реклама
5TV

„Елегія про переплетіння епох”

Мене спитаєш, де моя земля?

Ось тут, кажу, кладу на серце руку.

Я тут жива, я – вільна, я – своя…

Через всю душу і до серця стуку.

Елегія моя така проста.

Ремарок й зносок в ній уже не треба.

Колискою залишаться міста,

А друзями – твої ліси і небо.

Ще крила. Бачиш? Білих два крила.

лИше ось тут. Їх більш ніде немає.

Нехай душа твоя така ж проста.

Але по-іншому, напевне, не буває.

(Олена Солодуха)

Існує українське прислів’я: „ШЛЯХИ УКРАЇНИ У КАНЕВІ СХОДЯТЬСЯ”. Фольклору віримо, а перевірити таки варто. Тому до вашої уваги представляємо автомаршрут, довжина якого становить приблизно 170 кілометрів. Орієнтовний час подорожі – 5 годин, але зізнаюся, що ми в цей час не вклалися. Тому від себе рекомендую окрім „перекусу” брати термоси з кавою. Ну ось, а тепер поїхали!

Невеличка згадка про духовну спадщину

Першою історичною пам’яткою, вартої уваги на маршруті, ми обираємо Мошногір’я (відстань за маршрутом Черкаси-Мошногір’я близько 24 км, приблизний час у дорозі 26 хв).

На початку ХІХ століття за наказом графа Михайла Семеновича Воронцова у Мошногір’ї було розбито найбільший у Європі парк англійського типу, довжина алей якого сягала 50 кілометрів. На крайній горі стояла Святославова вежа висотою 58 метрів. За переказами, з верхнього ярусу вежі було видно золотий купол дзвіниці Києво-Печерської Лаври. Та, на жаль, архітектурні пам’ятки були зруйновані ще у 1943 році, а величний парк поступово перетворився на ліс.

Найдовший парк у Європі, фото блогера Дніпровича (сервіс Livejournal)

Далі по трасі прямуємо до села Мошни (за 8 км від Мошногір’я, близько 10 хв в дорозі), де розташований наш наступний пункт призначення. Ще до позначки населеного пункту „Мошни” нас зустрічає дзвіниця Преображенської церкви. Будівля була зведена у 1840 році. Особливість споруди полягає в оригінальному стилістичному поєднанні. Так, архітектор Джорджо Торрічеллі поєднав захід зі сходом – готику з мавританським стилем. До речі, храм має точного двійника, який  розташовано у Франції, під Парижем.

Преображенська церква

Мошни багаті на ще одну визначну пам’ятку – римо-католицький костел, побудований у 50-х роках ХІХ століття на кошти княгині Єлизавети Воронцової. Оригінальна архітектура має елементи тосканійського італійського стилю, проте ім’я архітектора залишилося невідомим. Костел діяв до 1921 року. На жаль, будівля досі невідреставрована та зачинена для екскурсій, хоч і має значну історичну цінність.

Римо-католицький костел

Із села Мошни можна їхати  хвилин 40 (близько 50 кілометрів) по трасі до Канева. Проте рекомендуємо зробити зупинку для пікніку, звернувши праворуч та відвідавши дозволену для туристів частину одного з найстаріших природних заповідників України – Канівський заповідник. Уся заповідна територія становить близько 2 тисяч гектарів. Через особливості рельєфу на території Канівського заповідника спостерігається велика різноманітність мікрокліматичних умов, ґрунтів, рослинного покриву та тваринного світу, що робить цю природну пам’ятку унікальною.

Помилувавшись природою, перекусивши та прибравши за собою сміття, прямуємо до серця Канева – Дніпрової гори, де розташована одна з найдавніших будівель нашої історії – Канівський Успенський собор. Це єдина споруда на Черкащині, яка вціліла з часів Київської Русі. Історичні довідки свідчать, що у 1097–1098 роках на Дніпровій горі був заснований підземний монастир, тому до сьогодні час від часу трапляються зсуви ґрунту на території сучасного парку Слави.

Єдина пам’ятка часів Київської Русі на Черкащині, фото взято з блогу Мандрівника (сервіс Livejournal)

Далі наш шлях пролягає до Національного Шевченківського заповідника – Чернечої гори, нова історія якої розпочалася 22 травня 1861 року, після перепоховання на ній Тараса Шевченка. Канівці перейменували її на Тарасову гору, а у 1884 році тут було збудовано Тарасову світлицю – перший музей Кобзаря.

342 сходинки до могили Кобзаря

Розминаючись після поїздки ми долаємо 342 сходинки і тепер маємо можливість бачити оспівані „…і лани широкополі, і Дніпро, і кручі…”, а також милуватися інженерними конструкціями, зокрема Канівською ГЕС та напівзруйнованим мостом.

До речі, міст було підірвано радянськими танками під час відступу по ньому німецьких військ при визволенні міста Канева у жовтні 1943 року.

Зруйнований під час Другої Світової війни міст, фото з блогу metrobuildivec (сервіс Livejournal)

А наша подорож підходить до завершення. Щодо зворотного шляху, то можна продовжити тему кобзарства і повернутися до Черкас через села Келеберда, Прохорівка, Пекарі та пройтися слідами великого поета. Та це має бути інша мандрівка, більш детальна та історична. Тому останнім пунктом нашого маршруту ми вважаємо канівське водосховище. Монумент Кобзаря при виїзді з міста нагадує про духовну спадщину цих країв, яка відгукується до нас красою цих місць та нашою ж власною історією, переплітаючи часи різних епох та зливаючи їх у єдине, – у сьогодення.

Щасливої дороги!

<div class="vmRecent">
<?php echo //$recent_products; ?>
</div>

реклама
5TV

Коментарі  

 
+5 #20 Олексій Хуторний 27.03.2012 23:33
Чудова тепла розповідь про те, що все, необхідне нам, є зовсім поруч. :)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #19 Саша 27.03.2012 09:01
Дякую за статтю !
Буду знати куди поїхати влітку ;)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+5 #18 Лілу 26.03.2012 20:45
Черкащина свлаиться своїми мальовничими куточками, гарною природою та величною і сторією - ніхто після подорожі не залишиться байдужим! Це з власного досвіду відвідування тих країв!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #17 Fidelio 26.03.2012 20:28
Дуже добре написана стаття. Автор молодець!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #16 Андрій 26.03.2012 20:22
файно, файно!..
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #15 Олександр 26.03.2012 20:16
Фото мосту просто як із фільму! :o
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+2 #14 Леся 26.03.2012 20:15
Дуже гарно!!!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-3 #13 Тото 26.03.2012 20:12
Цитую Житель Канева:
Интересно, как можно после восхождения ступеньками на гору увидеть разрушенный мост в таком ракурсе? Так его увидеть можно со стороны ГЭС, но это очень далеко от горы. Рекомендую автору думать прежде чем писать такую чушь и не вводить в заблуждение читателей.


100% ніякого мосту там не видно
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #12 Lena Solodukha 26.03.2012 19:23
Цитую Житель Канева:
Интересно, как можно после восхождения ступеньками на гору увидеть разрушенный мост в таком ракурсе? Так его увидеть можно со стороны ГЭС, но это очень далеко от горы. Рекомендую автору думать прежде чем писать такую чушь и не вводить в заблуждение читателей.


В оману ніхто нікого не вводить) Фото моста дійсно відзнято з ракурсу ГЕС. Персонально для жителя Канева пропоную фото того ж моста та ГЕС, яке я відзняла з Тарасової гори:
http://s019.radikal.ru/i618/1203/74/9613ad2e926e.jpg
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-7 #11 Житель Канева 24.03.2012 02:48
Интересно, как можно после восхождения ступеньками на гору увидеть разрушенный мост в таком ракурсе? Так его увидеть можно со стороны ГЭС, но это очень далеко от горы. Рекомендую автору думать прежде чем писать такую чушь и не вводить в заблуждение читателей.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!