У Черкасах впродовж тижня проведено велелюдний збір, формування та практичні навчання власне міського територіального загону самооборони. Мені довелось бути безпосереднім учасником цих навчань. Програмою проведення навчальних зборів були передбачені питання комплексу заходів, що проводяться у військових частинах та підрозділах територіальної оборони Збройних Сил України, з метою підготовки штатних підрозділів до дій у складі військових формувань.
Усьому тому передувало формування особового складу організаційного ядра з числа офіцерського та частково сержантського складу. Зокрема тих, хто набув військового досвіду в зоні АТО.
Постановку завдань щодо навчальних зборів озвучив їх практичний організатор – заступник міського військового комісара майор Олег Стороженко. Якому і випало надалі тримати в полі зору весь процес практичних навчань.
Усіх потенційних командирів підрозділів самооборони було ознайомлено із наявною матеріально-технічною базою розміщення та навчання бійців. І вже з ранку наступного дня до Черкаського об’єднаного міського військового комісаріату почали прибувати ті, кого покликано в загони самооборони. Приємною несподіванкою для керівництва військового комісаріату стало те, що на восьму годину ранку прибуло 80 відсотків із заявленої кількості потенційних бійців. Всі вони відразу ж пройшли відповідну реєстрацію, оглянули місця дислокації, включно із казармою збірного пункту. Й навіть частково піддалися стройовій підготовці...
У клубі комісаріату відбулося знайомство із керівництвом обласного та міського військових комісаріатів і постановка завдань на час проведення навчальних зборів.
У клубі також можна було оглянути виставку сучасної зброї, наданої військовою кафедрою Черкаського державного університету й заодно – переглянути документальні фільми про військові дії в зоні АТО, про мужність та героїзм українських воїнів і бійців добровільних загонів, про підлу тактику російської гібридної війни.
Зважаючи, що серед призовників загону самооборони виявилися й такі, що не служили в українській армії і не приймали присягу на вірність українському народу, було прийнято рішення про приведення їх до урочистої присяги. Що і відбулося на плацу міського військового комісаріату.
Наступного ранку колона вирушила у лісову місцевість на околиці Черкас, де на них чекали доволі пізнавальні заняття, а також військові ігри із умовно військовим спорядженням «страйкбол». Притому, можна було спостерігати відразу кілька практичних підготовчих занять.
На одній поляні вивчали поводження зі стрілецькою зброєю. На другій фахівець детально інформував та застерігав щодо поводження з бойовими гранатами, боєприпасами, вибуховими речовинами, мінами тощо. А ще на одній поляні, поруч із поруйнованим приміщенням, підготовлені на двох інших галявинах бійці натягали на себе бронежилети, шоломи й захисні окуляри. Примикали до автоматів магазини із «страйкобольними» кульками і відправлялися у бій з своїми ж колегами іншого окрасу.
«Страйкбол» – командна гра, у якій бій ведеться шестиміліметровими кульками, вагою до 43 грам, з точних копій бойової зброї. Відмінною рисою гри є чесність, адже влучення цими кульками не залишають слідів на камуфляжі, бронежилетах й захисних окулярах. Тож кожен повинен голосом повідомити про своє враження кулькою противника і добровільно вибути із бою. В цих «ігрових» боях трапляються враження у незахищені частини тіла. Не обійшлося й цього разу. Кільком хлопцям набили синяків і навіть дісталося до крові. Проте, медпрацівник, що був поруч, обійшовся йодом та зеленкою...
Наступний день для бійців самооборони виявився ще більш насиченим та напруженим. Після ранкового збору всіх посадили в автобуси (дехто їхав своїми автомобілями) та відправили на військовий полігон Навчального центру державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота.
Сам полігон приємно вразив своїми розмірами і підготовленою матеріально-технічною базою. Це справжнє місце для справжніх мужчин. Дивлячись на них, поневолі дивуєшся, а чому це жіноцтво постійно жаліється на відсутність чоловіків із власне чоловічими властивостями... Ось вони – конкретні, мужні, готові до важкої чоловічої ноші... А тих, що вдома валяються на диванах, періодично долаючи крос від холодильника до телевізора, просто гнати треба в такі чоловічі табори. Хоч би періодично...
Це був мій авторський маленький психофізіологічний відступ від заданої теми. Тож продовжуємо спостерігати за тим, що робиться на військовому полігоні.
А сьогодні всіх тут чекають вправи і власне стрільба з бойових видів зброї, практичні заняття з військово-медичної підготовки, зокрема, при невідкладному стані. І багато чого іншого.
Найбільше часу зайняли вправи із бойовим автоматом. Автомат – річ вкрай небезпечна, і тому в поводженні з ним немає дрібниць. Як було висловився фахівець: «у спілкуванні з автоматом усе має буди доведене до автоматизму».
Щоб дарма не гаяти час, інші групи загону самооборони неподалік проходили військово-медичну підготовку. Надання першої медичної допомоги при пораненнях, при травмах, переломах, вивихах і тому подібне.
Особливу увагу приділено було зупинкам кровотечі при пораненнях, накладанню первинної пов’язки, самодопомозі при пораненнях. Це дуже важливо, адже багатьох жертв можна уникнути, фахово володіючи не надто складними польовими медичними рятувальними засобами та набутою вправністю.
А тим часом підготовка автоматників до бойової стрільби плавно переходить в їх бойове екіпірування, тобто натягання бронежилетів, шоломів, зайняття вихідних позицій на лінії вогню... Зрештою звучить команда «Вогонь»...
З’ясувалося, що чимало чоловіків за своє життя оце вперше стріляють з бойового автомата. Але ж таки стріляють...
Допоки автоматники вистрілюють належну кожному кількість патронів, неподалік командири взводів самооборони проходять курс навчання із стрільби з бойових пістолетів. Дехто вже щось призабув, декому не все відразу вдається, але у «пістолетників» процес навчання йде значно швидше, аніж у тих, хто освоював стрільбу з автомата. Зрештою і вони виходять на лінію вогню.
Того дня на полігоні гриміло від пострілів не тільки на нашій половині. І в інших частинах полігону стріляли з бойових машин піхоти, з кулеметів і ще Бог зна із чого. Чоловічі ігри на свіжому повітрі полігону закінчилися організованим масовим підвечірком із партизанським меню й таким же розміщенням навприсядки на галявині...
Пропоную до перегляду відеорепортаж про подію...
Степан Вінярський, журналіст
* Допис для «Прочерку»
реклама
Коментарі
Ні, гроші він заробляє на ЧНУ
Ти б краще навчився горизонт не завалювать під час зйомок і не гундосить монотонно в кадрі - бо від такого "кіно" заснуть можна!
Який університет мав автор на увазі під назвою "Черкаський державний університет"? Мабуть, ЧДТУ.
Ну да! А як же тоді понти ганять про "мужніх, які піднялися з диванів,щоб пограть у страйкбол"?
Стрічка RSS коментарів цього запису