В інтерв’ю «Прочерку» опозиціонер Микола Булатецький зізнався, що близькою по духу йому є ВО «Свобода», а сам Микола Іванович вважає себе в опозиції «хріном». Як відомо, саме цей продукт робить страву міцнішою…
Фото з Фейсбуку Миколи Булатецького
Фото "Прочерку"
З невизнаним переможцем парламентських виборів в окрузі №194, відомим в Черкасах опозиціонером Миколою Булатецьким ми зустрілися в одній з кав’ярень міста. Микола Іванович каже, що можна було б поспілкуватися і в його офісі, проте він там практично не буває. У руках опозиціонер несе журнал «Кореспондент». Також з журнальних видань купує «Український тиждень» і «Країна». Хтось вперто телефонує Миколі Івановичу на мобільний, та він просить хоча б півгодини його не турбувати.
Булатецький – подразник не лише для влади, а й для самої опозиції. Уже після підрахунку голосів на виборах до ВРУ, коли його перевага над найближчим суперником була очевидною (так само, як і очевидне небажання влади визнати це), він почав критикувати лідерів Об’єднаної опозиції, мовляв, вони не надто переконливо відстоювали перемогу окремих своїх кандидатів.
Ще перед цим Микола Булатецький роздратував донецького голову Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба. Після останніх виборів мера Черкас він привселюдно запитав Тулуба, чому той на виборах так гостро критикував кандидата Сергія Одарича, а після виборів сердечно вітає його як переможця? «Я так розумію, що ви «порожняк гнали»?» – почув Сергій Тулуб від Миколи Булатецького, мабуть, найдошкульнішу фразу за весь час перебування на посаді губернатора. Уже опісля урочистостей Тулуб відповів Булатецькому: «Донбас порожняк не гонит и вы это почувствуете!»
Читайте також: На першій сесії міськради не витримав опозиціонер Булатецький
Сьогодні Микола Булатецький відчуває особливу увагу від… невідомих. Дехто каже, що це передвісник нових виборів: у ЗМІ було розіслано листи, де Булатецького звинуватили у співпраці з тушками-нардепами Табаловими. Опозиціонер це заперечує.
«Для влади не проблема тримати провокаторів всередині опозиції»
– То на якому етапі війна з владою?
– Конфлікт між мною і владою завжди був і, на жаль, думаю, що завжди буде. Якщо говорити про вибори до парламенту, то влада бачила в мені серйозного конкурента. Тому особливо інтенсивно ця війна триває вже протягом року. Та ось що мене зараз турбує: раніше я завжди був в опозиційному конфлікті до влади. За часів Ющенка (екс-президент України, – ред.) та Черевка (екс-губернатор Черкащини, – ред.) це був нормальний і здоровий конфлікт. Стан сьогоднішнього конфлікту – весь час на межі. Бо влада вважає, що я – основний «провокатор» конфлікту. Та я вважаю себе носієм думок і поглядів більшості частини суспільства. Наголошу: носієм поглядів не тільки опозиції, а відчаю, думок і поглядів більшості громадян в суспільстві. Суспільство системно висуває мене на пік боротьби. І я роблю відповідні заяви і дії. На жаль, для мене, людей, які роблять це щиро і наполегливо, в опозиції мало. І я доволі в жорсткій дискусії перебуваю з певною частиною опозиції.
Як вже повідомляв вам раніше, в останніх спробах скомпрометувати мене (зв'язок Булатецького з Табаловими, – ред.), переконаний, залучені дві сторони: влада і конкретні представники опозиції. Розумію, що в системі опозиції йде пошук людей, які б разом із владою не допустили мене до повторних виборів. Цей механізм був залучений і до виборів, і в період виборів. Усередині опозиції тривала робота проти мене. Не виключаю, що всередині місцевої нашої опозиції залучені провокативні елементи за підтримки Києва.
У той же час, виразником думок суспільства я називаю і Леоніда Даценка (невизнаний переможець виборів до ВРУ по округу №197, – ред.), тому суспільство обрало його нардепом. Зауважу, що і проти нього велася боротьба. Така наша дійсність. Для влади не проблема тримати провокаторів всередині опозиції. І думаю, що на цей момент вони активізують свою діяльність.
– Наскільки ви готові відбиватися?
– Зрозуміло, що мене ця війна втомлює. Ви знаєте, що я тричі перемагав на виборах до парламенту, проте не став нардепом. Я ж уже не хлопчик, а дорослий чоловік. Цього року зустрічатиму своє 60-річчя. Зрозуміло, що складно боротися. У цій ситуації, вважаю, що пряму вказівку діяти проти мене давав Тулуб (голова Черкаської ОДА, – ред.). Мене це серйозно турбує. Адже в нас уся система перелякана перед Тулубом (а це підлеглі, міліція, СБУшники) і запопадливі холуї готові виконати завдання. Я вже вимушений згортати підприємницьку діяльність. Ніхто не хоче мати проблему, контактуючи з таким підприємцем… На мене тиснуть через суди, прокуратуру. Коли нещодавно приїжджав до Черкас президент Віктор Янукович, то за мною ходили конкретні бандити, щоб не допустити мене до президента. Прості черкащани фотографували навіть цих бандитів, бо я спершу і не помітив. То чи не пряма це вказівка діяти проти конкретної людини?
Турбують і так звані міліціонери-перевертні, які діяли, зокрема, на мовному майдані, коли мені заламували руки. Частина людей просто намагалася мене знищити. Я розумію, що все це координує Тулуб, який вважає мене, мабуть, своїм ворогом…
Через нинішню владу проблеми має і син Миколи Івановича – Максим
– Я знаю, що і ваш син зараз має проблеми через траурну акцію, проведену як протест проти політики Сергія Тулуба…
– Проти Максима міліція підготувала матеріали за грубе порушення ним законодавства. Сьогодні справа знаходиться в Соснівському суді міста Черкаси. Мені навіть важко сказати, чим це може закінчитися. Цікаво, що я і Максим навіть не брали участі в тій акції, коли протестувальники виносили траурні вінки Тулубу. Повинна була просто заявка надійти про проведення мітингу. Вона владі була подана за підписом керівника міської «Батьківщини» Максима Булатецького. У зв’язку з цим Тулуб дав вказівку Дерновому (начальник обласного управління МВС, – ред.), а той вже своїм «рексам» дав команду оформити протоколи і передати в суд. Уже другий місяць йде тяганина навколо цього питання. Хоча, якби ми з Максимом були в Черкасах, приєдналися б до протестувальників. Та, з іншого боку, як на мене, це вже занадто – приходити на акцію з похоронними вінками.
– Але що ви можете відповісти щодо звинувачень у незаконному будівництві вашого будинку на схилах Дніпра? На це натякав на одній зі своїх прес-конференцій Сергій Тулуб.
– Ще на останніх виборах міського голови я чітко публічно говорив: я з сім’єю будую родинний будинок. Я не приховував цього. Ми купили в провулку Дачному старі сараї, розвалили їх і будуємося там. Уже п’ятий рік. Ніхто раніше нічого не говорив мені. І раптом виникло питання про незаконне будівництво. Що стосується закидів, нібито я будуюся в якійсь екологічній зоні, то наголошу, що поряд з купленою територією було сміттєзвалище. Мені довелося і там наводити лад. Тобто нічого незаконного в тому, що я будуюся, немає.
(Інтерв’ю журналіст «Прочерку» брав у Миколи Булатецького наприкінці минулого тижня. Учора на традиційній прес-конференції опозиції Микола Іванович не досидів до кінця, бо його викликали додому. Розбиратися в законності будівництва до опозиціонера вже приїхали й прокурори, – ред.)
«Я готовий плюнути владі в морду!»
– Комітет виборців України офіційно заявляв, що вважає вашу перемогу законною. Ви, фактично, могли б зараз бути нардепом. Чи можете назвати прізвища перших п’ятьох людей, яких би ви взяли собі в помічники?
– Знаєте, сьогодні вже небезпечно називати мою команду. Тому кажу таке: членами моєї команди є, перш за все, мій син і дружина. Бо ми приречені жити разом. В іншій ситуації я назвав би багато прізвищ тих, хто мені допомагає, і я пишаюся цим. Це, наприклад, черкаські підприємці. Але небезпечно їх прізвища називати. От я хочу, щоб ви обов’язково зазначили: питають, звідки в Булатецького гроші на вибори? Одні кажуть, що це опозиція, а влада – що я здійснюю злочинну діяльність. За це я готовий плюнути владі в морду! Бо я ніколи не здійснював злочинної діяльності! Все, що я здійснюю, я здійснюю на законних підставах! Я ніде нічого не вкрав! От ми з сином є депутатами Черкаської міськради. І мій син вже не вперше! Хай хтось скаже, що ми лобіювали десь свій інтерес. Якщо хтось доведе, що сім’я Булатецьких лобіювала десь хоч маленький свій інтерес, то я готовий, щоб нам плюнули в морду! А я б із задоволенням плюнув у Тулуба за те, що він сказав, що Булатецький злочинець. Хай доведуть!
– Сергій Тулуб прямо такого не казав…
– Але це ж зрозуміло в нього між словами! Тому, повертаючись до питання, скажу, що нам з Леонідом Даценком на виборах фінансово допомагали черкащани, а не опозиція. Їх прізвища я б за іншої ситуації назвав. Це люди, котрі глибоко ненавидять систему, яку створила влада. Ця ж владна компанія завжди була на верхівці. І нині вона довела до абсурду ситуацію в країні. Тому, як свідомий громадянин, я змушений бути у вирі подій.
– На організованому вами форумі демократичних сил ви говорили, що вас хотіли підкупити. Пропонували 5 мільйонів. Більше не пропонують?
– Ні. Який сенс? Я все рівно не погоджуся. Тулуб узяв на себе зобов’язання знищити всі підстави на обрання Булатецького депутатом. І губернатор залучає всі структури. Перш за все, МВС під керівництвом генерала Дернового. Це ж ненормально, коли міліція сприяє фальшуванню виборів! Зазначу, що я всіляко співпрацював на виборах з міжнародними спостерігачами. Тож ми намагалися подати в ЦВК все в чистому вигляді. Та зрештою рішення було ухвалене в ЦВК за вказівкою Президента. Зараз, думаю, Тулуб намагається виправити ситуацію. І очікуються ще більш брутальні дії. Ви ж бачите, як вони проти Власенка чинять (в нардепа і правозахисника екс-прем’єра Юлії Тимошенко відібрали мандат нардепа, – ред.). І все ж, гадаю, перевибори таки будуть. Це відчувається з тої протидії, яка застосовує влада стосовно мене.
Фото з Фейсбуку Миколи Булатецького
«Я пішов просто до Миколи Томенка і порадив не брати мандат!»
– Чи ви впевнені, що в разі перевиборів опозиція висуне вас кандидатом у депутати?
– Я думаю, опозиція навряд чи буде збирати з’їзд, щоб висувати нових кандидатів. Тож, швидше за все, кандидати йтимуть як самовисуванці. Просто вони будуть підтримані опозиційними, чи ні, силами. Я вважаю, що багаторічними діями заслужив підтримку не лише опозиційних партій, а й всього опозиційно налаштованого суспільства. Та я не дуже переймаюся цим питанням. Проте думаю, що опозиція мене підтримає. Але… все може бути. У разі якоїсь провокації в Україні є достатньо відомих опозиціонерів, які готові приїхати і підтримати мене. Наприклад, Володимир Філенко, Олесь Доній Тарас Стецьків, Остап Семерака, брати Капранови тощо. Ось і буде опозиція! Тож я не боюся за перевибори. Хоч і розумію, як це буде важко. Адже, крім усього, важким є і матеріальний аспект.
– Наскільки лідери обласних організацій опозиційних партій відповідають викликам, що стоять перед ними?
– Я неодноразово звертався до керівництва партії «Батьківщина» з проханням аналізу, казав, що дії опозиції на Черкащині не є ефективними і продуктивними. Я виклав своє бачення зміни ситуації. Зокрема, в опозиції є деякі депутати, які навіть думати бояться опозиційно. Це їхня суть. Тож від них марно чекати чогось… У цілому думаю, що партійні структури працюють неоптимально.
– Судячи з ваших виступів і діяльності, складається враження, що, коли ви вчергове переможете і вам таки дадуть можливість стати нардепом, будете, як Олесь Доній, позафракційним?
– Доній є моїм однодумцем. Ми разом входимо до комітету із захисту української мови. По-друге, сповідуємо принципи радикальних дій опозиції і тісної співпраці з суспільством насамперед. Я б сказав, що мені навіть близька за поглядами і позиціями радикальна партія «Свобода». Бо вважаю, що опозиція – це демократичні інститути. І в самій опозиції має бути дискусія, а не вождізм. А певний вождізм, який проводився усіма лідерами опозиції, ні до чого не приводив. Я ж завжди за дискусію.
Микола Булатецький: «Мій голос має бути вагомим!»
У мене ж немає бажання бути одноосібником. Тут мало шансів на перемогу. Але в мене є бажання впливати в системі опозиції. Мій голос має бути вагомим. Моя дія має бути оцінена. От свого часу я був у партії Реформи і порядок. То там завжди находив спільну мову з Сергієм Соболєвим, Віктором Пинзеником і з іншими, бо мене ніхто ніколи не намагався поставити в стійло. Там була хороша командна дія. Як буде в опозиції нинішній – подивимося. Я б сказав так, що я маю бути «хріном» в опозиції. Не хрєном, а «хріном», щоб опозиція була міцнішою. Бо що відбулося на виборах? Опозиція здала округи. Усі опозиційні сили мали б мати на 30-40 мандатів більше. І це прямий шлях для визволення України від Януковича. А як же обіцянка з визволенням Юлії Тимошенко? Це ж просто позорище. Я пішов просто до Миколи Томенка і порадив не брати мандат. Казав, що його насамперед не зрозуміє друг Томенка Юрій Луценко, але… Я весь час підтримував з опозицією телефонний зв'язок, коли був у ЦВК. Якби опозиційні лідери тоді дружно приїхали в ЦВК, то не сталося б того, що сталося. Мені прямо сказав Олег Тягнибок: «Миколо, ти будеш народним депутатом». Це він чітко заявив. Я запитав, коли саме, бо я хочу саме зараз впливати на ситуацію, що відбувається в Україні. І що? Лідери ж нас мають об’єднати!..
«Гвоздя, Савченка, Головка просто посадили у гімно!»
– Цікавить, чи ви підтримуєте зараз стосунки зі старою гвардією черкаських політиків: Олійником, Косминою, іншими?..
– Із старої гвардії я, мабуть, залишився один. Де ті люди, які були моїми опонентами в 2002 чи 2005 роках? Їх просто немає ні в політичному, ні в громадському житті. Он навіть Володимир Космина… Він же, ставши заступником Черевка (екс-губернатор Черкащини, – ред.), декларував намір працювати за суспільне щастя. Я б не хотів, щоб мене, не дай Бог, спіткала доля Володимира Олійника (нардеп від ПР, екс-мер Черкас Володимир Олійник нині є рупором Партії регіонів, – ред.). Хай вже буде гірше. Бо пережити ту ненависть, яку суспільство відчуває до Володимира Олійника, – неможливо. Я думаю, якби я знаходився в тій ситуації, то боюся, що у мене б навіть не вистачило психологічної рівноваги. Абсолютна більшість людей, з якими я почав політичну громадську діяльність, зійшла з арени, усі формально чи неформально стали пенсіонерами. Вони в глибокій пенсії, або вибачте за висловлювання, в глибокій сраці. Я не можу відступити від тієї позиції, яку декларував 20 років тому. Я б сказав, що інколи дію на межі абсурду. От інколи моя дружина запитує, а для чого це тобі треба? А я відповідаю: «Ти завідуюча дитячим садком. І ти щиро хочеш, щоб усі твої дітки були в майбутньому щасливими. От в чому річ». Який нині коефіцієнт корисної дії від мене? Я показую приклад от такої дії і от такої позиції. А Косьмини чи Олійника немає в Черкасах. Залишився один Булатецький.
– Часто доводиться чути від опонентів, що ви запальна людина, швидко заводитеся, натякають на вашу психологічну неврівноваженість. Ви можете у відповідь опонентам довести протилежне? Не знаю, як саме, може, навіть надати довідку від лікаря?
– Коли мене з мовного майдану возили давати свідчення, то, зокрема, і перевіряли, чи я був тверезим. Я був тоді тверезим! А пам’ятаєте, як група мафії від медицини заявляла, що я п’яний, коли я захищав Другий пологовий будинок від закриття? Я поїхав одразу в наркодиспансер, де чітко визначили, що я тверезий.
– Я не за алкоголізм казав…
– А далі я кажу, що дай Бог кожному таку психологічну урівноваженість, як у мене. Інколи я підвищую голос, дію радикально, бо ситуація вимагає так діяти. Бо суспільство кричить, народ ридає. А я що, буду спокійно дивитися і казати: «Ай-ай-ай?» Усі мої рідні і знайомі знають, що я людина духом сильна і психологічно сильна. От коли був нещодавно мітинг на Соборній площі, то я не збирався залазити на бронетранспортер…
– Тоді в принципі всі опозиціонери, хто міг, вилізли на бронетранспортер. Хотілося запитати й інше. Ви зараз в опозиції, тож не можете реально керувати політичним процесом в області. Ним керує влада. Хто зараз реально керує ним?
– Раніше на Черкащині такого беспредєлу не було. Раніше на Черкащині була політична еліта. Туди входили той же Кузьмінський, Лега, Фесун, Губенко. Тобто керівники навчальних закладів, директори крупних підприємств, губернатори і їхні заступники. У цілому в Черкасах за моєї пам’яті, до приходу Тулуба, було декілька десятків тих людей, до яких дослухалися. Сьогодні немає такого. Є один Тулуб і ті, хто його обслуговує. От пригадаймо вибори: як обійшлися із формальними членами політичної еліти з боку влади? Генерала Віктора Гвоздя просто посадили у гімно (оглядачі відзначали, що головний «рятувальник» області генерал Гвоздь був просто технічнічним кандидатом. Мовляв, насправді влада робила ставку в окрузі на самовисуванця, власника конезаводу Валентина Ничипоренка, який у підсумку переміг, – ред.) Заступника губернатора Олексія Головка теж. (Головко зняв свою кандидатуру на користь «регіонала» Володимира Зубика, а потім узагалі пішов з посади заступника губернатора, – ред.). Нардеп Ігор Савченко – те саме (у Смілянському окрузі переміг Віктор Тимошенко, – ред.).
З іншого боку, виникає запитання, чи є політична еліта в опозиції? Я б сказав так: вибори показали, хто є хто! Реальною політичною елітою в опозиції є Булатецький і Даценко. Тому що ми в цих умовах перемогли на виборах. Адже, якщо ми проаналізуємо стан і настрої, які в суспільстві панують, то мали б усі опозиціонери перемагати. Я розумію, що, зрештою, могло статися те, що сталося з Булатецьким і Даценком. Але це так: ідеш на вибори – перемагай! Також назвав би політичною елітою людей, які працюють у наших з Леонідом командах.
Отже, про Тулуба ми сказали. Щодо інших політиків, які можуть мати вплив на Черкащині – Одарич з Бродським нині пасуться на пасовиську під назвою Черкаси. Тулуб прийшов на це пасовисько і обклав його даниною. Фірташ все це пасовисько намагається через «Азот» підім’яти під себе. А пасовисько, знаєте, таке, що давно чекає дощу… Проблема в тому, що всі ці прізвища, всі ці люди не відіграють ніякої ролі в поліпшенні життя суспільства.
«Європа шукає спосіб, як нас взяти з проблемами Тимошенко, Власенка, а тоді виправити»
– Тобто поліпшення нам чекати довго?..
– Так, але є цікавий момент. Чому Європа готова нас узяти до себе з усіма гріхами? Бо там розуміють: якщо ця вся система розвиватиметься далі, то це може погано скінчитися… Адже в нас велика країна з великими можливостями. Але можливості занехаяні, людей зробили рабами і тепер пани можуть піти на Європу, щоб захопити і її. Європа боїться цього. Вони ж знають реальний стан справ. У кожній же країні працює розвідка. Тому вони шукають спосіб, як нас взяти з проблемами Тимошенко, Власенка, а тоді виправити ситуацію. Мені дуже шкода нині українців, які голодні, нещасні, хворі і зазомбовані. Публічні люди навіть можуть цього не усвідомлювати, а аналітики усвідомлюють.
Микола Булатецький: «Мені дуже шкода нині українців, які голодні, нещасні, хворі і зазомбовані…»
– Ви б, прийшовши до Верховної Ради, що робили насамперед?
– Я маю програму. Вона складається з двох частин: перша – узгоджена програма з опозицією, а друга – що стосується Черкас. Щодо нашого міста, то моя програма стосувалася побудови громадського суспільства. Є ціла система заходів. Суспільство має діяти, як громада, а не як населення. Це є ціла система заходів. У мене немає амбіцій стати загальнонаціональним лідером. У мене є бажання стати лідером черкащан. От якщо ми створимо інформаційне поле для об’єктивного інформування суспільства про реальний стан речей, це вже буде великою справою. Щодо конкретних законів, то в опозиції вже є близько 70 законів, які потребують розгляду. Давайте їх спробуємо втілити в життя! Крім того, я говорив вже якось у ЗМІ про програму, яку сам написав для зміни країни. Один з пунктів – це виселення багатіїв в глибинку, по селах. Хоч-не-хоч, принаймні дорогу багатію доведеться в населеному пункті зробити, щоб їздити своїми дорогими автомобілями. Тобто, вже якась користь населеному пункту буде. Сам я жив би в Черкасах. Бо вони сьогодні знаходяться в такому стані, що їх треба рятувати.
реклама
