Дістатися з пункту А в пункт Б і не потрапити під кулі снайпера – з таким завданням впоралися не всі черкаські журналісти, які були присутні на тренінгу, присвяченому безпеці журналістської роботи під час громадських заворушень.
Імпровізованими снайперами були місцеві страйкболісти, які стріляли гумовими кулями в живі мішені. Найсприткішою виявилася позаштатний кореспондент газети «Акцент» Ірина Зінченко.
– Двічі влучили в бік, і кілька разів у ногу. Було трохи боляче, тому розумію, як це може бути насправді, – розповідає молода журналістка. – Коли на початку була теоретична частина і дещо обговорювали, сміялися, після практичної, коли мене «підбили», сміятися хотілося менше. Я зрозуміла, що до роботи в небезпечних умовах потрібно готуватися набагато ретельніше, і одного дня замало. Але навіть такого навчання достатньо, щоб затямити, наскільки небезпека може бути раптовою і наскільки ти можеш бути не готовий до неї.
Не лише залишитися в живих, а й зібрати інформацію для майбутнього матеріалу черкаських колег навчали столичні журналісти-тренери, представники незалежної медіапрофспілки Юка Гаврилова та Єміне Зіятдінова, які мають великий досвід роботи в екстремальних умовах та пройшли відповідну підготовку у фахівців з безпеки Міжнародної федерації журналістів.
– Свою роботу потрібно планувати, це може значно збільшити шанс вижити, – зауважила пані Юка. – Тому безпеку потрібно зробити звичкою навіть у повсякденному житті.
Тренери навчали планувати відрядження, як правильно діяти під час громадських заворушень та повстань, а також розповіли про балістичну загрозу.
Захід було проведено в межах роботи об’єднаного Центру допомоги журналістам НСЖУ та НМПУ, який працює за підтримки Міжнародної федерації журналістів, Польської асоціації журналістів та інших організацій-партнерів.
Подібні тренінги відбулися у Херсоні, Києві, Рівному, Вінниці та Львові.
Фото Інни Іщук
Коментарі
Когда за узкими плечами "бойца от журнализдики" есть только статьи в поддержку Зубика, Отрешка или Поплавского - его обычно плющит от того, что кто-то занимается более интересными вещами. Да эти девчонки, которые в пейнтбол поиграли, изображая работу в зоне АТО - и то больше сделали для авторитета профессии журналиста, чем размышляющие по поводу "теорий в идеале" и батрачащие на рыго-комми заказуху на практике!
Згоден на всі сто! Дико читать скигління таких "журналістів" про те, що гуманітарка Донбасу не потрібна чи солдати не такі як треба - а самі в цей час лежать на пляжі на березі ставка якогось і тільки пальцем в клаву тицяють
Не було там жодного в кого б не попали, про це й йде річ. Потрібно бути самогубцем, щоб їхати в зону АТО чи інші гарячі точки після одноденного інструктажу. Нам показали наскільки це страшно і познайомили з азами підготовки до поїздки. Але це не означає, що тепер ми супер-журналісти, які спроможні "мочити" повстанців.
І вони там геть не згадують, що журналісти, а мовчки місять терористів у батальйонах Айдар, Азов та Нацгвардії.
Правда відрізнити їх можна - часто на лобі тягають ГоПро - щоб зняти це все. Так, відлуння професії.
А от тилові журналісти зараз себе часто ведуть як криси. Не зробивши нічого, розміщаючи статті за гроші і піарячи різних проходимців та регіоналів, потім горлають - в країні нічого не міняється...
Гірко навіть блоги таких читати, що то пишуть про втрату знайомого, а наступного дня строчать джинсу "новій, старій і прадавній" владі....
Думаю, час і в журналістиці провести люстрацію...
Что-то мне подсказывает, что ты, "Показуха-показуха" - либо журнализд, сидящий на скучной тематике каких-нибудь гороскопов и кулинарных рецептов, либо вообще не имеешь к профессии ни малейшего отношения и просто брюзжишь по жизни. Не ожидая вразумительного ответа, не буду тебя спрашивать, что ты подразумеваешь под "зоной АТО" - вероятно, только если журналист снаряды подает? :) К твоему сведению, выше упомянутый Стас Кухарчук даже делал для "Интера" интервью с одним из бандпредводител ей Болотовым. Думаю, ты, "Показуха-показуха" никогда не поедешь в зону, ибо обычный звездун "Диванной сотни". А по теме - из тех, кто проходил инструктаж, думаю может поехать туда только Хуторный. Не в обиду барышням - им там делать нечего. Даже внештатной корреспондентке "Акцента", в которую пейнтболисты попали "всего" два раза в бок и несколько раз в ногу
Побувати на Сходi та побувати в зонi АТО-це, як то кажуть, двi великих рiзницi. Сфоткатися у бронежилетi за сотню км вiд бойових дiй, можливо, взяти iнтерв'ю в якогось штабiста-це максимум, на що здатни сьогоднi укр.журналiсти...
Эта гоп-компания по жизни любит экстрим. Но заметьте, все они - мужики, а на фотках "тренировочного лагеря" - практически одни девченки. Вывод: чтобы поехать в зону АТО, не особо нужны "спецназовки" Юка Гаврилова и Эмине Зиятдинова и их инструктажи. Достаточно банальной борзости и минимального жизненного опыта.
Неправда. З Черкас там вже побували Стас Кухарчук, Андрій Кравець, Володимир Гамалиця і Сергій Єфімов. Це - як мінімум, просто може ще про когось не знаю. А зі столиці там безвилазно сидять знімальні групи "Плюсів", "Інтера", ICTV та інших телеканалів - це видно по їхніх новинах.
Стрічка RSS коментарів цього запису