідки повипливали новозліплені з нічого кандидати?

Хто їх так щедро фінансує?

Чи не вигідно комусь змінити стратегію захоплення України – скажімо, поміняти «русскую весну» на «русскую осень»?

Чому в передвиборчих технологіях прозоро вилазить масштабний підкуп через загравання із соціально незахищеними верствами?

Якими є ставки, якщо проплачуються артисти, спортсмени і їм подібні, які за просто так не поїдуть на периферію?

Чи не пахнуть соціальні пакети кров’ю невинних добровольців, які недоотримували спорядження і недоїдали на фронті?

Чи не з’являться після місцевих виборів шоумени на зразок губарєвих і захарченків, які будуть просто розмінною монетою в руках загарбників-ляльководів?

І найголовніше питання: чи зможуть українці вчасно знайти відповіді на ці питання і не втрапити до пастки? Чи вистачить мудрості і стійкості вистояти на цьому, тиловому, фронті у цій страшній гібридній війні?

Й іще про одне хотілося б сказати. Я як аграрій добре знаю будні й проблеми села. Корупція, яка заполонила нашу державу, і олігархічна мафія злочинно знищують землероба і сільську інтелігенцію. Через олігархів-латифундистів походять і земельна корупція, і розбитість доріг, і занедбаність Будинків культури, медичних установ, шкіл, усієї інфраструктури села.

А головне – це спустошені людські душі, яким 24 роки обіцяли вільну, незалежну, процвітаючу Україну горе-депутати, які задобряють і багато обіцяють перед виборами й забувають про село після виборів. Агрохолдинги володарюють на нашій землі, основному багатстві як села, так і держави. У жодній країні Європи немає латифундистів, там землею володіють фермери, маючи від 200 до 500 га. А в Україні чимало землевласників, які мають в одних руках від 100 тис га до майже мільйона! І прибуток іде не на громаду, не на селянина, не на розвиток країни, а на власника, в офшорні зони.

Хотілося б, щоб наш виборець розумів, де справжні патріоти України, а де ті, які використовують скрутні моменти життя нашого народу, багато обіцяють і нічого не роблять; хто може врятувати і село, і нашу державу, хто вміє працювати на благо народу, а хто набиває свою кишеню за рахунок довірливості українців.

Віталій Полях, депутат Черкаської обласної ради

*допис для «Прочерку»