Як бізнес допомагає Черкащині в час коронавірусу?

Буквально днями має надійти в область близько тисячі ПЛР-систем для тестування людей з підозрою на захворювання коронавірусом. Системи надасть власник «Нібулону» Олексій Вадатурський.

Ще раніше повідомлялося про агрохолдинг МПХ (в особі Юрія Косюка), який уже спрямував 14 млн грн на придбання медобладнання і засобів індивідуального захисту для Черкащини.

Загалом помітні як поодинокі прояви благодійності (згадаймо депутата Черкаської міськради Олександра Радуцького, який чи не перший забезпечив лікарню тестами на коронавірус, чи управлінську компанію Андрія Бортника, яка безкоштовно дезінфіковувала громадський транспорт), так і намагання організувати системну роботу (коли створюється міський фонд боротьби з коронавірусом, куди черкаський забудовник Андранік Казарян вже спрямовує перший мільйон).

Крім того, днями на брифінгу в Черкасах було оголошено про створення платформи "Спільнодія Черкащини", основною метою якої є фінансова та матеріальна допомога від волонтерів і бізнесменів у боротьбі проти коронавірусу.

– Кошти нам вже перерахували група «ЛНЗ» (Лебединський насіннєвий завод) – 3 мільйони, Уманський тепличний комбінат – 250 тисяч, від СТОВ «Дніпро» – 150 тисяч. Паралельно з нами діє Благодійний фонд «МХП – Громаді», який в складі структур МХП. Вони зараз роблять першочергові закупки. Як тільки вони витрачають свої мільйони, а ми в цей час встигнемо дібрати наступну суму, то візьмемо ініціативу і підемо таким же шляхом як Миронівський хлібопродукт. Бо те, що вони закуповують, а це апарати штучної вентиляції легень, кисневі концентратори та інше обладнання, в Україні немає. Вони налаштовують прямі поставки з Китаю. І ми намагатимемось таким же чином діяти, – каже директорка Черкаської Агенції регіонального розвитку Любов Ропало.

Щоб громадськість могла проконтролювати все, Агенція звітуватиме публічно за витрачені кошти.

– Загалом «Спільнодія Черкащини» - це гарна ініціатива акумулювати кошти, щоб об’єднати всіх, хто хоче допомогти, сконцентрувавши кошти на рахунку і робити великі покупки, щоб закрити перші потреби лікувальних закладів. Мова про черкаську та уманську інфекційну лікарню. Також ще п’ять інфекційних лікарень по районах хочуть визначити, – сказала Любов Ропало.

Налагоджують тіснішу співпрацю з бізнесом і в районах. Наприклад, голова Шполянської РДА Наталія Коваль постійно звітує в «Фейсбуці» про надану району допомогу від крупного і мілкого бізнесу.

За ці кошти закуповуються одноразові костюми індивідуального захисту для медиків швидкої допомоги, диззасоби для ДСНС, оприскувачі для лікарень, відремонтовуються палати для лікарні, де прийматимуть хворих.

– У нас районна лікарня не визначена як та, що надаватиме допомогу коронавірусним хворих. Але ми готуємо лікарню на всяк випадок, якщо вже зовсім місць бракуватиме. У нас великий бізнес очолюють адекватні керівники, які розуміють, що за кошти місцевого бюджету все необхідне закупити не можемо. Почалося з того, що я 17 березня дала оголошення і на районній сесії попросила включитися в роботу, бо багато з депутатів є бізнесменами. Допомогти вирішили всі. Хтось направляє кошти на рахунок, хтось сам закуповує медобладнання. Були випадки, коли потрібна була стовідсоткова передоплата, і коштами бізнесу зразу зробили замовлення. Включаються в роботу і громадяни, вихідці з району, які просто перераховують кошти, – розповідає голова РДА Наталія Коваль.

Політику держави в боротьбі з коронавірусом не схвалює голова Громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» Євгеній Глєбов.

– Влада виступила на перших етапах статистом, просто підраховуючи цифри, абстрагуючих від будь-яких дій. Тому бізнес і взяв на себе відповідальність допомогти. Так, у бізнесу зараз теж проблеми, скорочується діяльність, між тим бізнес продовжує допомагати. Наприклад, компанія «Укравіт» зараз поставила нову лінію по виготовленню антисептиків. Наприклад, в Третю міську лікарню 250 літрів було надано, в інші лікарні не менше. Планує компанія забезпечити антисептиками і ОСББ. Допомагає Уманський тепличний комбінат, який зараз передав воїнам АТО 50 літрів антисептику і 80 кілограмів овочів, а ми вже як громадська організація передаємо це все за призначенням, – зазначив Євгеній Глєбов.

Крупний бізнес подає хороший приклад: любити Черкащину не лише до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені, зазначають оглядачі.

– Важливо, що роль бізнесу не обмежується самим фактом виділення коштів (а ви далі, мовляв, робіть що вам заманеться), - каже PR-менеджер, комунікаційне агентство GOLUBi GROUP Тетяна Єщенко. – На цей раз власники і ТОП-менеджери також куруватимуть закупівлі необхідного обладнання, розподіл засобів, захист найвразливіших територій. Тобто - займатимуться доведенням ініціатив до конкретного результату. І це вселяє надію, та дає психологічне відчуття контролю за ситуацією. Уже вдруге за короткий час, «вітриною» області (і країни також) стає приватний сектор, у широкому розумінні. Це крупний бізнес із великими активами, середній бізнес із амбітними проектами та дрібний бізнес, який просто організовує людям послуги, доставляє товари, з цього має свій хліб і нічого не просить у держави. Є підстави вважати, що дії приватного сектору будуть виглядати в рази ефективнішими на фоні повільних та організаційно слабких державних структур. Тішить той факт, що соціальна відповідальність поступово набула риси правила хорошого тону для бізнесу. За останні роки уже сформувалося розуміння: якщо ми працюємо тут, то ми не просто платимо тут податки, а відповідаємо за сталий розвиток цієї території на тривалу перспективу.

На думку голови ГО "Академія стратегічних досліджень"Сергія Пасічника, навіть якщо бізнес робить кроки благодійності у рамках піару, всерівно це добре.

– З обох боків сьогоднішня співпраця двох сторін – влади і бізнесу – це добре. Влада нарешті розуміє, що сама не справляється, а бізнес також з розумінням до цього ставиться, бо всі знаємо, в якій країні живемо. Чи допомога надається з гуманітарних міркувань, чи задля піару, - байдуже. Нічого в цьому поганого. Сьогодні ви допомагаєте населенню, завтра люди ставитимуться краще до тієї чи іншої торгової марки. Та й нарада президента з головними, скажемо так, олігархами, показала, що стороння допомога потрібна, бо без залучення коштів бізнесу ми навряд чи справимося. Перекинути кошти з одного бюджетного кошика в інший завжди проблематично, присутня у владі бюрократія. Тому наявність фонду, звідки можна було б взяти гроші на вирішення оперативних поточних проблем – це добре, – каже Сергій Пасічник.

Водночас він зауважує, що владі слід пам’ятати такі кроки бізнесу.

– Бо часто влада згадує про бізнес, лише коли їй треба, не завжди сприяє розвитку внутрішньому ринку, підтримці бізнесу. Якщо ще великий бізнес може сам лобіювати інтереси, то малий бізнес часто є заручником ситуацій. Тому і звільнення від оподаткування на час карантину, й інші заходи можуть бути дуже доречними. Ще державі треба пам’ятати цю кризову ситуацію з погляду цінності власного виробництва. Адже тепер добре бачимо, що ті ж маски нам не прийдуть ззовні і лиш наш внутрішній виробник може забезпечити населення масками абощо, – каже Сергій Пасічник.

Так само керівник ресурсного центру «Анго» Анатолій Рекун каже, що допомога бізнесу владі – добре, але також слід дивитися на зустрічні кроки. Адже згодом і бізнес, навіть великий, можливо, потребуватиме допомоги.

– Зараз є запит на сільськогосподарську продукцію і навіть за умов кризи він лишиться. А якщо говорити за сталеливарне виробництво, то попит може впасти, бо це просто буде не на часі. Хоча є сподівання, що підприємців криза 2008-09 років навчила відкладати і вони зорієнтуються в нових умовах швидше, – каже Анатолій Рекун.

За словами Тетяни Єщенко, дуже важливо, як бізнес прокомунікує своє активне включення в заходи протидії COVID-19, і наскільки тривалими будуть ці активності.

– Бачу, що досі існує точка зору: мовляв, скільки можна визискувати з цих територій, настав час і поділитися. Стосунки бізнесу і влади мають нарешті остаточно вийти з формату «тіньових договорняків» і ставати більш відкритими та публічними. Що бізнес не просто підставляє плече державі в важку годину, а й артикулює за певні правила, які мають мінімізувати кількість цих «важких годин». Чесну конкуренцію, дотримання законів, захист власності, безпеки і здоров’я всіх, хто тут живе та працює.

– Не менш важливо прокомунікувати з суспільством. Зараз обговорюються й конспірологічні версії – мовляв, бізнесмени вписуються в тему допомоги не просто так, а малюють грандіозні плани нового визискування ресурсів та експлуатації трудящих мас. Правда, порівняно з попередніми кризами (1998 та 2008 років) бачу позитив: поменшало злих відгуків про «клятих спекулянтів», а заклики обмежувати рентабельність та штучно регулювати ціни витискають дрібніші сльози вдячності громадян. Все-таки дається взнаки – що українці забувають комуністичні гасла та теж пробують важкого підприємницького хліба, - каже фахівець і підсумовує:

– Бізнес, який інвестує в територію, виступає свого роду гарантом: що все під контролем, і все буде добре. Це не подарунок, а відповідальність і певний розрахунок також. Бо пандемія з людськими жертвами, падіння економіки, хаос – неминуче обвалять і вартість активів бізнесу. Бажання і розрахунок запобігти цьому – це якраз і добре для всіх. Як казав один видатний економіст, усі блага людства були створені людьми, які просто хотіли комусь щось продати.

Назарій Вівчарик