Останнім часом спілкуюся з політиком, який пропагує ідею абсолютно вільної людини. Це, здебільшого, здається нереальним, якщо ти живеш в Україні. За його теорією, відмовившись від російського газу, можеш заощаджувати для подорожей, навчившись економити, можна ставати освіченішим.
Більшість черкащан, певно, чули про приїзд до Черкас хору й хореографічного ансамблю з Канади. Вони надзвичайно гарно співають і витанцьовують на український лад, будучи при цьому аматорами. Їх називали надзвичайно щедрими, адже виступали вони власним коштом – тобто безплатно для українців, які живуть в Україні. І тут я трохи образилась, адже, мабуть, легко бути щедрою, якщо живеш у Канаді, а не в Україні, якщо ти незалежна від української квартплати, цін на нерухомість, продукти та товари, від зарплат і роботодавців, від злиднів і страху втратити все через нестабільність. Я б теж, мабуть, більше б любила Україну, якби жила в Канаді. А так – у мене немає коштів навіть на переліт до Канади, щоб подивитись, як там живе діаспора…
Але я живу тут. Я залежна від ціни на російський газ та від курсу долара, усвідомлюю це чи ні. Я залежна від господаря винайманої мною квартири, бо на власне житло при середньостатистичній зарплаті українець може наскладати тільки за 160 років. Я залежна від роботодавця, в якого офіційно працевлаштована, бо він платить за мене податки, і раптом що – держава виділить мені мізерну соціальну допомогу. Я залежна від гривні, бо не в грошах щастя тільки тоді, коли ці самі гроші є, а коли нема, а ти ще й маєш нещастя жити в Україні, – біда. Помилившись раз або потрапивши у вир чергової кризи або чиїхось інтриг, можна дуже швидко потрапити у верству соціально незахищених, яким в Україні жити нестерпно.
Бути вільним означає самому обирати, хто тебе лікуватиме, що ти їстимеш, з ким спілкуватимешся, скільки спатимеш, що робитимеш завтра і на що витрачати свої гроші та скільки заробляти. В Україні працювати важче – не означає заробляти більше, давати гроші лікарям – не означає бути вилікуваним, отримати гроші – не означає розпоряджатися ними на свій розсуд, адже проїзд у громадському транспорті, комунальні тарифи ніхто не скасовував, а з харчів ти купуєш те, що дозволяє тобі гаманець.
І після цього переліку хочу у вас запитати: ви знаєте багато вільних українців в Україні? Як більшість чоловіків залежні від підборів своїх дружин, так більшість українців під підбором в України. З Днем незалежності!
Юлія Фомічова, журналіст газети «Вечірні Черкаси»
Коментарі
Коли буде бабло?
Жалость - последнее дело. Себя лучше пожалей. )
На здоров'я!
До чого тут Фомічова, запитайте в автора. Юля, якщо тобі намагаються плюнути в спину - знай, ти далеко попереду тих, хто намагається це зробити.. Пиши як думаєш, принаймі це щиро.
Отож то й бо, що "понеслось". Тобто, поперла "істина культура". Цікаво, самій пані Фомічовій такі захисники подобаються?
Понеслось. Если бы не папик (если это тот Мацюцький, который еще с советских времен работал на административно й должности в редакции не помню какой газеты), то Оксана радовалась бы жизни где нить за прилавком секонд хенда.
Стрічка RSS коментарів цього запису